18 червня 2019 року справа №360/744/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Макаренко А.С., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року (повний текст складено 12 квітня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/744/19 (суддя І інстанції - Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
19 лютого 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 20827,86 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з 01.01.2018 по сьогоднішній день працює у відповідача на посаді заступника начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Сєвєродонецької міської ради.
Відповідач не здійснив виплату належної заробітної плати позивачу за листопад-грудень 2018 року, тим самим утворив заборгованість з її виплати.
Згідно з довідкою Сєвєродонецької міської ради від 29.01.2019 № 682, згідно з табелем обліку робочого часу відпрацьовано за листопад 2018 року - 18 робочих днів, у грудні 2018 року - 20 робочих днів, таким чином відповідач повинен був сплатити позивачу заробітну плату в розмірі 20827,86 грн.
На підставі вищевикладеного позивач вважає діє відповідача протиправними та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 20827,86 грн.
З посиланням на норми статті 43 Конституції України, статей 21, 97, 115, 233 Кодексу законів про працю України та Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі № 360/744/19 позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 26204220, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2018 року в розмірі 12214,20 грн (двадцять тисяч двісті чотирнадцять грн 20 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. Рішення суду звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
На думку позивача судом безпідставно не прийнято до уваги довідки про заборгованість по заробітній платі № 682 від 29.01.2019 року та № 1905 від 27.03.2019 у яких зазначена заборгованість по заробітній платі у сумі 26672,50 грн та зазначений розмір заборгованості визнавався відповідачем.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що Розпорядженням міського голови від 29 грудня 2017 року № 494-К підтверджено, що з 01 січня 2018 року позивач працює на посаді заступника начальника відділу державного архітектурно -будівельного контролю міської ради (арк. спр. 10).
Згідно з довідкою Сєвєродонецької міської ради від 27.03.2019 № 1915, позивачем за листопад 2018 року відпрацьовано 18 робочих днів, за грудень 2018 року - 20, сума середньомісячної заробітної плати за листопад 2018 становить 14197,50 грн, сума середньомісячної заробітної плати за грудень становить 15775,00 грн, сума виплаченої заробітної плати за листопад 2018 року - 3300,00 грн, сума невиплаченої середньомісячної заробітної плати за листопад-грудень 2018 року складає - 26672,50 грн (арк. спр. 18).
Сума виплаченої заробітної плати за листопад 2018 року у розмірі 3300,00 грн підтверджена відомістю розподілення виплат Сєвєродонецької міської ради від 14 листопада 2018 року (арк. спр. 19-20).
Разом з тим, згідно з довідкою Сєвєродонецької міської ради від 05 квітня 2019 року № 2177, наданою відповідачем на виконання вимог ухвали суду:
сума невиплаченої заробітної плати позивача за листопад 2018 року з урахуванням податків складає 2175,60 грн, обрахована виходячи з: посадового окладу у сумі 6014,00 грн, надбавки до посадового окладу за ранг - 70,00 грн, надбавки за вислугу років (10 %) - 608,40 грн, разом з урахуванням податків - 6692,40 грн, з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати у листопаді 2018 року - 3300,00 грн;
сума невиплаченої заробітної плати позивача за грудень 2018 року з урахуванням податків складає 10038,60 грн, обрахована виходячи з: посадового окладу у сумі 6014,00 грн, надбавки до посадового окладу за ранг - 70,00 грн, надбавки за вислугу років (10 %) - 608,40 грн, надбавки за високі досягнення у праці (50 %) - 3346,20 грн, разом з урахуванням податків - 10038,60 грн (арк. спр. 22).
Таким чином, з довідки Сєвєродонецької міської ради від 05 квітня 2019 року № 2177 слідує, що сума невиплаченої заробітної плати з урахуванням податків за листопад-грудень 2018 року, обрахована виходячи із складових заробітної плати позивача (посадового окладу, надбавок, доплат тощо), складає 12214,20 грн, а не 26672,50 грн, як зазначено у довідці Сєвєродонецької міської ради від 27 березня 2019 року № 1915, яка обрахована виходячи з середньої заробітної плати.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд першої інстанції виходив з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами першою, п'ятою статті 96 Кодексу законів про працю України визначено, що системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:
мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;
міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.
Частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) закріплено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (стаття 2 Закону № 108/95-ВР).
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону № 108/95-ВР джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Згідно з статтею 13 Закону № 108/95-ВР обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Частинами першою та шостою статті 24 Закону № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.[…].
Відповідно до частин першої, четвертої статті 21 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.
Згідно з абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.
Зідно пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 визначено випадки, у яких застосовується цей Порядок, а саме:
а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;
б) надання працівникам творчої відпустки.
в) виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;
г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;
д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;
е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;
є) виплати вихідної допомоги;
ж) службових відряджень;
з) вимушеного прогулу;
и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів;
і) звільнення працівників-донорів від роботи;
ї) залучення працівників до виконання військових обов'язків;
й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу;
к) підпункт "к" пункту 1 виключено
л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі виплачувати позивачу заробітну плату із дотриманням вимог чинного законодавства щодо оплати праці. Заробітна плата обраховується органом місцевого самоврядування виходячи з розмірів посадових окладів працівників та відповідних надбавок.
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що відповідачем протягом листопада 2018 року та грудня 2018 року такий першочерговий обов'язок не виконаний, умови оплати праці посадових осіб органу місцевого самоврядування не дотримано, що призвело до утворення перед позивачем заборгованості по заробітній платі з урахуванням податків у загальній сумі 12214,20 грн, у тому числі за листопад 2018 року - 2175,60 грн, за грудень 2018 року - 10038,60 грн.
Правильність здійсненого відповідачем розрахунку заборгованості по заробітній платі виходячи з розмірів посадового окладу позивача та відповідних надбавок, що утворилася перед позивачем за листопад-грудень 2018 року, наведеного у довідці від 05 квітня 2019 року № 2177, перевірена судом на підставі наданих документів.
Що стосується зазначеного у довідці від 27 березня 2019 року № 1915 розміру заборгованості по виплаті заробітної плати, обрахованого відповідачем виходячи з середньої заробітної плати працівника, то суд першої інстанції врахував під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки з вищевикладених норм чинного законодавства, якими врегульовано питання оплати праці, слідує, що середньомісячна заробітна плата розраховується у визначених чинним законодавством випадках, до яких визначення розміру заробітної плати не віднесено. Отже, у спірних правовідносинах такий порядок розрахунку, на підставі вищезазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, є незастосовним.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача обґрунтовану суму заборгованості по виплаті заробітної плати за листопад-грудень 2018 року, яка складає 12214,20 грн.
Встановивши факт виплати відповідачем не в повному обсязі заробітної плати позивачу за листопад 2018 та повної невиплати заробітної плати за грудень 2018 року, суд першої інстанції на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що відповідачем порушено конституційне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що не виплативши позивачеві належні суми заробітної плати за листопад-грудень 2018 року, відповідач допустив протиправну бездіяльність, та наявні підстави стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 12214,20 грн.
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідач як податковий агент згідно з вимогами Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві заробітну плату, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, рішення суду в частині стягнення з Сєвєродонецької міської ради на користь позивача суми заробітної плати за один місяць з урахуванням обов'язкових податків та зборів належить до негайного виконання.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі № 360/744/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі № 360/744/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 25 червня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко