06.06.2019 м. Ужгород Справа № 907/29/19
Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,
за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фермерського господарства «Колос», м. Виноградів (далі - позивач, ФГ Колос)
до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області м. Ужгород (далі - відповідач-1, управління Держгеокадастру)
до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області м. Ужгород (далі - відповідач-2, управління юстиції)
про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності
представники:
позивача - Терек Т.І., голова, Терек Я. Т., адвокат
відповідача-1 - Костан О.В., представник за довіреністю
відповідача-2 - Багара Є.М., представник за довіреністю
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: • на земельну ділянку за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № 222, кадастровий номер -2121210100:06:001:0003 площею 19,4942 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8719775, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 573791821212, дата реєстрації 10.02.2015 року індексний номер 19322281 від 13.02.2015р.;
• на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур № 123, кадастровий номер -2121282100:03:001:0014 площею 14,6939 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733422, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574731221212, дата реєстрації 13.02.2015 року індексний номер 19348867 від 14.02.2015р.;
• на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур №123, кадастровий номер 2121282100:03:001:0010 площею 4,8951 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733205, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574715321212, дата реєстрації 13 .02.2015 року індексний номер 19348430 від 14.02.2015р.
Вважає, що рішенням державних реєстраторів управління юстиції та діями управління Держгеокадастру, що незаконно заволодів зазначеними земельними ділянками, порушено законні права та законні інтереси ФГ Колос як правонаступника КСГП 8 Березня та законного правонабувача на земельні ділянки, які знаходилися у власності КСГП 8 Березня на підставі державного акту на право колективної власності на землю виданого Виноградівською районною радою 29.11.96 серії ІІ-ЗК № НОМЕР_1 та актом прийому-передачі матеріальних цінностей земельних ресурсів від 26.06.2000року, згідно рішення зборів уповноважених КСГП 8 Березня (протокол № 7 від 30.12.1998р.) були передані ФГ Колос. Представники позивача у ході судового розгляду справи наполягають на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.
Управління Держгеокадастру письмовим відзивом, усними поясненнями представників у ході судового розгляду справи проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним з огляду, зокрема, на відсутність прав позивача на захист яких він звернувся з даним позовом. Так, вважає, що позивач не довів власне правонаступництво за КСГП 8 Березня, оскільки правонаступництво виникає у разі реорганізації підприємства і стосується прав і обов'язків реорганізованого підприємства, у даному ж випадку за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.06.2000р. здійснювалась реєстрація ФГ Колос, а не його перереєстрація. У рішенні зборів уповноважених КСГП 8 Березня від 30.12.1998 (протокол за № 7), на яке посилається позивач, не йдеться про реорганізацію КСГП 8 Березня шляхом перетворення у ФГ Колос; відсутній передаточний (розподільчий) баланс між КСГП 8 Березня та ФГ Колос, майно КСГП 8 Березня ні на баланс, ні як внесок до статутного фонду ФГ Колос не передавалося. Посилається також на відсутність у тексті статуту ФГ Колос даних про землю, яка належала на праві колективної власності КСГП 8 Березня
Крім того, вважає, що наведені питання правонаступництва позивача у даному випадку не має принципового значення, оскільки чинним законодавством не передбачено правонаступництва щодо землі.
КСГП 8 Березня одержано землю відповідно до Державного акту від 29.11.1996 серії II- ЗК № 000054 на праві колективної власності для ведення сільського господарства. Зазначені землі у послідуючому у процесі розпаювання надавалися колишнім членам КСГП 8 Березня, у зв'язку з чим змінилися межі земельної ділянки, а ФГ Колос не отримувало акту на право власності на землі, що належали КСГП 8 Березня. До позивача не перейшли права та обов'язки КСГП 8 Березня в частині права власності на земельні ділянки на підставі Державного акту на право колективної власності, оскільки законодавством не передбачено переходу права колективної власності до інших суб'єктів. Вважає, що оскільки КСГП 8 Березня відповідно до ст. 37 ЦК Української РСР припинило свою діяльність, його членами отримано земельні паї у власність, то державний акт на право колективної власності є таким, що втратив чинність.
