18 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/977/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковбій О.В.,
при секретарі: Васильєвій В.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Димченко О.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Митница ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним рішення , скасування наказу, поновлення на роботі , стягнення серреднього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень від 30.05.2019 року просить:
- визнати протиправним рішення, а саме: наказ в.о. начальника Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Катамадзе І.Г. від 19.04.2019 року № 338-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі;
- скасувати наказ в.о. начальника Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Катамадзе І.Г. від 19.04.2019 року № 338-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центразьний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі;
- зобов'язати Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Митниця, відповідач) поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
- стягнути з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням за період з 19.04.2019 року по 07.06.2019 року в сумі 15502,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 19.04.2019 року наказом Митниці №338-0 ОСОБА_1 звільнено з займаної ним посади - головного державного інспектора митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки підставою для нього став факт знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння 13.03.2019 року під час проходження ним навчання в Департаменті спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, який, зі слів позивача, дійсності не відповідає. Також, ОСОБА_1 стверджує, що дисциплінарна комісія під час з'ясування обставин, які стали підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення не здійснила повного та всебічного аналізу ситуації, що мала місце 13.03.2019 року. Окрім наведеного позивач вважає, що відповідачем при винесенні спірного наказу необґрунтовано застосовано найсуворіший вид стягнення - звільнення, не враховано позитивну оцінку позивача, відсутність дисциплінарних проступків за 9 років служби, що передували звільненню, а також те, що на утриманні позивача перебуває безробітна дружина та її син, у позивача відсутнє власне житло, позитивну характеристику за місцем мешкання.
Наведене, на думку позивача, є достатнім для скасування наказу в.о. начальника Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Катамадзе І.Г. від 19.04.2019 року № 338-0, поновлення його на посаді, а також виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 16.05.2019 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.06.2019 року
06.06.2019 року надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено законно, за наслідками належним чином здійсненого дисциплінарного провадження. Перед накладенням стягнення від позивача відібрано пояснення, в яких, на думку Митниці, він визнав свою провину, а з наказом про звільнення позивача ознайомлено в день його прийняття - 19.04.2019 року.
Також, відповідач на спростування тверджень ОСОБА_1 зазначає, що під час перебування позивача на навчанні він виконував службові обов'язки.
Підсумовуючи викладене, Митниця вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
В судове засідання призначене на 07.06.2019 року сторони з'явились, у зв'язку з необхідністю виклику свідків для їх допиту в судовому засідання, розгляд справи відкладено на 18.06.2019 року.
В судове засідання призначене на 18.06.2019 року сторони з'явились.
Позивач та його представник на задоволенні позову наполягали з підстав, зазначених ним в позові.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на доводи, викладені в відзиві на позов.
Суд, вивчивши доводи позову, відзиву на нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.08.2009 року проходив службу в митних органах. 25.02.2019 року наказом Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Наказом Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19.04.2019 року № 338-0 "Про звільнення з роботи" ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 19.04.2019 року, відповідно п.1 пп.4 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Підставою для звільнення, згідно наказу, стало подання дисциплінарної комісії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
За висновком подання в ході дисциплінарного провадження у діях державного службовця встановлено наявність дисциплінарного проступку, передбаченого п.2, п.6, п.13 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: порушення правил етичної поведінки державних службовців, недотримання правил внутрішнього розпорядку, поява державного службовця на службі в нетверезому стані, що за поданням є підставою для звільнення з посади державної служби, відповідно до ст. 66 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу".
Не погоджуючись з висновками дисциплінарного провадження та зі своїм звільненням, позивач звернувся до суду.
Так, у висновку дисциплінарної комісії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (а.с.161-165), зазначено, що в ході дисциплінарного провадження у діях державного службовця - ОСОБА_1 встановлені достатні дані, що свідчать про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.2, п.6, п.13 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: порушення правил етичної поведінки державних службовців; недотримання правил внутрішнього розпорядку, поява державного службовця на службі в нетверезому стані, беручи до уваги тяжкість вчинених дисциплінарних проступків, та відповідно до ст. 77 Закону України "Про державну службу" наявні достатні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме застосування до нього, керуючись ст. 66 Закону України "Про державну службу", виняткового виду дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державного службовця.
Зокрема дисциплінарна комісія зазначила, що 13.03.2019 року від Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС України на адресу Митниці надійшло повідомлення про факт порушення Правил етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС, затверджених наказом ДФС від 01.12.2016 року №979 (зі змінами), працівниками Митниці, які були зараховані слухачами на базі Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС України в рамках виконання наказу ДФС від 29.01.2019 року №64 "Про організацію підвищення рівня професійної компетентності працівників органів ДФС у 2019 році", а саме: головним державним інспектором відділу митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_1 та старшим державним інспектором відділу митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_3
Згідно наведеної інформації 13.03.2019 року зазначені працівники з'явилися із запізненням на заняття з ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушили правила внутрішнього трудового розпорядку Департаменту СПКЗ ДФС, про що було складено відповідний Акт, з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було ознайомлено під особистий підпис. В зазначеному акті ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_3 не зазначили заперечень щодо обставин в ньому викладених, що, на думку комісії, свідчить про те, що зазначені особи погодились з Актом .
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889).
Відповідно, дисциплінарна відповідальність державного службовця є різновидом юридичної відповідальності. Нормами ст. 64 Закону № 889 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарний проступок - це протиправне порушення державним службовцем норм законодавства та покладених на нього службових обов'язків, яке тягне за собою накладення (застосування) дисциплінарного стягнення.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, установлених Законом № 889 та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону № 889).
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону № 889 до державних службовців може застосовуватися виключно один із таких видів дисциплінарного стягнення, як:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Нормами ч. 2 ст. 65 та ч. - 5 ст. 66 Закону № 889 визначено перелік дисциплінарних проступків та загальні умови застосування дисциплінарних стягнень.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону № 889 лише за:
- порушення Присяги державного службовця; вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
- перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
- подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
- неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
- поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
- прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
- вчинення державним службовцем систематично (повторно протягом року) прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення (ч. 3 ст. 65 Закону № 889).
За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч. 7 ст. 66 Закону № 889).
Частиною 1 ст. 67 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Обставинами, які обтяжуватимуть відповідальність державного службовця, ч. 4 ст. 67 Закону № 889 визначено:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього;
4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп;
5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону № 889 обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;
3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;
4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 67 Закону № 889 під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені вище обставини, які передбачені ч. 2 ст. 67 Закону № 889, що пом'якшують відповідальність державного службовця.
Слід зазначити, що відповідно до норм ст. 75 Закону № 889 перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відмову надати пояснення необхідно оформити відповідним актом і підтвердити свідченнями двох державних службовців. При цьому відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення (ч. 3 ст. 75 Закону № 889).
Законом про держслужбу передбачено створення постійно діючих дисциплінарних комісій.
Частиною 1 ст. 69 Закону № 889 встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії чи надати вмотивовану відмову протягом цього строку (ч. 11 ст. 69 Закону № 889).
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (ч. 1 ст. 71 Закону № 889).
Нормами ч. 2 ст. 71 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарна справа повинна містити:
1) дату і місце її формування;
2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;
6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;
11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);
12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
За результатом розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія у державному органі має внести суб'єкту призначення пропозиції, подання, які мають виключно рекомендаційний характер (ч. 3 ст. 71 Закону № 889). Нормами ч. 1 ст. 74 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону № 889 за кожне порушення службової дисципліни може накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Згідно зі ст. 76 Закону № 889 державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали стосовно зазначених обставин, які долучаються до справи.
Державний службовець має право на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення. Нормами ч. 1 ст. 78 Закону № 889 встановлено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до Нацдержслужби або до суду.
З матеріалів дисциплінарної справи, зокрема, з Наказу Митниці від 03.04.2019 року №1-Д "Про відкриття дисциплінарного провадження" (а.с.88) вбачається, що підставою для ініціювання дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 став лист Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС від 13.03.2019 року №253/93-93-41 "Про надання інформації".
