36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.10.2009р. Справа № 14/178
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс", вул. Першотравнева, 90-б, смт. Машівка, Полтавська область, 39400
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ОСОБА_3
про стягнення 69918,05 гривень.
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Дорошенко С.О., дов. № 35 від 15.06.2009 р.
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 69918,05 грн. основного боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки № 00S11 м від 03.05.2007 р
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, вимог ухвал суду від 14.08.2009 р. про порушення провадження у справі та від 22.09.2009 р. про відкладення розгляду справ не виконав, відзив на позовну заяву не подав.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін суд встановив, що 03.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс", смт. Машівка (далі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено договір поставки № 00S11 м від 03.05.2007 року (далі-Договір)
Згідно договору позивач поставив відповідачу соєвої макухи в загальній кількості 47,96 тон на загальну суму 80429,00 гривень разом з ПДВ.
Факт виконання Позивачем зобов'язань належним чином підтверджується наявними в справі доказами, а саме: Видатковою накладною № РН -00253 від 03.05.2007 року; довіреністю на ім'я ОСОБА_2 серії ЯНВ № 415243 від 03.05.2007 року на отримання ТМЦ, зокрема жмиху соєвого в кількості 23 тн.; Видатковою накладною № РН -00358 від 24.05.2007 року; довіреністю на ім'я ОСОБА_2 серії ЯНВ № 415245 від 24.05.2007 року на отримання ТМЦ, зокрема жмиху соєвого в кількості 25 тн. 900 кг.; Видатковою накладною № РН-00364 від 28.05.2007 року; довіреністю на ім'я ОСОБА_2 серії ЯНВ № 415245 від 24.05.2007 року на отримання ТМЦ, зокрема жмиху соєвого в кількості 25 тн. 900 кг.; Податковою накладною від 03.05.2007 р. № 31; Податковою накладною від 24.05.2007 р. № 97; Податковою накладною від 28.05.2007 р. № 98; Рахунок-фактурою від 03.05.2007 р. № СФ -206;Рахунок-фактурою від 24.05.2007 р. № СФ -270; Рахунок-фактурою від 28.05.2007 р. № СФ -281.
Відповідач зобов'язання не виконав належним чином. Розрахунок за поставлений товар провів частково в сумі 39500 гривень, що підтверджується належними доказами: Платіжним дорученням № 68 від 07.06.2007 р. на суму 9500,00 грн.; Платіжним дорученням № 109 від 12.11.2007 р. на суму 15000,00 грн.; Платіжним дорученням № 7 від 11.02.2008 р. на суму 15000,00 грн.
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 40 929,00 грн.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Крім суми основного боргу, відповідно до п. 8.2. Договору, відповідач зобов'язаний за прострочення терміну розрахунку сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за період з 22.02.2008 р. по 22.08.2008 р.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється , через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи те, що період за який позивачем нарахована пеня у відповідності до п. 8.2. Договору не перебільшує шести місяців, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5268,74 грн.
Окрім суми пені відповідно до умов договору позивач заявив до стягнення з відповідача суму пені відповідно до вимог чинного законодавства у розмірі 613,94 грн.(1,5% від 40929, 00 грн.), а саме: згідно ст. 4 Указу Президента України №227/95 від 16 березня 1995 року "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", з метою нормалізації платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань встановлено: що підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності, що вони перераховують індексовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на розрахунковому рахунку або проведення різного роду операцій щодо не зарахування коштів на розрахунковий рахунок товаровиробника агропромислового комплексу сплачують пеню у розмірі 1,5 відсотка від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства.
За таких обставин суд також дійшов висновку про правомірність вимоги щодо стягнення з відповідача на корить позивача пені згідно вимог закону у розмірі 613,94 грн.
У відповідності до ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано відповідачу втрати від інфляції відповідно до розрахунку (в матеріалах справи) за період з 07.06.2007 р. по 03.08.2009 р. у розмірі 21048,60 гривень та 3 % річних за період з 07.06.2007 р. по 03.08.2009 р. у розмірі 2057,77 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем платіжним дорученням № 530 від 14.07.2009 р. сплачено державне мито в сумі 800,00 гривень, що є більшим від того, яке необхідно було сплатити при подачі позовної заяви (загальна сума позовних вимог складає 69918,05 гривень). П.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93 визначено, що із заяв майнового характеру сума позову складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1% від суми позову складає 699,18 гривень). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного вище Декрету КМУ сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, тому позивачу підлягає поверненню надлишково сплачене державне мито в сумі 100,82 гривень.
Також судом в ході судового розгляду судом встановлено, що Позивачем платіжним дорученням № 531 від 14.07.2009 р. сплачено 315,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що на 197 гривень більше, ніж встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних із розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 693, дата публікації 14.07.2009 р.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 693 "Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. № 361" розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р., викладено в новій редакції. У господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу: для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для інших позивачів -за ставкою 118,00 гривень. Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.
Таким чином, Позивач на момент подання позовної заяви до господарського суду Полтавської області (вхід. № 3133 від 12.08.2009 р. канцелярії суду) повинен був сплатити 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України надмірно сплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197,00 гривень.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу 40929,00 гривень, пеню згідно договору 5268,74 гривень, пеню згідно закону 613,94 гривень, збитки від інфляції в сумі 21084,60 гривень, 3% річних в сумі 2057,77 гривень, суму сплаченого державного мита 699,18 гривень та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відмовити позивачу в частині стягнення 100,82 гривень державного мита та 197,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернути на розрахунковий рахунок Позивача з Державного бюджету України надмірно сплачену суму державного мита 100,82 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197,00 гривень.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Відмовити позивачу в частині стягнення 100,82 гривень державного мита та 197,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ОСОБА_3, р/р НОМЕР_2 в ПОФ АППБ "Аваль", м. Полтава, МФО НОМЕР_3, код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс" (вул. Першотравнева, 90-б, смт. Машівка, Полтавська область, 39400, р/р № 26009050001503 в КБ "Приват-Банк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 33563737) суму основного боргу 40929,00 гривень, пеню згідно договору 5268,74 гривень, пеню згідно закону 613,94 гривень, збитки від інфляції в сумі 21084,60 гривень, 3% річних в сумі 2057,77 гривень, суму сплаченого державного мита 699,18 гривень та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути на розрахунковий рахунок Позивача з Державного бюджету України надмірно сплачену суму державного мита 100,82 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197,00 гривень.
СУДДЯ О.Т. Іваницький