Спірні земельні ділянки як такі, що знаходяться за межами населеного пункту, правомірно зареєстровані на підставі відповідних рішень - розпоряджень голови Виноградівської райдержадміністрації - як землі державної власності.
Управління юстиції письмовим відзивом, усними поясненнями уповноваженого представника у ході судового розгляду справи проти позову заперечує, також вважає його необґрунтованим та безпідставним з огляду на відсутність прав позивача, на захист яких він звернувся з даним позовом.
Посилається, як і управління Держгеокадастру, на недоведеність правонаступництва, власне, ФГ Колос як юридичної особи за КСГП 8 Березня, так і на недоведеність набуття ним права на землю, яка на підставі Державного акту належала на праві колективної власності КСГП 8 Березня.
Стверджує про правомірність дій державних реєстраторів, які здійснювали реєстрацію спірних земельних ділянок як земель державної власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області у відповідності до приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вивчивши матеріали даної справи, а також витребувані у ході судового провадження від Виноградівської районної державної адміністрації матеріали реєстраційної справи фермерського господарства "Колос" (код ЄДРПОУ 0374509), реєстраційних справ на спірні земельні ділянки, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні відносини, що є предметом розгляду у даній справі виникли у зв'язку із здійсненням державними реєстраторами у лютому 2015р. державної реєстрації права державної власності за Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області щодо спірних земельних ділянок, а саме: земельної ділянки за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № 222, кадастровий номер -2121210100:06:001:0003 площею 19,4942 га землі сільськогосподарського призначення;
• земельної ділянки за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур № 123, кадастровий номер -2121282100:03:001:0014 площею 14,6939 га землі сільськогосподарського призначення;
• земельної ділянки за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур №123, кадастровий номер 2121282100:03:001:0010 площею 4,8951 га землі сільськогосподарського призначення.
Встановлено, що зазначені земельні ділянки як такі, що знаходяться за межами населених пунктів Виноградівської міської ради та Дротинської сільської ради, зареєстровані державними реєстраторами як землі державної власності за Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області на підставі розпоряджень голови Виноградівської районної державної адміністрації №№ 346, 373 відповідно від 15.11.13 та 29.11.13 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Виноградівського району».
Разом з тим, спірні земельні ділянки є частиною земель, що раніше були зазначені в Державному акті на право колективної власності від 29.11.96 серії НОМЕР_2 00005, виданому КСГП 8 Березня, та знаходяться у міждамбовому просторі р. Тиса за межами населених пунктів відповідно Виноградівської міської ради та Дротинської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області. Наведене визнається всіма учасниками процесу.
Позовні вимоги ФГ Колос про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки за державою в особі Головного управління Держземагентства у Закарпатській області, правонаступником якого є відповідач-1 у даній справі, обґрунтовані посиланням на те, що ФГ Колос є законним правонабувачем цих ділянок як правонаступник КСГП 8 Березня. Отже, вважає, що здійсненням реєстрації права державної власності порушено його законні права та інтереси щодо цих земельних ділянок.
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановив таке.
КСГП 8 Березня відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю було передано у колективну власність 1338,2 га землі у для ведення сільського господарства.
Позивач - ФГ Колос - відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509 (за яким раніше було зареєстровано КСГП 8 Березня).
Відповідно до п. 1.1 статуту ФГ Колос, затвердженого головою ФГ Колос та зареєстрованого розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації за № 331 від 26.06.2000р., господарство є самостійним господарюючим суб'єктом який створений у відповідності із Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» і є правонаступником КСГП 8 Березня.
Разом з тим, за даними ЄДР, що містяться у матеріалах справи, у ньому відсутні відомості, про те що ФГ Колос є правонаступником КСГП 8 Березня.
Судом критично оцінюється посилання позивача на протокол № 7 зборів уповноважених КСГП 8 Березня від 30.12.98 та акт прийому передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від 26.06.2000р. як на підтвердження передачі ФГ Колос як правонаступнику КСГП 8 Березня земельних ділянок зазначених у Державному акті, які не підлягають розпаюванню, в т.ч. землі міждамбового простору р. Тиса (спірні у даній справі) з огляду на наступне.