Згідно змісту листа та долученого до нього Акту про порушення правил внутрішнього розпорядку Департаменту СПКЗ ДФС від 13.03.2019 року (а.с.99-100, далі - Акт ) вбачається, що акт складено відносно працівників Митниці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що вони 13.03.2019 року о 09 год. 15 хв. з'явились на заняття з ознаками алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, різкий характерний запах алкоголю та порушення мови), чим порушили Правила етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС та правила внутрішнього трудового розпорядку Департаменту СПКЗ ДФС. На акті містяться підписи в.о. заступника директора - начальника управління спеціалізованої підготовки Г. Поташнікової (особа, що склала акт), заступника начальника відділу організаційного та методичного супроводження спецпідготовки Управління кінологічного забезпечення Н. Горбанчук, головного державного інспектора відділу професійного відбору та іншомовної підготовки Управління спеціалізованої підготовки Н. Корнійчук, головного державного інспектора відділу організаційного та методичного супроводження спецпідготовки Управління кінологічного забезпечення В. Божка, головного державного інспектора (спеціаліста з питань правової роботи) Д. Рудніцького.
Також, акт містить підписи позивача та ОСОБА_3 .
Тобто, єдиною підставою для ініціювання дисциплінарного провадження були відомості зазначеного листа та акту про наявність в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння під час його знаходження на навчанні в Департаменті спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС 13.03.2019 року.
З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що факт наявності ознак алкогольного сп'яніння підтверджується виключно змістом акту.
В свою чергу, сам акт складено в.о заступника директора - начальником Управління спеціалізованої підготовки Г.Поташніковою. Всі інші підписи належать особам, які є нижчими за службовим становищем. Окрім наведеного, згідно пояснень ОСОБА_1 , неспростованих відповідачем, особи, що підписали акт не мали змоги бачити ознаки алкогольного сп'яніння про які вони свідчили. Порушення координації рухів - оскільки ОСОБА_1 сидів на стільці, коли особи, що підписали акт зайшли до кабінету, різкий характерний запах алкоголю - оскільки особи не підходили до позивача ближче ніж на два метри та порушення мови - оскільки вони з ним не розмовляли.
В силу зазначених недоліків об'єктивності викладу обставин, що зазначені в акті, він не може сприйматись як беззаперечне свідчення перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Зазначені в акті обставини, щонайменше підлягали додатковій перевірці, оскільки відповідно раніше зазначених положень ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 71 Закону № 889 збір інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку є метою дисциплінарного провадження.
Натомість, відповідачем при здійсненні дисциплінарного провадження оцінка проступку позивача надавалась через призму заздалегідь встановленого факту вини позивача та беззаперечності обставин, викладених в Акті про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.
Обставини перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння вранці 13.03.2019 року жодним чином не перевірені. До місця проходження навчання позивачем після отримання листа від 13.03.2019 року запитів про надання більш детального опису обставин, що мали місце 13.03.2019 року не направлялось, пояснення від осіб, що підписали Акт не відбирались, обставини за яких особи, що підписали акт дійшли висновку про стан позивача не встановлювались, особи, що проходили навчання разом з ОСОБА_1 не опитані, питання чому позивачу не було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння офіційно не з'ясовувалось. Більш того, в матеріалах справи відсутні навіть пояснення ОСОБА_3 - особи, відносно якої також складено Акт.
Крім того, в матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №8 від 14.03.2019 року, наданий лікарем - наркологом КНП "Новотроїцька центральна районна лікарня" ОСОБА_6 .
Згідно наданого висновку у ОСОБА_1 14.03.2019 року о 08:45 год. (тобто через 23 години 30 хвилин після складання Акту) ознак сп'яніння не виявлено. Результат згідно аналізатора вмісту парів алкоголю Алконт 0,1 СУ - 0 проміле.
Окрім висновку лікар, що його готував, надав відповідь на адвокатський запит №Б-26 від 11.05.2019 року, згідно якої він, посилаючись на дані кафедри психіатрії та наркології післядипломної освіти Харківського медичного інституту, стверджує, що опис симптомів позивача, зазначених в Акті є ознаками середнього ступеня алкогольного сп'яніння, отже, з минуванням 23 годин, при проходженні медичного огляду в позивача мав спостерігатись вміст алкоголю в повітрі, що видихається на рівні 0,2 проміле, тоді як результат позивача - 0 проміле. Також, лікар зазначає, що залишкових ознак сп'яніння ОСОБА_1 при обстеженні не мав.
Зазначені в відповіді дані були підтверджені ОСОБА_6 під час надання показів в якості свідка в судовому засіданні, що відбулось 18.06.2019 року.
Також, суд критично оцінює твердження відповідача щодо того, що підписання ОСОБА_1 . Акту без заперечень свідчить про визнання ним обставин в ньому викладених, оскільки акт не містить відповідного зазначення (що його підпис є визнанням правдивості змісту), місця для надання пояснень з приводу викладених обставин Акт також не містить. З огляду на викладене, підпис позивача на Акті може свідчити лише про ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом.
Окрім викладеного, пояснення ОСОБА_1 також не свідчать про визнання ним факту перебування в стані алкогольного сп'яніння 13.03.2019 року, оскільки в них він зазначає протилежне та не заперечує лише проти свого запізнення на навчання та запаху алкоголю, за які йому було зроблено зауваження.
Проте запах алкоголю та стан алкогольного сп'яніння є різними характеристиками. Перше само по собі не свідчить про друге.
Судом також встановлено, що медичний огляд позивача на стан сп'яніння не проводився. Акт про його відмову від направлення на медичний огляд, як і акт про ухилення позивача від медичного огляду (за участю незаінтересованих осіб) відповідачами не складався. З пояснень позивача та представника відповідача в судовому засіданні також з'ясовано, що пройти медичний огляд ОСОБА_1 не пропонувалось.
Відповідно до постанов Верховного Суду України від 14.02.2018 року в справі №806/668/15, від 3 листопада 2010 року у справі № 6-1500св10 та роз'яснень, наданих в п. 25 постанови Пленуму Верхового Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд повинен дати відповідну оцінку. При цьому доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що зібраними у справі доказами достеменно не підтверджуються обставини (викладені в Акті, складеному в.о. керівника установи та підписані посадовими особами безпосередньо підпорядкованими заступнику керівника чи нижчими за посадою від нього, жодна з яких не мала медичної освіти, описуючи клінічний стан позивача) з приводу перебування позивача на службі з ознаками алкогольного сп'яніння.
Крім того, як зазначено Верховним судом в постанові від України від 14.02.2018 року в справі № 806/668/15 звільнення зі служби за порушення дисципліни, що виразилась у перебуванні на службі з ознаками алкогольного сп'яніння на переконання повинно застосовуватись як крайній захід, за наявності достовірних, беззаперечних та обґрунтованих доказів перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння, зібраних за участі незалежних осіб.
Наявні у справі докази з приводу ознак алкогольного сп'яніння позивача (матеріали дисциплінарного провадження) не підтверджені доказами зібраними за участю незацікавлених осіб та суперечать доказам, наданим ОСОБА_1 на підтвердження протилежного.
Окрім наведеного, на думку суду, Акт міг бути належним доказом перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння 13.03.2019 року тільки у сукупності з актом медичного огляду або відмови позивача від його проходження.
Крім цього, дисциплінарна комісія сприйняла за беззаперечний доказ порушення позивачем правил внутрішнього розпорядку Департаменту СПКЗ ДФС Акт без дослідження зазначених правил (правила внутрішнього розпорядку не долучені до дисциплінарної справи) та без встановлення які саме (з посиланням на пункти, частини розділи) правила внутрішнього розпорядку та етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС порушені позивачем.
Таким чином дисциплінарна комісія діяла недобросовісно.
За закінченням дисциплінарного провадження комісія дійшла висновку і надала пропозицію про звільнення ОСОБА_1
Так, згідно п. 8 гл. 7 Р.ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, документи, складені комісією, підписують голова комісії і всі члени комісії.
