"26" лютого 2010 р. Справа № 10/23
За позовом Приватного підприємства фірми «Західтрансекспедиція»м.Рівне
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі
Рівненської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Рівне
про стягнення 9 700 грн. 00 коп. списаних коштів
Суддя Павлюк І.Ю.
Представники:від позивача- Герасимчук О.П., представник (довіреність б/н від 12.02.2010р.);
від відповідача- Кравчук О.О., представник (довіреність №158 від 04.11.2009р.);
В судовому засіданні 24.02.2010р. оголошувалась перерва до 26.02.2010р.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з заявою про стягнення з відповідача 9700 грн. 00 коп. незаконно списаних з рахунку позивача грошових коштів. В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачем було неправомірно списано з рахунку позивача 9700 грн. 00 коп. коштів та не дотримано процедури перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитись у цілісності та достовірності електронного документа.
В судовому засіданні 26 лютого 2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач подав суду відзив на позов, яким позовні вимоги заперечив повністю (а.с.31-59). Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2010р. позовні вимоги заперечив повністю з підстав, зазначених у відзиві. Зокрема, відповідач у відзиві на позов зазначив наступне. Відносини між Клієнтом (позивачем) та Банком (відповідачем) регулюються договором банківського рахунку на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку №029-55/20-518, що був укладений 05.02.2009 року та додатковою угодою від 05.02.2009 року.
Відповідно до п.4.3 Додаткової угоди до договору банківського рахунку на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку №029-55/20-518 від 05.02.2009 року сторони зобов'язуються забезпечити збереження носіїв інформації з ключами ЕЦП з метою виключення їх псування, втрати, використання неуповноваженими особами.
Відповідно до п.4.6 даної додаткової угоди сторони, виходячи з вимог п.4.3 цієї угоди, встановили, що відповідальність за достовірність оформлення документів за допомогою ЕЦП покладається на клієнта. Також відповідно до даного пункту угоди встановлено, що у випадку встановлення фіктивності оформленого за допомогою ЕЦП документу, збитки, заподіяні одній зі сторін угоди або третім особам, в результаті здійсненої на підставі такого фіктивного документу операції, підлягають відшкодуванню за рахунок сторони, від імені якої було оформлено такий документ.
При цьому відповідач вважає, що позивач безпідставно посилається на те, що Банком неправомірно списано з рахунку позивача 9700 грн. 00 коп. з врахуванням наступного.
Платіжне доручення на суму 9700 грн. 00 коп. було оплачено 03.02.2010 року головним економістом Базового відділення відповідача Голянською Н.С., в якому обслуговується клієнт, о 9 год. 07 хв.
Вищезгаданий документ був правомірно прийнятий та проплачений працівником Банку по каналах зв'язку на виконання п.4.1 Додаткової угоди до договору №029-55/20-518 від 05.02.2009 року, відповідно до якого сторони зобов'язуються приймати до виконання платіжні документи підписані ЕЦП за допомогою програмного забезпечення Банку.
03 лютого 2010 року близько 14:00 директор Приватного підприємства фірми «Західтрансекспедиція»Маціщук О.В. повідомив головного економіста Базового відділення Запольську Т.А. про несанкціоноване списання з особового рахунку 26007120895 клієнта грошових коштів в сумі 9 700 грн. 00 коп., а саме:
- номер документа №172 від 02.02.2010 року на 9700 грн. 00 коп. - одержувач Колісник В.М., ід.код 2936908055 ор - 262052035217, банк одержувач - 380805 «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, призначення платежу - Поповнення счета Договор №262052035217 Колісник Віталій Миколайович.
Ключі клієнта в системі «Клієнт-Банк»були відразу блоковані.
У зв'язку із даним повідомленням Банком проведено службове розслідування (а.с.33-34) щодо втручання в роботу системи "Клієнт Банк" ППФ "Західтрансекспедиція", за результатами якого встановлено, що дана подія могла статися через відсутність захисту на робочій станції клієнта, наявності неліцензійного антивірусного програмного забезпечення. Дані, що вказували б на причетність працівнитків Банку до скоєнного, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору №029-55/20-518 від 05.02.2009 року, перерахувавши кошти згідно платіжного документа клієнта на суму 9700 грн. 00 коп., просить повернути позовну заяву Приватного підприємства фірми «Західтрансекспедиція»про стягнення 9700 грн. 00 коп. незаконно списаних грошових коштів без розгляду.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
05 лютого 2009 року між позивачем і відповідачем було укладено Договір №029-55\20-518 банківського рахунку (для використання в ПЗ "Банкмастер"), згідно якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
Тією ж датою між позивачем і відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору №029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер"), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання обслуговувати рахунки позивача за допомогою системи дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-Банк" з системою криптозахисту.
03 лютого 2010 року з належного позивачу рахунку, який знаходиться в установі відповідача та обслуговується ним, було списано 9700 грн. 00 коп та перераховано фізичній особі Колісник В.М.
03 лютого 2010 року близько 14:00 директор Приватного підприємства фірми «Західтрансекспедиція»Маціщук О.В. повідомив головного економіста Базового відділення Запольську Т.А. про несанкціоноване списання з особового рахунку 26007120895 клієнта грошових коштів в сумі 9 700 грн. 00 коп., а саме:
- номер документа №172 від 02.02.2010 року на 9700 грн. 00 коп. - одержувач Колісник В.М., ід.код 2936908055 ор - 262052035217, банк одержувач - 380805 «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, призначення платежу - Поповнення счета Договор №262052035217 Колісник Віталій Миколайович.
Намагаючись вирішити питання про повернення відповідачем списаних грошових коштів в сумі 9700 грн. 00 коп., 08.02.2010р., позивач звернувся до відповідача з листом за №3 від 08.02.2010р. з вимогою терміново повернути 9700 грн. 00 коп. списаних коштів на рахунок позивача, який залишений відповідачем без задоволення (а.с.20). Натомість у листі-відповіді №03-001\09-518 від 12.02.2010 року (а.с.62), не заперечуючи факту незаконного втручання сторонньої особи в систему електронних платежів відповідача і отримання доступу до рахунку позивача по системі "Клієнт-Банк", а також факту незаконного генерування сторонньою особою електронно-цифрового підпису позивача, згоди на повернення 9700 грн. 00 коп. вищезазначених коштів не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
За своїм юридичним статусом, метою та предметом діяльності, відповідач є банківською установою, яка наділена правом проведення банківських операцій. Однією із складових банківських операцій є зберігання коштів, що знаходяться на рахунках осіб -клієнтів банку.
Списані 9700 грн. 00 коп. перебували на поточному рахунку позивача, режим обслуговування якого, згідно статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року, полягає у зберіганні коштів і здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. Таким чином, відповідач, крім функцій розрахунково-касового обслуговування позивача, також виконував функцію зберігача грошових коштів, які перебували на поточному рахунку позивача.
Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року, при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документа. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - член платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
Відповідно до п. 22.6 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року, обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.
Вбачається, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за Додатковою угодою до Договору №029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер"), оскільки не забезпечив систему дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-Банк" захистом, який унеможливлює втручання в неї сторонніх осіб. Крім цього, системи захисту програмного забезпечення діяльності відповідача та проведення розрахункових операцій за допомогою електронних документів не забезпечили розпізнавання фіктивного електронно-цифрового підпису, неналежного позивачу, внаслідок чого відбулося безпідставне списання відповідачем грошових коштів з поточного рахунку позивача.
Безпідставним є посилання відповідача на п.4.6 Додаткової угоди до Договору №029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") від 05.02.2009 року, в контексті відсутності у відповідача відповідальності перед позивачем за проведення безпідставного списання коштів з його банківського рахунку. Зі змісту п. 4.6 Додаткової угоди до Договору № 029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") від 05.02.2009 року слідує, що у випадку проведення операції по рахунку позивача на підставі фіктивного документу за допомогою електронно-цифрового підпису і виникнення при цьому збитків, такі збитки покладаються на сторону, від імені якої було оформлено фіктивний документ. В даному випадку має місце фіктивний електронно-цифровий підпис, який був згенерований і застосований у проведенні банківської операції третьою особою, а не позивачем, що дає підстави вважати про відсутність електронно-цифрового підпису, як такого, на розрахунковому документі, який був підставою для списання з рахунку позивача 9700 грн. 00 коп. Таким чином, вбачається, що дія п.4.6 Додаткової угоди до Договору №029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. поширюється на випадки, якщо до виконання відповідачу подано фіктивний електронний документ, який містить дійсний (оригінальний) електронно-цифровий підпис позивача.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач у відзиві на позов від 23.02.2010р. зазначає, що Банком проведено службове розслідування (а.с.33-34) щодо втручання в роботу системи "Клієнт Банк" ППФ "Західтрансекспедиція", за результатами якого складено Висновок за матеріалами службового розслідування щодо втручання в роботу системи "Клієнт-Банк" ППФ "Західтрансекспедиція" від 12.02.2010 року., яким встановлено, що дана подія могла статися через відсутність захисту на робочій станції клієнта, наявності неліцензійного антивірусного програмного забезпечення. Дані, що вказували б на причетність працівнитків Банку до скоєнного, відсутні.
Зі змісту вказаного Висновку вбачається, що при перевірці факту незаконного списання з рахунку позивача грошових коштів було встановлено підміну ІР-адреси, з якої надійшов електронний документ на перерахування коштів (платіжне доручення №172 від 02.02.2010 року), зокрема вхід здійснено з ІР-адреси 72.232.177.106 -США, Техас, м. Плано. Вказаний ІР-адрес не співпадає з ІР-адресою, яка належить комп'ютеру позивача, тим більше, що 02.02.2010 року директор позивача, як єдина уповноважена особа, яка мала доступ до системи "Клієнт-Банк" та носія інформації з ключами електронно-цифрового підпису, перебував в Україні і фізично не мав можливості здійснювати операцію по перерахуванню 9700 грн. 00 коп. з комп'ютера, який знаходиться у м. Плано, Техас, США.
Таким чином, відповідач, приймаючи електронний платіжний документ до виконання, знав про те, що він надійшов не з комп'ютера позивача і тим більше не з України, але належним чином на таку обставину не зреагував -не заблокував операцію по списанню коштів до вияснення дійсності електронного документу та проставленого на ньому електронно-цифрового підпису. Крім того, як зазначено у Висновку, позивач використовує систему "Клієнт-Банк" iBank 2 UA, при цьому відповідач рекомендує позивачу підключити ІР-фільтрації, тобто можливість налаштування системи таким чином, щоб працювати із системою "Клієнт-Банк" можна було лише з вказаних Клієнтом (позивачем) ІР-адрес. Разом з тим, у Довідниковому посібнику "Процеси управління персоналом банку і клієнта в системі iBank 2 UA", який розроблений для правильного застосування вищевказаної програми праціниками банку та клієнтами банку зазначено, що в коло обов'язків банку входить не "рекомендувати" обмеження ІР-адрес для доступу в систему, а це є прямим обов'язком банку як на стадії реєстрації клієнта, так і його подальшого обслуговування.
Таким чином, здійснюючи дистанційне обслуговування позивача по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") та здійснюючи подальше обслуговування позивача по системі "Клієнт-Банк", відповідач не виконав свого обов'язку щодо визначення конкретних ІР-адрес позивача, що призвело до незаконної операції по списанню з рахунку позивача 9700 грн. 00 коп. з комп'ютера у м. Плано, Техас, США.
Разом з тим, зі сторони позивача порушення щодо виконання умов Додаткової угоди до Договору № 029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв"язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") від 05.02.2009 року, не вбачаються, при цьому відсутні докази порушення ним зобов'язань щодо збереження носіїв інформації з ключем електронно-цифрового підпису.
Згідно статті 1073 Цивільного кодексу Україні, у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Як стверджується матеріалами справи, списання відповідачем грошових коштів в сумі 9700 грн. 00 коп. з поточного рахунку позивача відбулося на підставі платіжного доручення №172 від 02.02.2010 року.
Позивачем стверджується, а відповідачем не заперечується, що вказаний платіжний документ фіктивний та електронно-цифровий підпис на ньому також фіктивний. Фіктивність документу тотожна його недійсності. Отже, в силу ст.216 Цивільного кодексу України, платіжне доручення № 172 від 02.02.2010 року не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто зобов'язання відповідача повернути позивачу списані 9700 грн. 00 коп.
Відповідач свої зобов'язання по поверненню (зарахуванню) на поточний рахунок позивача безпідставно списаних 9700 грн. 00 коп. не виконав, чим порушив право позивача на володіння, користування та розпорядження належними йому грошовими коштами і таке право, в порядку ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь позивача незаконно списаних з рахунку позивача 9700 грн. 00 коп.
Отже, заперечення позову, викладені у відзиві від 23.02.2010р. з вищенаведених мотивів - є безпідставними і надуманими.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Проте, доказів на обґрунтування своєї позиції та на підтвердження своїх заперечень відповідач не надав.
Враховуючи вищезазначене, позов обгрунтований і підлягає задоволенню.
На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.
Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Рівненської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», яка знаходиться в м.Рівне, вул.С.Петлюри,35 на користь Приватного підприємства -фірми «Західтрансекспедиція», яке знаходиться в м.Рівне, вул.Осіпова,25/3 9 700 грн. 00 коп. незаконно списаних грошових коштів, 102 грн.00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.Ю. Павлюк
Рішення підписане суддею "26" лютого 2010 р..