Справа № 2-а-7028 -2009 року
23 листопада 2009 року. Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Воробйова І.В.,розглянувши у письмовому провадженні в м. Артемівську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов,язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управляння Пенсійного фонду України в м. Артемівську ( надалі УПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання зробити перерахунок доплати до пенсії, в якому зазначила, що має статус " дитини війни", у зв'язку з чим у відповідності до ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. " 1-29/2007 положення статті 71 Закону України " Про державний бюджет на 2007 рік" , якими була зупинена дія статті 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни", визнані таким, що не відповідають Конституції. Відповідач зазначену доплату не нараховував та не виплачував. Позивач просить визнати бездіяльністю відповідача невиплату соціальної надбавки як дитині війни та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити недоплачену їй соціальну надбавку як дитині війни за 2006-2007 роки у розмірі 2773,30 грн; просить суд також поновити пропущений нею строк для звернення її до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки про порушення своїх прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі.
В судове засідання позивачка, яка була належним чином повідомлена про час розгляду справи , не з,явилась, надала суду заяву, зазначивши, що наполягає на задоволенні своїх уточнених вимог та просить розглянути справу у її відсутність.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про час розгляду справи , в судове засідання не з,явився, надав суду заяву, зазначивши, що позов не визнає та просить розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до положень ч.3 ст.122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
У письмових запереченнях відповідача проти позову зазначено, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 р. не було зроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, тому, незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 1-29/2007, яким визнаний неконституційним п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», видатки на підвищення дітям війни не передбачено, як і не визначено, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який визнано у подальшому неконституційним. Також, відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, який передбачено ст. 99 КАС України, та який був пропущений позивачем без поважних причин, оскільки остання дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав на момент виплати пенсії щомісячно і просить в задоволенні позовних вимог позивачу
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-1У, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії осіб із статусом «дитина війни». Таким чином на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Артемівську, що підтверджується пенсійним посвідченням з відповідною відміткою та довідкою відповідача.
Згідно довідки відповідача у 2006-2007 роках позивачу надбавка по категорії «Діти війни» не виплачувалась.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., що набув чинності 01 січня 2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-1У «Про державний бюджет України на 2006 рік» (п.17 ст. 77).
Законом України «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 р. № 3367-1У, який набув чинності з 2 квітня 2006 р., п. 17 ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку. визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету». Пори цьому, Порядок надання пільг, передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
Враховуючи, що положення зазначених норм ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, тому, у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році, і тому, в задоволенні вимог за 2006 рік слід відмовити.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гаранта» від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Пунктом 12 статті 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, положення статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 09 липня 2007 р., тобто, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, по 31 грудня 2007 р.
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 р. діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 січня 2007 р. - 380 грн.; з 1 квітня - 410,06 грн.; з 1 жовтня - 415,11 грн.
Таким чином, за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян, обов'язково підлягають оприлюдненню.
Позивач звернулась з позовом до суду 28.10.2008 р., що підтверджується штемпелем на конверті, в той час як Рішення Конституційного Суду України № 6-рп було прийнято 09.07.2007 року та оприлюднене у передбаченому законодавством порядку ( надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 р.№ 52 ).
Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у 2007 році порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України. крім того, позивач про порушення свого права, якщо він вважає його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячної пенсії.
Судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що вона юридично необізнана людина, оскільки закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини; тобто юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Суд вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом і поважних причин пропуску такого строку не вбачає, крім того відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни з 09.07.2007 р. до 03.11.2007 р.
Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Таким чином, невиплачене позивачу підвищення до пенсії за період з 03 листопада 2007 р. по 31 грудня 2007 року складає 240,76 грн. (листопад: 415,11 грн. х 30% : 30 днів х 28 днів = 116,23 грн.; грудень: 415,11 грн. х 30% = 124,53 грн.), які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Статтею 105 КАС України визначено, які вимоги може містити адміністративний позов, тобто, особа не може звертатися до адміністративного суду з будь-якими вимогами, не визначеними зазначеними нормами .
Таким чином, вимоги позивача про визнання бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську невиплату позивачу соціальної надбавки як дитині війни не ґрунтуються на законі і тому не можуть бути задоволеними в цій частині.
Між тим, відповідно до ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов до висновку про те, що відповідачем здійснювалась бездіяльність щодо нарахування та виплат позивачу підвищення до пенсії з 03.11.2007 р. по 31.12 2007 р. у розмірі 240, 76 грн., тому, зазначену бездіяльність необхідно визнати протиправною.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 03.11.2007 року по 31.12.2007 року та зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 03.11.2007 р. по 31.12 2007 р. у розмірі 240, 76 грн за рахунок коштів Державного бюджету України. В задоволенні іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Том суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на приписи статті 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та статті 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не приймається судом до уваги, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. 3,4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові затрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки вимоги позивача задоволені судом частково, тому сума судового збору (позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн.), яка повинна бути стягнута на користь позивача, складає 1,70 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 03.11.2007 р. по 31.12.2007 р.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 03 листопада 2007 р. по 31 грудня 2007 року у розмірі 240 грн. 76 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: