25 червня 2019 року справа №200/4547/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі №200/4547/19-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку раніше призначеної пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 у відповідності Закону України від 09.07.2003р. №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача розглянути у відповідності Закону України від 09.07.2003 р. №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заяву про перерахунок раніше призначеної пенсії на пільгових умовах за Списком №1, прийнявши для її обчислення наступні періоди трудової діяльності у розмірі 60 календарних місяців, а саме: з травня 1991 року по квітень 1996 року, при цьому виключити періоди роботи з січня 2012 року.
В обґрунтування позову зазначив, що в січні 2019 року звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, проте відповідач протиправно не прийняв рішення за його заявою, а також зазначив про відсутність підстав для перерахунку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої не звернув уваги, що заява про перерахунок пенсії містить всю необхідну інформацію, що передбачена заявою встановленого зразка, тому відповідає вимогам Закону №1058.
Неналежна форма заяви не була підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії. Визначення у листі-відповіді відповідача невідповідності поданих документів та посилання на відсутність підстав для перерахунку пенсії фактично є відмовою, тобто рішенням суб'єкта владних повноважень. Проте відповідач таке рішення за результатами розгляду заяви не приймав.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 з 30.10.2017 року перебуває на обліку в пенсійному органі, отримує пенсію за віком (Список №1) (а.с. 52).
17 січня 2019 року позивач звернувся до УПФУ у м. Краматорську Донецької області із заявою довільної форми про перерахунок пенсії, в якій просив: перерахувати призначену пенсію, прийнявши для її обчислення наступні періоди трудової діяльності у розмірі 60 календарних місяців, а саме: з травня 1991 року по квітень 1996 року, при цьому виключити періоди роботи позивача з січня 2012 року (а.с. 69).
До заяви були додані документи: копія паспорту, копія РНОКПП, копія довідки про взяття на облік ВПО.
Довідки про заробітну плату від 29.09.2016 року, від 20.10.2016 року, від 21.12.2017 року були наявні в матеріалах пенсійної справи.
31 січня 2019 року заяву позивача розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», роз'яснено, що врахувати для призначення пенсії, довідки, які видані органами на тимчасово окупованій території, не має законних підстав (а.с. 33-35).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він звернувся до пенсійного органу з заявою довільної форми, а відтак відповідач не мав підстав для перерахунку пенсії.
Разом з цим, суд першої інстанції не погодився з доводами пенсійного органу про незаконність довідок про заробітну плату від 26.09.2016 року б/н, від 29.09.2016 року № 03/14/3710, від 20.10.2016 року № 819, від 21.12.2017 року № 593, пославшись на «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», практику Європейського суду з прав людини.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058)
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ст.45 Закону №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Частиною п'ятою наведеної норми права визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до частин 1, 3 статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
За приписами п.4.1, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. (п.4.7).
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка, суд першої інстанції припустився формалізму, оскільки зміст заяви свідчить, що вона містить всю необхідну інформацію, яка передбачена і заявою встановленого зразка.
Крім цього, з огляду на відповідь пенсійного органу, неналежне форма заяви не була підставою для відмови, також у відповіді не зазначено про відсутність необхідних документів.
Підставою для відмови визначена неприйнятність довідок, виданих органами, установами тимчасово окупованої території України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав звернення позивача до пенсійного органу із заявою довільної форми, а не встановленого зразка.
Проте, суд першої інстанції правильно визнав неправомірними доводи відповідача про незаконність довідок про заробітну плату від 26.09.2016 року б/н, від 29.09.2016 року № 03/14/3710, від 20.10.2016 року № 819, від 21.12.2017 року № 593 з огляду на застосування до спірних правовідносин так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН: що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджені розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р.
Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 "Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків.
Суд, зазначає, що у разі якщо підприємство де працював позивач, розташовано на території, що міститься у Переліку затвердженому розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р, позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території де розташовано підприємство, оскільки, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Тобто, посилання відповідача у листі-відповіді, що підприємство, установа, органи, якими видано довідки, знаходиться на непідконтрольній території, як підставу неможливості підтвердження заробітної плати, - є неприйнятним, оскільки за вимогами чинного законодавства наведені обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті заяви з документами, та перерахунку пенсії при наявності інших документів, в тому числі, записів в трудовій книжці, які підтверджують вимоги позивача.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року "Лоізіду проти Туреччини" дійшов такого висновку "Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною ОСОБА_2 міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території".
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Отже, права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Таким чином, з огляду на практику Європейського суду, з урахуванням записів в трудовій книжці позивача та інших відомостей, орган Пенсійного фонду України, повинен взяти до уваги інформацію, зазначену у довідках, для реалізації права позивача на перерахунок пенсії.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті документів та не розглянуто заяву у межах вимог Закону № 1058 та Порядку № 22-1. Відповідачем фактично не приймалось рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу.
Тому є протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових.
Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на перерахунок пенсії.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Враховуючи викладене, суд з метою захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 17.01.2019 року відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058 з врахуванням довідок про заробітну плату від 26.09.2016 року б/н, від 29.09.2016 року № 03/14/3710, від 20.10.2016 року № 819, від 21.12.2017 року № 593 в їх сукупності.
Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Як визначено п. 3 ч.6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі №200/4547/19-а - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі №200/4547/19-а - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою від 17 січня 2019 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 17 січня 2019 року та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідок про заробітну плату від 26.09.2016 року б/н, від 29.09.2016 року № 03/14/3710, від 20.10.2016 року № 819, від 21.12.2017 року № 593 в їх сукупності за період роботи з травня 1991 року по квітень 1996 року, з виключенням періодів роботи з січня 2012 року.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25 червня 2019 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 червня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова