ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2019Справа № 910/4862/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув матеріали господарської справи
за позовомприватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
доакціонерного товариства «Українська залізниця»
простягнення 25 211,06 грн.
Без виклику учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення 25 211,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажу, а саме незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 25 211,06 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4862/19 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін. При цьому, судом встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
07.05.2019 відповідачем, в порядку ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, через загальний відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували понесення ПрАТ «ММК ім. Ілліча» збитків у заявленому розмірі, оскільки термін дії Договору, оплату товару за яким підтверджують рахунок-фактура № 92322580 від 02.12.2018, а також платіжні доручення № 4500008625 від 21.01.2019 та № 4500009530 від 22.01.2019, відповідно до п. 10.1 закінчився 31.12.2016, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем не надано належного документу, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
10.05.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої проти доводів відповідача заперечує з підстав того, що у період відправки вантажу та його оплати Договір № 245/108/16 Сб від 01.02.2016 був чинним, оскільки Додатковими угодами № 4 від 15.12.2016, № 7 від 15.12.2017 та № 9 від 07.12.2018 термін дії вказаного Договору було продовжено до 31.12.2017, 31.12.2018 та 31.12.2019 відповідно.
Крім цього, позивач зазначив, що ним в підтвердження кількості та розміру дійсної вартості втраченого вантажу до позовної заяви надано оригінали комерційного акту № 485604/1770 від 06.12.2018 та залізничної накладної №53125936 від 02.12.2018, а також належним чином засвідчені копії виданих вантажовідправником рахунку-фактури № 92322580 від 02.12.2018 та сертифікату якості № 14692. Також, на підтвердження оплати рахунку № 92322580 від 02.12.2018, позивачем надано копії платіжних доручень № 4500008625 від 21.01.2019 та № 4500009530 від 22.01.2019 та реєстри до них.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом відповідно до господарського процесуального закону строк не скористався.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
На підставі Договору № 245/108/16 Сб від 01.02.2016 (далі - Договір), укладеного між позивачем, як покупцем, та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», як постачальником, останнім на виконання своїх зобов'язань за Договором як вантажовідправником на станції відправлення «Авдіївка» Донецької залізниці було відправлено залізничним транспортом на підставі укладеного між позивачем та відповідачем, як перевізником, договору № 00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці насипом кокс доменний (вологий).
З наявного в матеріалах справи оригіналу залізничної накладної №53125936 від 02.12.2018 вбачається, що кокс доменний (вологий) був відправлений позивачу у вагонах № 56328040 (у кількості 45 250 кг), № 56156904 (у кількості 40 200 кг), № 56288160 (у кількості 44 650 кг) та № 56315203 (у кількості 45 450 кг).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Матеріалами справи (оригіналом накладної № 53125936) підтверджується прийняття вантажу до перевезення публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) від публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення «Авдіївка» до станції призначення - «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
06.12.2018 на станції призначення «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею було перевірено кількість та масу вантажу, що зазначена у накладній № 53125936 від 02.12.2018, та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у вказаній накладній, а саме: у вагоні № 56328040, про що зроблено відповідну відмітку у накладній та на підставі ст. 129 Статуту Залізниць та п. 2 Правил складання актів (затверджених наказом Мінтранспорту України № 334 від 28.05.2002) складено комерційний акт № 485604/1770 від 06.12.2018.
Так, зі змісту комерційного акту № 485604/1770 від 06.12.2018 вбачається, що при перевірці було встановлено: по документу значиться вантаж кокс доменний (вологий) насипом. Вага встановлена відправником на вагонних вагах (100 т): брутто - не вказано, тара - 24 000 кг, нетто - 45 250 кг. При переважуванні виявилося: брутто - 66 050 кг, тара - 24 000 кг, нетто - 42 050 кг, що менше ваги по документу на 3 200 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкоподібна». Вантаж маркований по центру поздовжньою смугою шириною 400-600 мм. вздовж вагона вапном. З 2-го по 6-й люки є виїмка розміром 6 000 мм х 2 800 мм х 600 мм в глибину вагону, що відповідає попутному акту загальної форми №12347 від 05.12.2018 станції Волноваха Донецької залізниці. В місцях виїмки маркування порушено. Вагон прибув в технічному відношенні справний. Течі вантажу немає.
З наведеного комерційного акта вбачається, що відправником було завантажено у вагон № 56328040 вантаж масою нетто - 45 250 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто 42 050 кг.
Одержувачем вантажу є ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до ст. 2 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, оскільки з перевізних документів вбачається, що вантаж - кокс доменний був відправлений у вологому стані.
На підтвердження завданих збитків позивачем було долучено до матеріалів справи рахунок-фактуру № 92322580 від 01.12.2018 та два платіжних доручення № 4500008625 від 21.01.2019 на суму 61 000 000,00 грн. та № 4500009530 від 22.01.2019 на суму 165 000 000,00 грн. з реєстром оплачених рахунків, серед яких, зокрема зазначено рахунок № 92322580 від 01.12.2018.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За розрахунками позивача, правильність здійснення яких відповідачем не спростована, та які підтверджуються матеріалами справи, загальна вартість збитків у вигляді нестачі становить 25 211,06 грн.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 25 211,06 грн.
З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем, вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
При цьому, твердження відповідача у відзиві на позов про закінчення терміну дії Договору № 245/108/16 Сб від 01.02.2016 та, як наслідок, ненадання позивачем належних документів, які б засвідчували кількість і вартість відправленого вантажу спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме: Додатковими угодами № 4 від 15.12.2016, № 7 від 15.12.2017 та № 9 від 07.12.2018, якими термін дії вказаного Договору було продовжено до 31.12.2017, 31.12.2018 та 31.12.2019 відповідно, а також залізничною накладною № 53125936 від 02.12.2018, належним чином засвідченими копіями рахунку-фактури № 92322580 від 02.12.2018, платіжних доручень № 4500008625 від 21.01.2019 та № 4500009530 від 22.01.2019 з реєстрами до них.
Таким чином, беручи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу у вагоні № 56328040, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 25 211,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) вартість втраченого вантажу у розмірі 25 211 (двадцять п'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2019.
Суддя О.Г. Удалова