36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.11.2009 р. Справа №20/194
за позовом Дочірнього підприємства Кременчуцького спеціалізованого управління №629 "Гідроспецфундаментбуд" Відкритого акціонерного товариства "Укргідроспецфундаментбуд", м. Кременчук
до Закритого акціонерного товариства "Цивільбуд", м. Полтава
про стягнення 194 073 грн. 00 коп.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: Любченко Н.В., наказ № 17-к від 18.10.2001р.
від відповідача: не з"явився
Розглядається позовна заява про стягнення 194073,00 грн., у тому числі 151 083,39 грн. основного боргу за договором № 3 від 11.04.2008р. та 42989,61 грн. пені.
В позовній заяві позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача, посилаючись на обставини, які викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, позивач посилається на те, що невиконання зобов'язань по оплаті наданих послуг дає всі підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З огляду на ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, судом відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
В судове засідання 05.11.2009р. відповідач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить додане до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 2768050, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У відзиві (вх. № 012458 від 01.10.2009р.) відповідач основний борг у сумі 78858,59 грн. та 9880,14 грн. пені визнав, проти іншої частини позовних вимог заперечує, вважаючи їх незаконними і необґрунтованими. Зокрема, відповідач повідомив про часткову сплату суми основного боргу у розмірі 60 000 грн., яка не була врахована позивачем при розрахунку суми основного боргу.
На думку позивача (згідно пояснень № 140 від 04.11.2009р.) дана проплата була здійснена як авансовий платіж для укладення договору в майбутньому та за вже виконані роботи згідно усної домовленості.
Розглянувши матеріали справи, встановив:
11 квітня 2008р. між ЗАТ „Цивільбуд" м.Полтава (надалі - Відповідач) та Дочірнім підприємством „Кременчуцьке СУ № 629 „ГСФБ" ВАТ „УГСФБ" м. Кременчук ( надалі - Позивач) було укладено Договір № 3, відповідно до п.1.1. якого генпідрядник доручив (відповідач), а субпідрядник (позивач) зобов"язався виконати власними силами і засобами роботи. Генпідрядник зобов"язався забезпечити своєчасне фінансування монтажних робіт, прийняти і оплатити виконані роботи.
Згідно п.3.1 Договору Відповідач підписує акти приймання-здачі виконаних робіт щомісячно і передає Позивачу (форми КБ-2 та довідки по формі КБ-3).
Відповідно п.4.1 Договору Відповідач проводить щомісячні розрахунки за виконані роботи не пізніше 5-го банківського з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.
П.2.1 передбачає, що вартість робіт складає 465 гривен за 1 м3. Відповідно до п. 2.2 Договору вартість перебазування обладнання та відряджувальні витрати відшкодовуються по фактичним витратам.
На виконання умов Договору Позивачем були виконані роботи у квітні 2008 року та у травні 2008 року. Факт виконання Позивачем договірних зобов'язань підтверджується Актами виконаних робіт від 29.04.2009р. за квітень 2008р. та від 30.05.2008р. за травень 2008р з відміткою підпису і печатки Відповідача. За актами приймання виконаних робіт № 1 та № 2, відповідно за квітень та травень 2008 року, вартість виконаних робіт в сумі становить 138858,53 грн., що включає витрати по перебазуванню обладнання та по відряджувальним витратам.
Позивач у позовній заяві ставить вимогу про стягнення, крім визначених у актах № 1 та № 2, ще додатково 12 224,86 грн. фактичних витрат по перебазуванню обладнання та по відряджувальним витратам, проте не надає належних доказів понесення таких витрат.
Позивачем виставлені рахунок-фактура № 16 від 30.04.2008р. (для оплати вартості робіт за квітень 2008р.) на суму 81 674,55 грн., рахунок-фактура № 18 від 30.05.2008р. (для оплати вартості робіт за травень 2008р.) на суму 57 183,98 грн.
Платіжним дорученням № 1460 від 04 червня 2008 року відповідач на рахунок Позивача перерахував 60 000,00 грн. за виконані будівельні роботи по жилому будинку за адресою м. Полтава, вул. Ватутіна, 36.
Таким чином сума боргу за договором, яка підтверджена належними доказами становить 78858,53 грн.
У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач надав належні докази в підтвердження факту належного виконання ним умов Договору № 3 від 11 квітня 2008р. на суму 138858,53 грн., вимоги про стягнення 12 224,86 грн. фактичних витрат по перебазуванню обладнання та по відряджувальним витратам не є обгрунтованими.
Відповідач надав докази виконання зобов'язань за договором в сумі 60 000 грн.
Посилання позивача, що дана проплата була здійсненна як авансовий платіж для укладення договору в майбутньому та за вже виконанні роботи згідно усної домовленості матеріалами справи не підтверджені.
За даних обставин, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача 78858,53 грн. основного боргу, заявлені позовні вимоги про стягнення 12 224,86 грн. фактичних витрат по перебазуванню обладнання та по відряджувальним витратам задоволенню не підлягають.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 2 статті 217 Господарського кодексу України, встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно п.7.3 Договору, за порушення строків оплати наданих послуг Відповідач виплачує Позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день від суми простроченого платежу.
Посилаючись на п.7.3 договору позивач у позовній заяві нарахував відповідачу пеню:
за несвоєчасний розрахунок за актом виконаних робіт за квітень 2008р. за період з 05.05.2008р. по 31.07.2009, яка склала 23 995,98 грн.;
за несвоєчасний розрахунок за актом виконаних робіт за травень 2008р. за період з 05.06.2008р. по 31.07.2009, яка склала 156 48,39 грн.;
за несплату 12 224,86 грн. фактичних витрат по перебазуванню обладнання та по відряджувальним витратам за період з 05.06.2008р. по 31.07.2009, яка склала 3345,24 грн. (розрахунок доданий до позовної заяви).
Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 6 статті 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інше не передбачено законом або договором.
При цьому ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань»передбачено, що розмір пені за кожний день прострочення не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку Україні, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як зазначається у листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»положення вищезазначеного закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Тому, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань»та ст.232 ГК України розмір пені, що підлягає стягненню, обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України від суми заборгованості за період прострочення з 30.04.08 р. по 30.11.08 р. і складає 9880 грн. 14 коп. (розрахунок наведений у відзиві).
За даних обставин, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення 78 858,53 грн. заборгованості та 9 880,14 грн. пені.
Сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Цивільбуд", вул.Кагамлика, 35-В, м. Полтава (ЄДРПОУ 01270598, р/р 26005448 в АБ "Полтавабанк", МФО 331489) на користь Дочірнього підприємства Кременчуцького спеціалізованого управління №629 "Гідроспецфундаментбуд" Відкритого акціонерного товариства "Укргідроспецфундаментбуд", вул.40 років Жовтня, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39617 (ЄДРПОУ 01416659, р/р 26009060036968 у КБ "Приватбанк, МФО 331401) - 78 858,53 грн. заборгованості, 9 880,14 грн. пені, 887,39 грн. держмита та 53,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Суддя Киричук О.А.