Справа № 530/1870/16-ц
2/530/507/19
24.06.2019 місто Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем'янченка С.М., за участі секретаря Тараненко Т.І. розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Зіньків Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування господарської споруди,-
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 належить нежитлова будівля ( ангар - склад для зберігання зерна та зерносховище), що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 району Полтавської області. Вказане право власності зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.05.2015 року. Відповідно до технічного паспорта на нежитлову будівлю (ангар - склад для зберігання зерна та зерносховище), що розміщений за адресою: АДРЕСА_1, інвентаризаційна справа №1-0444-15, реєстраційний номер 635290263213, будівля за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,1780 га. З метою оформлення права власності на земельну ділянку позивач звернувся до Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області. За результатами розгляду його звернень Опішнянською селищною радою прийнято рішення від 15.04.2015 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та рішення «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без зміни цільового призначення за адресою АДРЕСА_1 , якими дозволено надати дозвіл на виготовлення документації щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1780 га для ведення особистого селянського господарства, без зміни цільового призначення із земель для ведення особистого селянського господарства (під господарськими будівлями і дворами), що розташована за адресою АДРЕСА_1 для оформлення права власності. На стадії виготовлення технічної документації стало відомо , що вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а тому її розпорядником має бути Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області. Тому, 08.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1780 га для введення особистого селянського господарства на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту. 18.10.2016 року листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8688/6-16 повідомлено, що за інформацією відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а також те, що Головне управління не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності. Згідно з відповіддю в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області ОСОБА_2 . вказано, що вище згадана земельна ділянка увійшла до державного акта на право колективної власності на землю серія НОМЕР_1 , зареєстрованого за №1 від 07.03.1996 року на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області. Позивач вказує, що він відкрито користується земельною ділянкою протягом 18 років, але у нього відсутні документи, які б свідчили про наявність у нього права власності на спірну земельну ділянку. Враховуючи вище викладене ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду в якому просив скасувати державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 , що зареєстрований за №1 від 07.03.1996 року на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області в частині передачі в колективну власність земельної ділянки площею 0,1780 га., що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на земельну ділянку для обслуговування господарської споруди, а саме нежитлової будівлі, яка належить мені на праві приватної власності (ангару - складу для зберігання зерна та зерносховище), що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області 07.04.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 , що зареєстрований за №1 від 07.03.1996 року на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області в частині передачі в колективну власність земельної ділянки площею 0,1780 га, що розміщена за адресою: Полтавська області, АДРЕСА_1 та про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування господарської споруди, а саме нежитлової будівлі (ангару-складу), що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29.05.2017 року рішення Зіньківського районного суду Полтавської області залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20.02.2019 року рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.04.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29.05.2017 року в частині позову ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування господарської споруди скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд.
26.03.2019 року цивільна справа надійшла до Зіньківського районного суду Полтавської області та передана на розгляд судді Дем'янченко С.М.
Ухвалою суду від 27.03.2019 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування господарської споруди ( а.с.208).
Ухвалою суду від 08.05.2019 року призначено по справі судовий розгляд.
В судове засідання учасники справи не з'явились, від них надійшли заяви в яких, представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Школьний В.А. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений, про причину неявки суд не повідомив, представник відповідача Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області у судове засідання не з'явився надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, послався на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Суд, прийнявши до уваги заяви та клопотання учасників справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали цивільної справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування господарської споруди, підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідност.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідност.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в смт. Опішня Зіньківського району Полтавської області ( а.с.11-12). Відповідно до договору купівлі - продажу від 14.10.1999 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю (ангар - склад для зберігання зерна та зерносховище), розташовану за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано ( а.с.31-32). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівля ( ангар - склад для зберігання зерна та зерносховище), що розміщений за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано в реєстрі за № 38156887 (а.с.14). Згідно технічного паспорта на нежитлову будівлю ( ангар - склад для зберігання зерна та зерносховище), що розміщений за адресою АДРЕСА_1 інвентаризаційна справа №1-0444-15, реєстраційний номер 635290263213 ( а.с.15-19). Рішенням Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області від 13.10.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без зміни цільового призначення за адресою АДРЕСА_1 , яким вирішено надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1780 га для ведення особистого селянського господарства без зміни цільового призначення із земель ненаданих у власність або постійне користування ( забудовані землі) землі громадського призначення, для обслуговування власного майна в межах населеного пункту за адресою АДРЕСА_1 для оформлення права власності ( а.с.20). 18.10.2016 року листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8688/6-16 повідомлено, що за інформацією відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а також те, що Головне управління не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності ( а.с.24). З відповіді в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, ОСОБА_2 вбачається, що вище вказана земельна ділянка увійшла до державного акта на право колективної власності на землю серія НОМЕР_1 , зареєстрованого за №1 від 07.03.1996 року на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області ( а.с.23).
Статтею 30 ЗК України встановлено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо).
При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід застосовувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України з огляду на таке.
Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно із цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15, 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16 та 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач відкрито користується земельною ділянкою протягом 18 років, але у нього відсутні документи, які б свідчили про наявність у нього права власності на спірну земельну ділянку, а тому вважає , що він добросовісно заволодів майном і продовжує відкрито і безперервно ним володіти ( земельною ділянкою), а тому набуває право власності на це майно за набувальною давністю (ч.1 ст.344 ЦПК України).
Згідно зст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У Цивільному кодексі України набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.
Згідност.344 ЦК України, підставами для набуття права власності на майно за набувальною давністю, є добросовісне заволодіння особою чужим майном і відкрите, безперервне володіння нерухомим майном протягом десяти років.
При цьому, добросовісним заволодінням може вважатись таке, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю.
Відповідно до п.8Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2001 року. Таким чином, інститут набувальної давності за своєю правовою природою покликаний усунути юридичну невизначеність поняття фактичного володіння майном, ввести до цивільного обороту вибулі з нього нерухомі речі, чим забезпечити стабільність цивільних правовідносин. Набувальна давність є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності наріч виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, тобто не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч.1ст.344 ЦК України, а саме: наявність законного об'єкту володіння, добросовісності, відкритості, безперервності, визначених законом строків володіння. Відсутність однієї із них виключає можливість для позитивного вирішення справи. При цьому, дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.окрема, володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Крім того, володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, та безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років). Законний об'єкт володіння означає, що річ, якою володіє особа (особи), не виключений з цивільного обороту та не обмежений в цьому.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових справ», право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1ст.15 ЦК Українитаст.3 ЦПК України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).
Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих наявних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, враховуючи відсутність заперечень Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області щодо заявлених позовних вимог, а також роз'яснення, що викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових справ», суд приходить до висновку, що позивачем у справі належними і допустимими доказами доведені визначені законом підстави, які є необхідними для визнання права власності на майно за набувальною давністю (добросовісне заволодіння особою чужим майном, відкрите, безперервне володіння нерухомим майном протягом десяти років), а тому, в сукупності вищевикладених обставин, вбачаються підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області , головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування господарської споруди.
На підставі викладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,321,328,344 ЦК України, п.8Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, роз'ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових справ», 377 ЦК України, ст.30,120,123,125 ЗК України, ст. 3, 4, 11, 12, 13, 81, 210, 217-246, 247, 258-259, 263-268 ЦПК України суд, -
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,1780 га для обслуговування господарської споруди, а саме нежитлової будівлі (ангару - складу для зберігання зерна та зерносховище), що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.
Суддя -