33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"10" березня 2010 р. Справа № 5/189
Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України в особі філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ "Укргаз-Енерго"
про стягнення заборгованості в сумі 10 103 658 грн. 37 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : Колодко В.І. дов. у справ.
Від відповідача : Лук'янчук С.М. дов. у справі
Від третьої особи : не з'явився
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулась до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості в сумі 10 103 658 грн. 37 коп., обгрунтовуючи вимоги таким.
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії «Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, надала ВАТ “Рівнеазот” протягом квітня 2008р. послуги з транспортування 45915,208тис.м.куб. природного газу на суму 4115839,25грн. та травня 2008 року - 46986,350 тис.м.куб. природного газу на суму 4211857,22грн., а протягом квітня-травня 2008р. разом-92901,567 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 8327696,47грн. (із врахуванням, що: 92901,567тис.м.куб.х89,64грн.=8327696,47 грн.; де 92901,567тис.м.куб.-об'єм наданих послуг за квітень-травень 2008 року, який піддтверджується актами прийому-передачі природного газу підписаними обома сторонами. Тариф на транспортування 1000м.куб. природного газу установлений Постановою НКРЕУ -89,64 грн.
Дані послуги надавались на виконання Постанови КМУ “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом” від 27.12.2001р. №1729.
Відповідач за надані послуги з транспорту не розрахувався, і таким чином, борг його за ці послуги станом на 02.11.2009 року становить - 8327696,47грн.
Оскільки станом на 02.11.2009 року заборгованість не погашена, то у відповідності до ст.625 ЦК України, Відповідачу нараховано інфляційні у розмірі 1410920,44 грн. та 365041,46 грн. - 3-х % річних.
Позивач зазначає, що з врахуванням інфляційних процесів, 3-х % річних станом на 02.11.2009 року борг ВАТ “Рівнеазот” перед Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»становить 10103658,37грн.
Відповідач позов не визнав, пояснивши це таким.
Між Позивачем та Відповідачем в період з 01.02.2007р. по 31.01.2009р. не існувало договірних відносин на транспортування природного газу, отже, зобов'язання з даного приводу між вказаними суб'єктами за квітень-травень 2008 року відсутні. Зазначає, що в цей період жодний нормативно-правовий акт, в тому числі постанова КМУ від 27.12.2001 року №1729, не створювали обов'язку для ВАТ "Рівнеазот" по оплаті послуг транспортування природного газу ДК „Укртрансгаз".
Акти приймання-передачі транспортних послуг від 30.04.2008 року та від 31.05.2008 року не підписані з боку ВАТ "Рівнеазот" і не мають доказового значення, адже в період квітень-травень 2008 року ДК „Укртрансгаз” не надавало ВАТ "Рівнеазот" транспортних послуг. За вказаний період ВАТ "Рівнеазот" отримувало природний газ від ЗАТ “Укргаз-Енерго” на підставі Договору на постачання природнього газу від 28.11,2007 року №1/77/Х-08. Пунктом 5.1 Договору від 28.11.2007 року №1/77/Х-08 передбачено, що ціна газу узгоджується Сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного Договору на кожний місяць поставки. Укладення Сторонами додаткової угоди до даного Договору, що встановлює ціну газу на кожний місяць поставки є істотною умовою даного Договору. Пунктом 4 Додаткових угод № 4 та №5 до Договору від 28.11.2007 року № 1/77/Х-08 на постачання природного газу встановлено, що до ціни газу включається вартість витрат Постачальника на оплату послуг Газотранспортного підприємства з транспортування Газу магістральними трубопроводами до Пунктів приймання-передачі. Таким чином, між ВАТ "Рівнеазот" (Покупцем) та ЗАТ. „УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (Постачальником) існувала договірна домовленість, відповідно до якої Постачальник взяв на себе зобов'язання по забезпеченню транспортування-газу Покупцю, а останній зобов'язався сплатити у ціні газу вартість витрат Постачальника на оплату послуг транспортування природного газу.
Також відповідач зазначає, що між ЗАТ „УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" в квітні-травні 2008 року діяв Договір на транспортування природного газу №117-36 від 28 лютого 2007 року. 3гідно умов вказаного договору ДК “Укртрансгаз” зобов'язано надавати послуги ЗАТ „УКРГАЗ-ЕНЕРГО" з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, а останній зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача пояснень не надала, явку представника у судове засідання незабезпечила.
Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити з огляду на таке.
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», надала протягом квітня 2008р. послуги з транспортування 45915,208тис.м.куб. природного газу на суму 4115839,25грн. та травня 2008 року -46986,359 тис.м.куб. природного газу на суму 4211857,22грн., а протягом квітня-травня 2008р. разом-92901,567тис.м.куб. природного газу на загальну суму 8327696,47грн. (із врахуванням, що: 92901,567тис.м.куб.х89,64грн.=8327696,47грн.; де 92901,567тис.м.куб.-об'єм наданих послуг за квітень-травень 2008 р.
Газ отримано ВАТ "Рівнеазот". Факт прийому-передачі газу підтверджується актом №04/1 від 30.04.08р. та актом №05/1 від 31.05.08р.
В описовій частині згаданих актів указано, що газ передано товариством “Укргаз-Енерго”, проте кожен із них містить заперечення управління газопроводів щодо права власності на цей газ ЗАТ “Укргаз-Енерго”.
У позовній заяві позивач зазначає, що дані послуги надавались на виконання Постанови КМУ “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом” від 27.12.2001р. №1729 без конкретизації даної обставини.
Проте, цей нормативний акт носить загальний характер і не містить приписів про умови, характер, порядок і підстави постачання газу саме відповідачу у квітні-травні 2008р.
Згаданий акт міг би слугувати підставою для укладення конкретних договорів, у яких би і визначались усі умови постачання газу відповідачу та його обов'язки. Такі договори позивачем суду не надані. Відтак, постачання проводилось урозріз із установленим указаною Постановою порядком і на бездоговірній основі (при умові, що власником поставленого газу є НАК "Нафтогаз України").
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Між Позивачем та Відповідачем в період з 01.02.2007 р. по 31.01.2009 року не існувало договірних відносин на транспортування природного газу, отже, зобов'язання з даного приводу між вказаними суб'єктами за квітень-травень 2008 року відсутні. В зазначений період, сама по собі постанова КМУ від 27.12.2001 року №1729, не створювала обов'язку для ВАТ "Рівнеазот" по оплаті послуг транспортування природного газу ДК „Укртрансгаз".
У вказаний період ВАТ "Рівнеазот" отримувало природний газ від ЗАТ “УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на підставі Договору на постачання природного газу від 28.11.2007 року №1/77/Х-08. Пунктом 5.1 цього Договору передбачено, що ціна Газу узгоджується Сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного Договору на кожний місяць поставки. Укладення Сторонами додаткової угоди до даного Договору, що встановлює ціну Газу на кожний місяць поставки є істотною умовою даного Договору.
Пунктом 4 Додаткових угоди № 4 та №5 до Договору від 28.11.2007 року № 1/77/Х-08 на постачання природного газу встановлено, що до Ціни Газу включається вартість витрат Постачальника на оплату послуг Газотранспортного підприємства з транспортування Газу магістральними трубопроводами до Пунктів приймання-передачі. Таким чином, між ВАТ "Рівнеазот" (Покупцем) та ЗАТ „УКРГАЗ-ЕНЕРГО” (Постачальником) існувала договірна домовленість, відповідно до якої Постачальник взяв на себе зобов'язання по забезпеченню транспортування газу Покупцю, а останній зобов'язався сплатити у ціні газу вартість витрат Постачальника на оплату послуг транспортування природного газу.
Крім того, між ЗАТ „УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" в квітні-травні 2008 року діяв Договір на транспортування природного газу № 117-36 від 28 лютого 2007 року. Згідно умов вказаного договору ДК „Укргазтранс'' зобов'язано надавати послуги ЗАТ „УКРГАЗ-ЕНЕРГО" з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, а останній зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.
Судом установлено факт надання транспортних послуг позивачем.
Проте, дані послуги має оплачувати ЗАТ “Укргазенерго” у випадку підтвердження права власності на газ. Такий висновок слідує із договорів укладених останнім із позивачем та відповідачем по даній справі. Цими договорами обов'язок оплати транспортних послуг на ВАТ “Рівнеазот” не покладався, оскільки згадані послуги входять у ціну газу.
