ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.06.2019Справа № 910/4758/19
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (03022, м. Київ ВУЛИЦЯ КОЗАЦЬКА, будинок 120/4, ЛІТЕРА "Є") в особі Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (08720, Київська область, м. Українка, вул. Промислова, 1)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ ФРУНЗЕ, будинок 104-А) стягнення заборгованості у розмірі 51 694 грн. 63 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Публічне акціонерне товариство «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 51 694 грн. 63 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №110 (21/75) від 21.10.2010 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.04.2019 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 19.04.2019 року та 22.04.2019 року уповноваженим особам Сторін.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.10.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЦЕНТРЕНЕРГО» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» (Споживач) було укладено Договір про надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №10 (21/75), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві відповідно до умов цього Договору вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. (а.с.20-27)
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим /у разі застосування щомісячної системи оплати послуг/. Споживач має право здійснювати авансові платежі. (п.3.1 Договору)
Згідно з п.3.2 Договору послуги оплачуються у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на р/р Виконавця на підставі підписаних Актів наданих послуш та виставленого рахунку Виконавця.
Кількість відпущеної теплової енергії Споживачу за місяць оформляється двостороннім Актом надання послуг за звітний місяць, який підписується Виконавцем та надається Споживачу для підписання , Споживач зобов'язаний підписати Акт наданих послуг та повернути один примірник Виконавцю не пізніше 5-го числа поточного місяця. (п.3.4 Договору)
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення від суми прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №10 (21/75) від 21.10.2010 року Позивач надав послуги з постачання теплової енергії, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг за період листопад 2018 року по лютий 2019 року на загальну суму в розмірі 138 620 грн. 91 коп. (а.с.30-33)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково та з простроченням платежу. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством «ЦЕНТРЕНЕРГО»» становить 47 305 грн. 09 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» 3% річних у розмірі 172 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 2 610 грн. 15 коп. та пеню у розмірі 1 607 грн. 39 коп.
08.01.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію про сплату заборгованості у розмірі 14410 грн. 13 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 08.01.2019 р., накладної, опису вкладення у цінний лист. (а.с.47-48)
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №10 (21/75) від 21.10.2010 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №10 (21/75) від 21.10.2010 року Позивач надав послуги з постачання теплової енергії, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг за період листопад 2018 року по лютий 2019 року на загальну суму в розмірі 138 620 грн. 91 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.30-33), проте Відповідач оплатив такі послуги лише частково на суму в розмірі 89 315 грн. 82 коп. з урахуванням наявної переплати на 2000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (а.с.42-46).
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» перед Публічним акціонерним товариством «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» за Договором про надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №10 (21/75) від 21.10.2010 року становить 47 305 грн. 09 коп.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем Публічному акціонерному товариству «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у передбачені Договором строки у розмірі 47 305 грн. 09 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 47 305 грн. 09 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочення з 11.12.2018 р. по 20.03.2019 р. у розмірі 172 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 2 610 грн. 15 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором про надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №10 (21/75) від 21.10.2010 року за загальний період прострочення з 11.12.2018 р. по 20.03.2019 р. у розмірі 172 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних за загальний період прострочення з 11.12.2018 р. по 20.03.2019 р. у розмірі 160 грн. 91 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочення з 11.12.2018 р. по 20.03.2019 р. у розмірі 2 610 грн. 15 коп. підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку інфляційних, Позивач не врахував, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Також, в даному випадку у зв'язку із здійсненням часткової оплати Відповідачем, Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, а також те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні лише у розмірі 547 грн. 58 коп. за загальний період прострочення з 11.12.2018 р. по 20.03.2019 р.
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 11.12.2018 р. по 20.03.2019 р. у розмірі 1 607 грн. 39 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення від суми прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання пеню за загальний період прострочення з 11.12.2018 р. по 20.03.2019 р. у розмірі 1 607 грн. 39 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» про стягнення заборгованості у розмірі 51 694 грн. 63 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ ФРУНЗЕ, будинок 104-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 31236266) на користь Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (03022, м. Київ ВУЛИЦЯ КОЗАЦЬКА, будинок 120/4, ЛІТЕРА "Є", Ідентифікаційний код юридичної особи 22927045) в особі Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (08720, Київська область, м. Українка, вул. Промислова, 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131334) заборгованість у розмірі 47 305 (сорок сім тисяч триста п'ять) грн. 09 (дев'ять) коп., 3% річних у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 91 (дев'яносто одна) коп., інфляційні у розмірі 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 58 (п'ятдесят вісім) коп., пеню у розмірі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 червня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин