33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" лютого 2010 р. Справа № 19/87
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Здолбунівський завод залізобетонних виробів"
до відповідача підприємець ОСОБА_1
про визнання недійсним з моменту його вчинення договору № 1 від 10.09.2007 року "Про постачання"
Суддя
Представники:
Від позивача : Кочерга І.Ю., Кульчинський І.П.
Від відповідача : не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання недійсним з моменту вчинення договору № 1 від 10.09.2007 року "Про постачання", укладеного між ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів" та приватним підприємцем ОСОБА_1 В обгрунтування вимог зазначає, що директор ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів" вказаний договір не укладав, не підписував та не отримував коштів на його виконання. При цьому зазначає, що про існування договору дізнався після винесення рішення господарським судом Рівненської області від 25.06.2008 року зі справи № 17/52 за позовом підприємця ОСОБА_1 до ТзОВ "ЗЗЗВ" про стягнення коштів в сумі 399000,00 грн. Вважає зазначений договір недійсним, оскільки останній не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. В судових засіданнях позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка у поданому відзиві на позов проти вимог заперечує, мотивуючи тим, що договір від 10.09.2007 року підписувався директором ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів" Кульчинським І.П. в присутності її та свідків - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в магазині "Комора" на вул. Набережній, 26 в м. Рівне. Також вказує, що в момент підписання договору Кульчинський І.П. прийняв від неї готівку в сумі 399000,00 грн. на виконання даного договору. Просить відмовити в задоволенні позову.
До дня судового засідання 05.02.2010 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю з'явитися в засідання суду по причині хвороби дитини. Зазначене клопотання судом відхилено з огляду на те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась та розгляд справи вже відкладався за аналогічним клопотанням відповідача (без представлення підтверджуючих документів в наступне засідання).
За клопотанням відповідача матеріали справи № 19/87 направлялись в слідчі органи з метою встановлення фактів, які підтверджують або спростовують реальне волевиявлення сторін при укладенні договору, а також фактів дійсного укладення або не укладення договору та отримання коштів на його виконання. На вимогу суду щодо надання інформації про хід кримінальної справи, порушеної за фактом підроблення документу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, слідчим відділом повідомлено, що особу яка вчинила злочин не встановлено.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
10 вересня 2007 року між ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів", надалі Виробник, в особі директора Кульчинського Ігоря Петровича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та приватним підприємцем ОСОБА_1, надалі Покупець, що діє на підставі Свідоцтва про підприємницьку діяльність з іншої сторони, було укладено договір № 1 "Про постачання". Відповідно до предмету договору Виробник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупцю плитку з базальту поліровану. Загальна сума договору становить 498750,00 грн.
За умовами п. 2.2 договору, товар виготовляється та передається покупцю чотирма партіями протягом січня-квітня 2008 року.
Згідно розділу 3 договору "Порядок розрахунків", розрахунок здійснюється у національній валюті гривні, готівкою. Форма оплати: в момент підписання договору Виробник, в особі директора Кульчинського Ігоря Петровича, отримав від Покупця готівкою суму в розмірі 399000,00 (триста дев'яносто дев'ять тисяч) грн., як передоплату за товар. Гроші були отримані та перераховані Виробником у присутності свідків: ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_2. Остаточний розрахунок у сумі 99750,00 (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн., здійснюється після повної передачі всього товару зазначеного у п. 2 з відстрочкою 60 календарних днів.
Зазначений договір підписано сторонами, скріплено відбитками печаток. Також на договорі містяться підписи свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Заперечуючи дійсність укладеного договору позивач зазначає, що директор товариства не підписував вказаного договору і більше того не мав повноважень на його підписання, а також не отримував зазначених у договорі коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Як вбачається із статуту ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів", директор товариства діє від імені підприємства виключено за згодою Засновника на підставі рішення загальних зборів учасників у випадках, зокрема, укладання господарських та інших договорів, в тому числі розпорядження грошовими коштами на суму більше 5000 (п'яти тисяч) гривень.
Враховуючи, що загальна сума договору № 1 від 10.09.2007 року становить 498750,00 грн., відповідно для надання повноважень директору на укладення даного договору необхідне рішення загальних зборів учасників товариства. Таке рішення загальними зборами учасників ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів" не приймалось.
Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Судом не встановлено, що від імені юридичної особи - ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів" вчинялись дії, спрямовані на схвалення правочину, а саме договору поставки № 1 від 10.09.2007 року. Відсутність таких дій підтверджена також і рішенням господарського суду Рівненської області від 25 червня 2008 року зі справи № 17/52 про стягнення з ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів" на користь підприємця ОСОБА_1 коштів в сумі 399000,00 грн., яким встановлено факт невиконання договору поставки № 1 від 10.09.2007 року.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно висновку № 311 спеціаліста з дослідження підписів від 06.02.2009 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3, розташований в графі "Директор" на договорі про постачання № 1 від 10.09.2007 року, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
Вищезазначене підтверджує те, що договір № 1 від 10.09.2007 року укладався з перевищенням повноважень директора, від імені якого підпис вчинено невідомою особою, без спрямування на реальне настання правових наслідків. Тобто, за приписами ст. 234 ЦК України такий правочин є фіктивним.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що договір № 1 від 10.09.2007 року "Про постачання" є недійсним, оскільки в момент його вчинення не було додержано вимог, які є необхідними для чинності правочину (ст. 203 ЦК України).
За таких обставин позов обгрунтований та підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються понесені позивачем судові витрат по справі.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсним з моменту вчинення договір № 1 від 10.09.2007 року "Про постачання" укладений між ТзОВ "Здолбунівський завод залізобетонних виробів" та приватним підприємцем ОСОБА_1.
3. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (33000, АДРЕСА_1, ід.п.н НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівський завод залізобетонних виробів" (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Здовбиця, вул. Мартинівка, 3-а, код ЄДРПОУ 03576574), р/р 26004054701538 в Приватбанку м. Рівне, МФО 333391 - 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
підписано "04" березня 2010 р.