У випадку визначення права власності на газ за НАК “Нафтогаз України” необхідно довести, що у ціну газу для відповідача транспортні послуги не входять, що позивачем не виконано.
Крім того, на даний час відповідачем не оплачена вартість спірного газу як товариству “Укргазенерго” так і НАК “Нафтогаз України”.
З боку НАК “Нафтогаз України” відсутні вимоги до відповідача по оплаті спірного газу.
Єдиним наданим суду доказом щодо права власності на газ є лист ОДУ ДК “Укртрансгаз” від 07.10.09 р. №64-1935/7.
Згідно цього листа "ОДУ ДК “Укртрансгаз” формує плановий розподіл поставок природного газу споживачам України лише після затвердження НАК “Нафтогаз України” балансу надходження та розподілу природного гаду по Україні, який є однією з основ для формування планового розподілу поставок природного газу споживачам з метою недопущення розбіжностей даних балансу та розподілу.
ЗАТ “УКРГАЗ-ЕНЕРГО” надавало розподіл природного газу на квітень та травень 2008 року для ВАТ “Рівнеазот” за рахунок імпортного газу, а на травень також за рахунок газу власного видобутку СП “ПГСК” в обсязі 8,8 млн.куб.м., але НАК “Нафтогаз України” в балансі надходження та розподілу природного газу по Україні на квітень, травень 2008 року не передбачила обсяги природного газу, які реалізовувались споживачам України із імпортованих ресурсів ЗАТ “УКРГАЗ-ЕНЕРГО”. Відповідно, ОДУ ДК “Укртрансгаз” не мало правових підстав підтверджувати включення планових розділів оптових постачальників з цього ресурсу.
До цього часу ВАТ “Рівнеазот” відмовляється оформити отримання обсягів газу використаних в квітні-травні 2008 року із ресурсів імпортованого газу НАК НАК “Нафтогаз України” (по договору з ДК “Газ України”). В той же час ЗАТ “Укргаз-Енерго” не має документальних підтверджень отримання в квітні-травні 2008 року обсягів газу по імпорту. Зазначене питання може бути вирішене тільки шляхом оформлення ЗАТ “Укргаз-Енерго” актів на відбір газу із ПСГ за квітень-травень 2008 року."
Суд зазначає, що згаданий лист є документом внутрішнього обігу відповідача і не може розглядатись як доказ права власності НАК “Нафтогаз України” на спірний газ. Крім того, із листа слідує, що право власності на газ між ЗАТ "Укргаз-Енерго" та НАК "Нафтогаз України" не визначено і дотепер.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Право власності на спірний газ НАК “Нафтогаз України” може бути підтверджене відповідним його документом щодо надходження і розподілу природного газу у квітні-травні 2008 року.
До повноважень ДК “Укртрансгаз”, у тому числі його структурного підрозділу ОДУ відноситься транспортування газу, а не його розподіл, тобто, визначення права власності.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Статтею ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Вирішуючи спір на підставі поданих позивачем доказів щодо права власності на газ, а саме -листа ОДУ ДК “Укртрансгаз” від 07.10.09 р. та актів прийому-передачі газу № 04/1 від 30.04.08 р. та № 05/1 від 31.05.08 р. суд зазначає, що достатніх підстав для установлення лише на їх основі права власності на спірний газ за НАК “Нафтогаз України” не убачається.
Інші докази позивачем не надавались.
Крім того, суд ураховує і таке.
Газ поставлявся відповідачу без укладення будь-якого договору. Відтак, строк оплати за транспортні послуги не установлений.
Відповідно до вимог ст.530 ЦК України, якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання за будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Така вимога позивачем відповідачу не скеровувалась, отже його право на оплату не порушене.
Окремо суд зазначає, що вимоги ст.692 ЦК України згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару - на правовідносини між сторонами не поширюється, оскільки позивач надавав транспортні послуги, а не продавав товар і, відтак, пред'явлення передбаченої ст.530 ЦК України, вимоги для отримання оплати є обов'язковим.
Судові витрати по справі слід покласти на позивача згідно ст.49 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Суддя
підписано "10" березня 2010 р.