24 червня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/467/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Сулими М.П.,
представника позивача Савчука Д.М.,
представника відповідача Любимової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “ДАК” Автомобільні дороги України” до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “ДАК” Автомобільні дороги України” звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005505604 від 21.01.2019 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем в день отримання акта камеральної перевірки №198/24-13-56-04/31963989 від 18 січня 2019 року, чим порушено його право на подання заперечень до акту та прийняття участі при їх розгляді. На думку позивача, відповідачем порушено норми абзацу 2 пункту 44.7 статті 44, пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Вказуючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, винесеним з порушенням норм процесуального права, при поверхневому дослідженні обставин справи, без врахування зауважень викладених в скарзі, всіх обставин та документів справи, з вибірковим застосуванням норм чинного законодавства, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Від відповідача надійшов відзив, у якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказував, що податкове повідомлення - рішення №0005505604 від 21 січня 2019 року винесено правомірно, а тому не підлягає скасуванню. Наголошував на тому, що позивачем не спростовано наявності факту порушення, яке й стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо доводів позивача про позбавлення його права на подання заперечення до акту, посилаючись на пункт 86.7 статті 86 ПК України та абзаци 1, 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України, вказував, що платник податків має право подати до контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Наголошував на тому, що предметом камеральної перевірки була своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, податкова звітність не перевірялась. При проведенні камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних використовуються виключно інформаційні дані з єдиного реєстру податкових накладних, які ведуться в електронному вигляді.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.
Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі підпункту 19-1.1.1, підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4, підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ та камеральних перевірок податкової звітності Чернівецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області - Семко О.Д. проведено перевірку ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “ДАК” Автомобільні дороги України” з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Перевірка проводилась з 18 січня 2019 року по 18 січня 2019 року у приміщенні ГУ ДФС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А).
За результатами перевірки складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних №198/24/13-56-04/31963989 від 18 січня 2019 року, в якому зафіксовано порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зазначено, що відповідальність платника передбачена статтею 120-1 розділу ІІ ПК України.
Таким чином, за результатами перевірки, головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ та камеральних перевірок податкової звітності Чернівецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області Семко О.Д. складено висновок, в якому зазначено, що перевіркою даного підприємства виявлені порушення статті 120-1 розділу ІІ ПК України:
- у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів (10 %) - 4102,08 грн;
- у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів (20 %) - 197644,14 грн;
- у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів (30 %) - 0,00 грн;
- у разі порушення терміну реєстрації від 61 до 365 календарних днів (40 %) - 0,00 грн;
- у разі порушення терміну реєстрації на 365 і більше календарних днів (50 %) - 0,00 грн;
Нарахована сума штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації ПН і ЄРПН в сумі 201746,22 грн підлягає перерахуванню до Державного бюджету р/р 31115029024002 37978173, 37978173, Управління державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області в установі банку Казначейсткво України (ел. адм. подат), МФО 899998.
На підставі акта про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних №198/24/13-56-04/31963989 від 18 січня 2019 року, 21 січня 2019 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005505604, яким:
- за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно зі статті 120-1 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 41020,85 грн застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 4102, 08 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 988220,74 грн застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 197644,14 грн.
Загальна сума штрафу становить 201746,22 грн.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням, ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “ДАК” Автомобільні дороги України” подано до Державної фіскальної служби України скаргу, в якій скаржник просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0005505604 від 21 січня 2019 року.
28 березня 2019 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарг, яким залишено податкове повідомлення-рішення №0005505604 від 21 січня 2019 року без змін, а скаргу - без задоволення. Повідомлено, що рішення Державної фіскальної служби України, прийняте в результаті розгляду скарги та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 21 січня 2019 року №0005505604 не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
За таких обставин ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “ДАК” Автомобільні дороги України” звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 75 ПК України визначені види перевірок.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 ПК України, згідно якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Із наведених норм вбачається, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120-1 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); ґ) виключено; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) виключено; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; ї) виключено; й) індивідуальний податковий номер.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Так, згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “ДАК” Автомобільні дороги України”, посадовими особами Головного управління ДФС у Чернівецькій області встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Дослідженням акту про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних №198/24-13-56-04/31963989 від 18 січня 2019 року встановлено, що позивачем зареєстровано податкові накладні із затримкою від 6 до 22 днів.
Отже, позивачем було порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних у ЄРПН.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не заперечується допущення ним вказаного вище порушення податкового законодавства та не спростовується сума застосованої контролюючим органом штрафної санкції.
Натомість позивач, посилаючись на абзац 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України, пункт 86.7 статті 86 ПК України, вказував, що відповідачем позбавлено його права на подання заперечення до акту про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних №198/24-13-56-04/31963989 від 18 січня 2019 року.
У зв'язку з цим варто зазначити, що пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Згідно ж абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Отже, законодавцем визначено право платника податків на подання контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
До того ж, сама назва статті 44 ПК України «Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності», свідчить про те, що в ній наведені норми, які регулюють відносини з приводу перевірки контролюючим органом даних платника податків, визначених ним у податковій звітності.
Податковою звітністю, згідно положень глави 2 «Податкова звітність» ПК України, є податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (пункт 46.1 статті 46 ПК України).
Водночас в даному випадку камеральна перевірка ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “ДАК” Автомобільні дороги України” проводилась контролюючим органом на предмет своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а не відносно показників, відображених таким платником податків у податковій звітності.
Згідно акту перевірки податкова звітність під час перевірки не перевірялась.
Крім того, норми ПК України, які регулюються спірні правовідносини, визначають право, а не обов'язок платника податків або його представників на подання заперечення на акт перевірки. Водночас ПК України не передбачено неприйняття контролюючим органом у разі виявлення за результатом камеральної перевірки порушень граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН податкового повідомлення-рішення до подання платником податків заперечень до акту камеральної перевірки.
Таким чином, вказані вище доводи позивача є безпідставними, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ПК України й не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення.
Поряд з цим суд звертає увагу і на те, що позивач, стверджуючи про незаконність оскаржуваного рішення у зв'язку із ненаданням відповідачем йому можливості подати заперечення до акту камеральної перевірки, не наводить жодних таких заперечень, які він мав намір подати контролюючому органу до акту камеральної перевірки. Позивачем як у позові, так і в ході судового розгляду справи жодним чином не заперечувалось порушення ним граничних термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН, тобто порушення, за яке відповідачем притягнуто позивача до фінансової відповідальності оскаржуваним рішенням.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення. Натомість доводи позивача, з огляду на вище викладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому такий задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “ДАК” Автомобільні дороги України” до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Чернівецький окружний адміністративний суд до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 червня 2019 року.
Повне найменування учасників справи:
позивач - дочірнє підприємство «Чернівецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Головна, 205, м. Чернівці,58001, ЄДРПОУ 31963989);
відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 39392513).
Суддя Лелюк О.П.