25 червня 2019 року справа №200/4231/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
за участю секретаря судового засіданні Сухова М.Є .,
представника відповідача Сбітнєвої О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівського міського центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у справі №200/4231/19-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 04.02.2019 року № НТ 190204 про припинення позивачу виплати державної допомоги по безробіттю у зв'язку з виконанням обов'язків присяжного в судді; поновити позивачу виплату державної допомоги по безробіттю з 04.02.2019 року.
В обґрунтування позову зазначила, про протиправність наказу, оскільки присяжний не відноситься до категорії зайнятого населення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівського міського центру зайнятості у вигляді наказу серії НТ № 190204 від 4 лютого 2019 року про припинення ОСОБА_2 виплати державної допомоги по безробіттю, у зв'язку з виконанням нею обов'язків присяжного в суді.
Зобов'язано Костянтинівський міський центр зайнятості поновити ОСОБА_2 виплату державної допомоги по безробіттю з 4 лютого 2019 року.
Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтування апеляційної скарги.
На підставі ст.68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» час виконання присяжними обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу, тому, відповідно до ст.4 Закону України «Про зайнятість населення», позивач відносилась до зайнятого населення з 02.11.2018 року, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості в якості безробітного, тому не мала права на одержання допомоги по безробіттю.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
13 липня 2018 року ОСОБА_2 звільнена з Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Костянтинівської міської ради (а.с.7)
16 липня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного (а.с.29-31)
23 липня 2018 року позивачу призначено допомогу по безробіттю (наказ від 23 липня 2018 року № НТ 180723) розпочато виплату допомоги згідно статей 22, 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ від 23 липня 2018 року № НТ 180723) (а.с.32)
04 лютого 2019 року виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 було припинено наказом № НТ 190204. (а.с.32 зворотній бік)
Підставою припинення виплати визначено встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного.
Прийняття наказу про припинення виплат пов'язано з тим, що під час проведення відповідачем звірки інформації державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка надійшла 30 січня 2019 року, стало відомо, що позивач отримала дохід у листопаді 2018 року від ТУ ДСА України в Донецькій області на умовах трудового договору. Про факт працевлаштування позивач не повідомила міському центру зайнятості.
04 лютого 2018 року центром зайнятості прийнято акт №5 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», за висновками якого встановлено факт порушення позивачем законодавства про зайнятість населення.(а.с.35)
06.02.2019 року відповідач надіслав на адресу позивача претензію, в якій запропоновано добровільно сплатити суму незаконно отриманого забезпечення у розмірі 6190 грн. 36 коп. протягом 15 календарних днів з моменту отримання претензії (а.с.16)
При цьому, рішенням Костянтинівської міської ради від 27 квітня 2017 року № 6/76-1377 «Про затвердження списку присяжних Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області» затверджено список присяжних Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, серед яких визначено ОСОБА_2 (а.с.9-11)
Довідка від 10.04.2018 року свідчить, що ОСОБА_2 10.04.2018 року виконувала обов'язки в якості присяжного у суді по справі № 233/668/18 з 9 години 30 хвилин по 9 годину 54 хвилин (а.с.12)
Довідки від 25.04.2018 свідчить, що позивач була зайнята у даній справі як присяжний з 9 години 30 хвилин по 10 годину 50 хвилин. (а.с.13)
Довідкою від 14.09.2018 року підтверджено, що ОСОБА_2 була зайнята у суді по справі № 233/4489/18-ц з 10 години 05 хвилин по 10 годину 30 хвилин. (а.с.14)
Також ОСОБА_2 виконувала обов'язки присяжного у суді 02.11.2018 року з 9 години по 10 годину (а.с.15).
За довідкою ТУ ДСА України в Донецькій області від 01.02.2019 року вих. № 04-229/19-вих., позивачу за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року нараховано та виплачено: 210,52 грн. (в т.ч. ПДФО 37.89 грн., військовий збір 3,16 грн), перераховано на картковий рахунок 169,47 грн. за участь в судовому процесі 10.04.2018 року, 25.04.2018 року;
100,11 грн. (в т.ч. ПДФО 18,02 грн., військовий збір 1,50 грн.), перераховано на картковий рахунок 80,59 грн. за участь в судовому процесі 02.112018 року. (а.с.33)
Довідкою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.02.2019 року № 2 підтверджено, що ОСОБА_2 включена до списку присяжних Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, в якому тричі залучалась до виконання обов'язків у суді, а саме: 10.04.2018 року на одну годину, 25.04.2018 року на одну годину та 02.11.2018 року на одну годину.
Довідкою підтверджено, що позивач не перебуває у трудових відносинах з Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області (а.с.34)
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що присяжний, який виконує свій обов'язок в суді, не відноситься до зайнятого населення в розумінні ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення».
Оцінка суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
На підставі п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.43 Закону № 5067 статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статтею 45 Закону №5067 визначено вичерпний перелік підстав, за яких реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, а саме у разі:
1) зайнятості особи;
2) поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили;
3) подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг;
4) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання;
5) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;
6) припинення професійного навчання за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, без поважних причин;
7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами);
8) встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг;
9) встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг);
10) набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням);
11) вступу на навчання за денною формою;
12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
13) досягнення особою встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років;
14) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або тривалістю, визначеною у медичному висновку;
15) смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним;
16) з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновками про визнання особи нездатною до трудової діяльності;
17) з інших підстав, передбачених порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №5067 до зайнятого населення належать:
- особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством,
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості,
- а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Відповідач вважає, що позивач, виконуючи обов'язки присяжного у суді, відноситься до зайнятого населення, що передбачено ч.1 ст.4 Закону №5067, а саме до осіб, які працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
На підставі ст.63 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402) присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.
Згідно ч.1 ст.65 Закону №1402 присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом.
Частиною першою статті 67 Закону №1402 передбачено, що суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.
Відповідно до ст.68 Закону №1402 присяжним за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.
За присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.
Аналіз вищезазначених положень Закону №1402 свідчить, що виконання роботи присяжного у суді є обов'язком громадянина, залученого до здійснення правосуддя.
Тобто, виконання обов'язків присяжного не є працєю за наймом в розумінні приписів ч.1 ст.4 Закону №5067.
Таким чином, присяжний, який виконує свій обов'язок у суді, не відноситься до зайнятого населення, визначеного ч.1 ст.4 Закону №5067.
Підсумовуючи викладене, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування наказу Костянтинівського міського центру зайнятості серії НТ № 190204 від 04.02.2019 року про припинення ОСОБА_2 виплати державної допомоги по безробіттю, у зв'язку з виконанням нею обов'язків присяжного в суді. Для ефективного та повного захисту прав позивача суд першої інстанції правильно зобов'язав відповідача поновити позивачу виплату державної допомоги по безробіттю з дати її припинення, тобто з 04.02.2019 року.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Костянтинівського міського центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у справі №200/4231/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у справі №200/4231/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 25 червня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 червня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова