24 червня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/600/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018 року № Ф-148234-54 на суму 15819,54 грн;
- стягнути з відповідача судові витрати.
1. Аргументи учасників справи.
1.1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у відношенні нього, як приватного підприємця винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн №Ф-148234-54 від 27.11.2018 року, яку вважає протиправною з огляду на наступне.
1.2. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 11.12.2002 року Новодністровською міською радою позивача зареєстровано фізичною особою - підприємцем. Проте, починаючи з серпня 2005 року позивач підприємницькою діяльністю не займається, про що направив відповідну заяву до Сокирянської ОДПІ.
1.3. Позивач також звертав увагу суду на те, що з 09.11.1989 року по даний час офіційно працевлаштований у філії "Дністровська ГЕС " ПрАТ "Укргідроенерго" охоронником 4 розряду окремої команди відомчої воєнізованої охорони. При цьому, у період 2008-2010 року за позовом Сокирянської ОДПІ постановою суду припинено його підприємницьку діяльність, однак він не пам'ятає, яким судом та за давністю часу не зберіг цього рішення. В підтвердження вказаних обставин позивач посилався на рішення суду у справі №2а/2470/1430/11. Вважає, що протягом 2005 - 2019 років органом ДФС не вжито жодних заходів спрямованих на виконання рішення суду, про припинення підприємницької діяльності позивача, що свідчить про неправомірне нарахування єдиного соціального внеску.
1.4. На думку позивача, орган ДФС на підставі акта перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається суб'єктом господарювання до контролюючого органу, повинен був обчислити єдиний соціальний внесок.
1.5. В обґрунтування позиції позивач наголошував також на тому, що оскаржувану вимогу про сплату боргу він не отримував, оскільки вона надсилалась не за місцем його реєстрації.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого зазначає, що оскаржувана вимога контролюючого органу є правомірною та не підлягає скасуванню з огляду на наступне.
2.1. Позивач з 11.12.2002 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача за його рішенням відбулась 02.05.2019 року.
2.2. Посилаючись на вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини вважає, що у позивача з 01.01.2017 року виник обов'язок сплачувати єдиний внесок у сумі не меншій, ніж 704,0 грн./місяць протягом 2017 року, та у сумі не меншій ніж 819,06 грн./місяць протягом 2018 року, в тому числі і при відсутності будь-яких доходів (прибутків) у вказаний період.
Підставою для формування спірної вимоги стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів, що зазначено безпосередньо у вимозі, надісланій позивачу. А тому, позиція позивача щодо того, що основними підставами для нарахування ЄСВ є перш за все факт отримання доходу, є помилковою так само, як і те, що донарахування ЄСВ має відбуватись тільки на підставі акту перевірки.
2.3. Стосовно посилань позивача на те, що він починаючи з 2005 року не здійснює підприємницьку діяльність відповідач зазначив, що саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача відбулася 02.05.2019 року.
Отже, звернення до податкового органу "із заявою" не позбавляє платника податків статусу підприємця та жодним чином не припиняє нарахування єдиного внеску відповідно до закону. Крім цього, позивачем не надано жодного доказу щодо звернення до податкової інспекції з будь-якими заявами та припинення господарської діяльності у 2005 році.
2.4. Окрім іншого відповідач зазначив, що жодною інформацією щодо рішення суду про припинення підприємницької діяльності позивача податковий орган не володіє. Більше того, у 2014 році відбулося взяття позивача на облік у Головному управлінні регіональної статистики, та внесено інформацію щодо зазначеного підприємця до Єдиного державного реєстру. У своєму позові позивач неодноразово посилається на справу №2а/2470/1430/11, проте вона не має будь-якого відношення до позивача, та не підтверджує жодні обставини у даній справі.
2.5. Відповідно до даних, які надав позивач при взятті на облік як фізична особа - підприємець, його податкова адреса: АДРЕСА_1 . Жодних відомостей про зміну місця проживання до контролюючого органу не надавалось. У зв'язку із зазначеним, у відповідності до вимог чинного законодавства, вимога про сплату боргу надсилалася за адресою, зазначеною як податкова адреса платника податків.