За змістом наведеного протоколу № 7 йдеться про збори уповноважених КСГП 8 Березня, на вирішення яких було винесено питання, зокрема, прийняття рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника - ФГ Колос; затвердження розподільчого балансу; зняття з реєстрації КСГП 8 Березня. Разом з тим, матеріали справи не містять інформації про те, що таке рішення - щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника - ФГ Колос - було прийнято.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 7.2 статуту КСГП 8 Березня розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів, які згідно п. 11.1 статуту є вищим органом управління підприємством. Статутом КСГП 8 Березня не передбачено такого органу самоуправління підприємства як збори уповноважених.
За таких обставин неспроможними є посилання на протокол № 7 зборів уповноважених та на акт прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від 26.06.2000р. складеного на підставі протоколу № 7 як на підтвердження передачі ФГ Колос як правонаступнику КСГП 8 Березня земельних ділянок зазначених у Державному акті, які не підлягають розпаюванню, в т.ч. землі міждамбового простору р. Тиса.
До того ж, у матеріалах справи містяться два акти прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей датовані однією датою - 26.06.2000р., один з яких затверджений начальником управління сільського господарства і продовольства і в якому не йдеться про передачу ФГ Колос земель міждамбового простору; а інший - складений в.о. голови правління КСГП 8 Березня та голови розподільчої комісії КСГП 8 Березня, а також головою ФГ Колос - в якому йдеться про передачу ФГ Колос на підставі рішення КСГП 8 Березня - протоколу № 7 - земельних ресурсів, у т.ч., земель у міждамбовому просторі р. Тиса.
Оцінивши наведені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що такі не підтверджують факт передачі ФГ Колос земель належних на праві колективної власності КСГП 8 Березня.
За таких обставин, оскільки у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами, що ФГ Колос є законним правонабувачем спірних земельних ділянок як правонаступник КСГП 8 Березня, тобто не доведено наявності прав, на захист яких подано позов, у задоволенні позову належить відмовити.
При цьому суд керується приписами ст.ст. 74, 86 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже, обов'язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті.
Суд, досліджуючи питання правонаступництва ФГ Колос за КСГП 8 Березня, яким обґрунтовується наявність права на спірні земельні ділянки, керується наступним.
За приписами ст. 37 ЦК Української РСР у відповідній редакції станом на час припинення КСГП 8 Березня, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Приписами Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції до 01.01.04) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до його ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Отже, за приписами наведених законів розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов'язань оформляється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передаточним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов'язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов'язань підпри ємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.
Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», зокрема, у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов'язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках.
Позивачем не надано суду розподільчого балансу, представники позивача у ході судового розгляду стверджують, що такий не складався, у матеріалах справи також міститься довідка видана управлінням сільського господарства і продовольства Виноградівської РДА від 7.06.01, за змістом якої йдеться про те, що «у зв'язку із закінченням розпаювання КСГП 8 Березня в 1998 році 30 грудня при організації фермерського господарства Колос в червні 2000 року передаточного балансу на складали».
За наведених обставин справи, сам факт реєстрації ФГ Колос у ЄДР за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСГП 8 Березня, не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, що були складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСГП 8 Березня відповідно до вищезгаданого Державного акту.
За приписами чинного станом на час створення ФГ Колос земельного законодавства не було врегульовано порядок та умови переходу та переоформлення прав на землі, що належали відповідним суб'єктам на праві колективної власності та які не підлягали паюванню.
Приписами ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України 1990р. у редакції чинній станом на час створення ФГ Колос - позивача у справі - передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянка в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (та місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялося. Право власності або право постійного користування землею посвідчувалось державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видавався колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян; до державного акта додавався список цих громадян.
У ході судового розгляду встановлено, що позивач не оформляв у встановленому порядку право власності або користування на спірні земельні ділянки.
За таких обставин належить відмовити у задоволенні позовних вимог ФГ Колос про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області на спірні земельні ділянки, оскільки позивачем не доведено наявності власного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу щодо цих земельних ділянок як обов'язкової передумови реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 24.06.19.
Суддя Ушак І.Г.