Хід обговорення питань і рішень, що приймаються на засіданнях колегіальних органів (колегіях, радах, зборах, нарадах), фіксується в протоколі. Протокол складається на підставі записів, зроблених під час засідання (стенограм, фонограм), та документів, підготовлених до засідання (текстів та тез доповідей і виступів, довідок, проектів постанов або рішень, порядку денного, списку запрошених тощо). (П. 8 гл.1 Р.І зазначених правил)
Однак висновок та подання комісії (а.с. 161-170) не містять ані дати їх складання, ані підписів усіх членів комісії.
Протоколу комісії на яких вони прийняті до матеріалів дисциплінарної справи не додано, як і не надано суду документів, які б уповноважували голову дисциплінарної комісії підписувати документи комісії, що нею приймаються, самостійно.
Зазначені недоліки, на думку суду є суттєвими та мають наслідком те, що висновок дисциплінарної комісії та подання за результатами дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 не можуть сприйматись як документи, складені комісією.
Також, в дисциплінарній справі відсутні відомості про те, що за результатами ознайомлення державний службовець реалізував своє право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали стосовно зазначених обставин, які долучаються до справи.
Відповідно до ст. 75 Закону № 889 перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
В матеріалах дисциплінарної справи наявні пояснення ОСОБА_1 відносно питань, що підлягали дослідженню в рамках дисциплінарного провадження (а.с.116-117), однак зазначені пояснення надані позивачем 03.04.2019 року - датою відкриття провадження. Доказів відібрання пояснень перед накладенням стягнення суду не надано
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження (якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку), відповідно до ст. 77 Закону № 889 приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним наказом чи розпорядженням суб'єкта призначення. У рішенні зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення або вказується про відсутність дисциплінарного проступку та закриття дисциплінарного провадження.
Оскільки, висновок дисціплінарної комісії та її подання не містять дати, перевірити дотримання відповідачем наведеної норми не вбачається за можливе.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАСУ (обов'язок доказування) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Також суд зазначає, що в висновку комісії та поданні відсутні підстави неврахування в якості пом'якшуючих обставин позитивної характеристики ОСОБА_1 , відсутності в позивача раніше накладених дисциплінарних стягнень, та інших обставин (статусу особу, на утриманні якої знаходяться інші члени сім'ї, відсутність власного житла).
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, мотивів адміністративного позову, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасуванні наказу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19.04.2019 року №338-0, поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2ст.235 КЗпП України).
Порядок обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до п.2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз.3 п.3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно пп.б п.4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
В п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З наданої відповідачем бухгалтерської довідки за підписом головного бухгалтера Митниці ОСОБА_7 слідує, що заробітна плата ОСОБА_1 складає за лютий 2019 року - 7789,98 грн., за березень 2019 року - 8709,51 грн., всього - 16499,49 грн., кількість відпрацьованих годин за цей період становить 281 година, а тому середньо годинна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню, складає 58,72 грн. (16499,49 грн./281 год= 58,72 грн.).
Період вимушеного прогулу тривав з 20.04.2019 р. (наступний день після звільнення відповідно до наказу від 19.04.2019 р. № 338-о) до 18.06.2019 р. (дня постановлення судового рішення) та становить 37 робочих дня, тобто 296 робочих годин (37 днів * 8 год/день=296 годин).
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, складає 17 381,12 грн. (58,72 грн. х 296 робочих годин).
Таким чином сума стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.04.2019 р. по 18.06.2019 р. становить 17 381,12 грн.
Також суд зауважує, що право позивача на отримання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та дата з якої його слід поновити на посаді слід обраховувати з наступного за днем його звільнення дня, отже з 20.04.2019 року, а не з 19.04.2019 року, як помилково вважає позивач.
Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.371КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Тому рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Чонгар" митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 20.04.2019 року та в частині стягнення з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.04.2019 року по 18.06.2019 року включно в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262, 371 КАС України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ: 39624611, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13), від 19.04.2019 року № 338-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення «Чонгар» митного поста «Херсон-центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Поновити ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Чонгар» митного поста «Херсон-центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 20.04.2019 року.
Стягнути з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2019 року по 18.06.2019 року включно в розмірі 17 381 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 12 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Чонгар» митного поста «Херсон-центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 20.04.2019 року.
Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 39624611, адреса: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя,13) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.04.2019 року по 18.06.2019 року включно в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 червня 2019 р.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 106030000