3. Інші процесуальні дії в справі.
3.1. 03.06.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду заяву позивача про забезпечення позову повернуто без розгляду.
3.2. 13.06.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі відмовлено повністю.
4. Доводи учасників справи.
4.1. 21.06.2019 року в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на доводи викладенні в позовній заяві, подавши при цьому заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
4.2. 21.06.2019 року в судовому засіданні представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.
4.3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
5. Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
5.1. ОСОБА_1 , згідно із даними інформаційної системи "Податковий блок", зареєстрований 11.12.2002 року Виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області як фізична особа - підприємець. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 11.12.2002 року, (запис від 10.12.2002 року у журналі обліку реєстраційних справ № 053985100Ф10153). (а.с.51-52, а.с. 28)
5.2. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача проведено 02.05.2019 року, номер запису: 20390060002001200. (а.с.53)
5.3. 27.11.2018 року Головне управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-148234-54 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 15818,54 грн, станом на 31.1.2018 року. (а.с.15, зворотна сторона аркуша)
5.4. Згідно матеріалів справи оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована Головним управлінням державної фіскальної служби у Чернівецькій області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
5.5. Судом також дослідженні матеріали виконавчого провадження № 58689278. (а.с. 21-27).
5.6. Згідно довідки № 8/27 від 06.05.2019 року Приватного Акціонерного Товариства "Укргідроенерго" філії Дністровська ГЕС, ОСОБА_1 працює охоронником 4 розряду окремої команди відомої воєнізованої охорони філії "Дністровська ГЕС" ПрАТ "Укргідроенерго" з 09 листопада 1989 року по теперішній час. Згідно наказу про прийом на роботу від 09.11.1989 рок № 359/к. (а.с.19)
5.7. Згідно розрахунку заборгованості по ЄСВ, за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 15590,06 грн.
6. До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
6.1. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
6.2. Правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульовано Законом України №2464-VІ від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - закон №2464-VІ).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із приписами статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено "Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VІ Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Як зазначено вище, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону №2464-V1). Відтак, посилання позивача на те, що вимога про сплату боргу повинна формуватися за результатами проведення документальних перевірок є помилковою, а тому відхиляється судом.
6.3. Як зазначалось вище позивач окрім іншого посилався на те, що у 2005 році зупинив підприємницьку діяльність та протягом 2005-2019 року не здійснював підприємницьку діяльність. На думку суду, вказані аргументи є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а саме: даними інформаційної системи "Податковий блок", з яких вбачається, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності здійснена 02.05.2019 року згідно із рішенням про припинення №20390060002001200. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.
6.4. Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" врегульовано відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Таким чином, останній період, за який підлягає сплаті єдиний внесок - це період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи-підприємця.
Судом достовірно встановлено, що позивач протягом періоду, за який контролюючим органом нараховано єдиний внесок (2017-2018 р.р.) перебував на обліку як фізична особа-підприємець, його діяльність не була припинена, отже останній був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок відповідно до закону.
Даючи оцінку спірним правовідносинам, судом також вживались заходи з метою встановлення обставин щодо припинення підприємницької діяльності позивача за рішенням суду. Однак, аргументи на які посилався позивач (припинення підприємницької діяльності за рішенням суду) не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Відтак, суд відхиляє як безпідставні обґрунтування, які стосуються посилань на рішення суду в справі №2а/2470/1430/11, оскільки таке рішення жодним чином не стосується позивача.
6.5. Незважаючи на те, що аргументи позивача в частині місця проживання (його зміни) не мають вирішального значення у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне зазначити також те, що згідно п.п. 16.1.11 п.16. ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця. Саме тому, правомірними є дії відповідача щодо надсилання вимоги за адресою, зазначеною як податкова адреса платника податків.
6.6. Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши письмові та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
7. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
7.1. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю - розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області відмовити повністю.
Розподіл судових витрати не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 39392513)
Суддя Боднарюк О.В.