36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.10.2009р. Справа №14/173
за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" 03179, м. Київ, проспект Перемоги, 15-й кілометр в особі Полтавської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", юридична адреса: 36011, м. Полтава, вул. Володарського, 3; адреса для кореспонденції: 36000, м. Полтава, Головпоштамт, а/с 105
до Полтавської обласної державної телерадіокомпанії "Лтава", 36000, м. Полтава, вул. Раїси Кириченко, буд. 1.
про спонукання до укладення договору на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності разом із додатком до договору та вважати датою укладення договору 23 січня 2009 року, а також стягнення заборгованості в сумі 6667,80 гривень.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Представники:
від позивача: Скрипник Л.Г., дов., № 09-01/4252 від 28.09.2009 р.
від відповідача: Шейко О.Г., дов, б/н від 02.01.2009 р.
Григор'єв В.М., дов. б/н від 03.02.2009 р.
В судовому засіданні 29.09.2009 р. було оголошено перерву до 02.10.2009 р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування та заперечення по суті заявлених позовних вимог.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 02.10.2009 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до приписів статті 85 ГПК України 07.10.2009 року.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про спонукання до укладення договору № 231/203 від 04.01.2009 р. на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності разом із додатком до договору та вважати датою укладення договору 23 січня 2009 року, а також стягнення заборгованості в сумі 6667,80 гривень.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представники в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечують з мотивів і підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 873 від 24.09.2009 р. (вхід. № 012166 від 25.09.2009 р. канцелярії суду - а.с. 85-86, т.1), а саме: Полтавська обласна державна телерадіокомпанія “Лтава” є бюджетною організацією і її фінансування здійснюється через Державне казначейство за коштами передбаченими кошторисом. Телерадіокомпанія без фінансового забезпечення не мала права укладати договір з Полтавською філією УДЦР із запропонованими послугами,так як видатки на них не заплановані. Тому ніяких договорів на 2009 рік Полтавська обласна державна телерадіокомпанія “Лтава” та Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" м. Київ, в особі Полтавської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот, м. Полтава, не мала права укладати із запропонованими послугами, так як видатки на них не заплановані на поточний бюджетний рік ( див. довідку Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області від 04.09.2009 р. № 09-076/7048 на вих.. № 775 від 18.08.2009 р. -а.с. 88, т.1).
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін суд встановив, що на виконання вимог статті 42 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ (із змінами і доповненнями) /далі по тексту Закон/ 15.05.2008 р., 29.07.2008 р. та 27.05.2009 р. Полтавська обласна державна телерадіокомпанія "Лтава", м. Полтава (надалі Відповідач) отримала дозволи на експлуатацію радіотехнічних засобів в загальній кількості 5 (п'ять) штук, які встановлені на території Полтавської області.
Вищевказаною статтею цього Закону визначено, що користувачі радіочастотного ресурсу України повинні отримувати дозволи на експлуатацію відповідних радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, крім засобів та пристроїв, використання яких здійснюється на без дозвільній основі відповідно до цього Закону. Дозволи на експлуатацію у смугах загального користування видаються на бланках, зразки яких затверджуються НКРЗ і які є захищеними документами суворої звітності.
Дозволи на експлуатацію у смугах радіочастот загального користування видає УДЦР. Юридична та/або фізична особа, яка має намір здійснювати експлуатацію радіоелектронних засобів та / або випромінювальних пристроїв, особисто, через уповноважений ним орган чи особу або рекомендованим листом з описом вкладення звертається до УДЦР. Форма заяви встановлюється НКРЗ. Частинами 6-15 статті 42 Закону України “Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ (із змінами і доповненнями) станом на 15 січня 2009 року та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп 2008 визначено форму заяви та документи які до неї додає заявник, які після реєстрації її формуються в окрему справу, порядок розгляду заяви і видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів на кожний радіоелектронний засіб або випромінюваний пристрій. НКРЗ публікує інформацію щодо процедур видачі дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у своєму офіційному бюлетені та на веб-сайті. Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на експлуатацію, продовження дії дозволу, анулювання дозволу,переоформлення дозволів, видача дубліката дозволів, зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу дозволу на експлуатацію та плата за видачу, продовження, переоформлення, видачу дублікатів ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України визначені приписами статей 43- 49 Закону.
Статтею 50 вищевказаного Закону визначено Порядок і особливості використання радіочастотного ресурсу України для потреб телерадіомовлення і нею прописано, що він визначається цим Законом, законами України “Про телебачення і радіомовлення ”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”. Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення визначає відповідно до законодавства про радіочастотний ресурс України користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення замовляє розробку висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення. Присвоєння радіочастот радіоелектронним засобам у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення, та видача відповідних дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів здійснюється УДЦР на підставі ліцензії на мовлення або подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для багатоканальних телесистем, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України.
20.06.2008 р. за № 709 Позивач отримав лист від Відповідача про відмову від підписання вказаного вище договору у зв'язку із відсутністю коштів і не передбачення плати за радіочастотний моніторинг кошторисом, який затверджено Держкомтелерадіо на 2008 рік. В цьому ж листі Відповідач просив надати Позивача розрахунки за послуги на 2009 р. для формування відповідного кошторису.
У зв'язку із прийняттям нових "Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу", що затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 11.12.2008 р. № 1256 23.01.2009 р. Позивач надіслав Відповідачу для підписання та узгодження новий договір № 231/203 від 04.01.2009 р. на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів разом із додатком.
27.05.2009 р. Позивач отримав відмову від Відповідача щодо підписання вказаного вище договору з додатком обґрунтувавши своїх дій відсутністю та не передбаченістю кошторисом видатків на оплату послуг радіочастотного моніторингу.
Національна комісія з питань регулювання зв'язку України рішенням № 1599 від 16.07.2009 року “Про затвердження Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування ” -зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 серпня 2009 р. за № 741/16757 відповідно до статей 6 та 14 Закону України “Про радіочастотний ресурс України” (1770-14) вирішила затвердити Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування. Цим положенням визначено, що призначення радіочастотного моніторингу -проведення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності (далі ЕМС) радіоелектронних засобів (далі РЕЗ) та випромінювальних пристроїв (далі ВП), що експлуатуються в смугах радіочастот загального користування на підставі дозволів на експлуатацію, виявлення і усунення дії джерел радіозавад, виявлення РЕЗ (ВП), що експлуатуються з порушенням чинного законодавства, і вжиття заходів щодо припинення їх дії та надання необхідної інформації для потреб регулювання використання радіочастотного ресурсу України (далі РЧР).
Пунктами 1.3-1.11 цього Положення визначено, що радіочастотний моніторинг здійснює Державне підприємство “Український державний центр радіочастот” (далі УДЦР). При здійсненні радіочастотного моніторингу УДЦР взаємодіє з Державною інспекцією зв'язку (далі ДІЗ), Генеральним штабом Збройних Сил України (далі ГШ ЗСУ), правоохоронними та іншими державними органами за погодженням з Національною комісією з питань регулювання зв'язку. Дія цього Положення поширюється на загальних користувачів РЧР.
Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування здійснюється за рахунок користувачів РЧР.
Вартість робіт з радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування та порядок їх оплати визначаються Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу, затвердженим рішенням НКРЗ від 11.12.2008 № 1256, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.12.2008 р. за № 1238/15929. Оплата робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом, здійснюється користувачами РЧР щомісячно на підставі договору з УДЦР відповідно до законодавства. Кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування.
Таким чином до затвердження Тарифів на роботи (послуги) і їх реєстрації у Міністерстві юстиції України 25.12.2008 р. за № 1238/15929 Державне підприємство "Український державний центр радіочастот", м. Київ, в особі Полтавської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", м. Полтава (надалі Позивач) не мало права і не могло ще 23.05.2008 р. за № 04-04/3693 направляти проект договору № 319/203 на роботи з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, а також 05.08.2008 р. за № 04-04/4992 надсилати орієнтовний розрахунок та новий додаток до договору у зв'язку із збільшенням РЕЗ на адресу Відповідача.
Незважаючи на відмову від підписання вказаного договору з додатком Позивач протягом січня - червня 2009 р. здійснював роботу з радіочастотного моніторингу, що підтверджується актами виконаних робіт та протоколами виміру спектральних характеристик.
Позивачем по вказаним роботам Відповідачу нараховувалися суми за виконані роботи, та виставлялись рахунки-фактури, а саме: № 1 від 23.03.2009 р. на суму 1100,16 гривень (за січень 2009 р.); № 2231 від 23.03.2009 р. на суму 1100,16 гривень (за лютий 2009 р.); № 3231 від 23.03.2009 р. на суму 1100,16 гривень (за березень 2009 р.); № 4231 від 21.04.2009 р. на суму 1100,19 гривень (за квітень 2009 р.); № 5213 від 27.05.2009 р. на суму 1100,16 гривень (за травень 2009 р.) та № 6231 від 17.06.2009 р. на суму 1167,00 гривень (за червень).
Загальна сума виконаних робіт на думку позивача склала 6677,80 гривень. Вказану суму Відповідач повинен був би оплатити, але станом на момент подання позовної заяви до суду цього не зробив.
Позивач звернувся до суду із вимогою про спонукання до укладення договору № 231/2003 від 04.01.2009 р. із додатками до нього та вважати датою укладання договору 23.01.2009 р., а також про стягнення з Відповідача оплати за виконані роботи на загальну суму 6667,80 гривень.
Вимоги Позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Згідно з статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (стаття 642 ЦК України). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Фактично Позивачем на адресу Відповідача було направлено не пропозицію про укладення договору, а готовий його варіант із відповідними умовами, номером та датою його підписання, що є порушенням приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України, якою встановлено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, Позивач не повинен був виконувати відповідні роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності для Відповідача, оскільки договір № 231/2003 від 04.01.2009 р. із додатком до нього не був підписаний сторонами і згоди на його укладання Відповідач не давав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивач у відповідності до ст.ст. 32-34, 36 ГПК України не зміг довести суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 38, 43, 44, 45, 471, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.