36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.10.09 Справа№5/103
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 07400
до Приватного підприємства "Денас", пров. Спортивний, 4, м.Полтава, 36014
про стягнення 81079,22 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: не з"явився
від відповідача: не з"явився
Рішення прийняте після перерви, оголошеної в засіданні суду 08.10.2009 року.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 81079,22 грн. заборгованості, з них 32825,00 грн. - основного боргу, який склався по розрахунках за послуги по перевезенню та 48254,22 грн. пені.
Позивач подав заяву про стягнення додатково інфляційних та 3% річних у відповідності до вимог ст.22 ГПК України.
Однак, відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Позивач фактично заявив додаткові позовні вимоги.
Таким чином, суд не вбачає підстав для прийняття заявлених додаткових позовних вимог до розгляду.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним не було подано заявку позивачу на здійснення міжнародного перевезення вантажу, як передбачено умовами договору, а також зазначає, що для даних правовідносин застосовується шестимісячний термін позовної давності.
Відповідно до ст.69 ГПК України сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
Суд задовольнив клопотання, як обгрунтоване.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:
02.04.2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) та Приватним підприємством "Денас" (Відповідач) було укладено договір міжнародного перевезення вантажів (договір) відповідно до якого відповідач доручає, а позивач приймає зобов"язання по здійсненню міжнародних перевезень вантажів (автотранспорт) на умовах, передбачених даним договором та на підставі Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.
Відповідно до розділу 3 договору перевізник (позивач) зобов"язується вчасно та в повному обсязі проводити перевезення вантажів.
Відповідно до п.2 договору від 02.04.2008 року відповідач надає позивачу оригінал чи факс копію заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажів. Заявка вважається прийнятою до виконання після її підписання позивачем.
Позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем по справі було складено Акт звіряння взаєморозрахунків за період дії договору в 2008 році станом на 31.12.2008р., відповідно до якого відповідачем по справі не було сплачено кошти за виконані послуги по перевезенню вантажів на суму - 32825,00 грн.
В зв"язку з тим, що відповідачем порушено п.5.1 договору та не погашено заборгованість по оплаті за перевезення позивач направив вимогу № 22/01 від 22.01.2009р. з пропозицією сплатити кошти за виконані перевезення та штрафні санкції за прострочення зобов"язання.
На дану вимогу відповідачем було надіслано листа вих.2601/01 від 27.01.2009р., в якому відповідач погоджувався з сумою заборгованості та зобов"язався погашати заборгованість в сумі 5000,00 грн. щомісячно починаючи з 1 лютого 2009 року.
Однак відповідач не виконав свої зобов"язання. Відповідно до п.8.2 договору порядок подання позовних вимог регулюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (прийнята в Женеві 19 травня 1956р.)
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.
17.05.2007р. для України вступила в силу Конвенція "О договоре международной перевозки грузов (КДПГ)" від 19.05.1956р. (надалі - Конвенція).
Відповідно до п.1. ст.1 Конвенції: "Настоящая Конвенция применяется ко всякому договору дорожной перевозки грузов за вознаграждение посредством автомобилей, когда указанные в договоре место принятия к перевозке груза и место, предусмотренное для сдачи груза, находяться на територии двух различных стан, из которых по крайней мере одна является участвующей в Конвенции. Применение Конвенции не зависит от местожительства и национальности заключающих договор сторон."
Спірні перевезення здійснювалися по маршруту з території України на територію Польщі.
Таким чином, до даних правовідносин слід застосовувати норми Конвенції.
Ст. 4 ГПК України передбачає, що в разі наявності розбіжностей в нормах законодавчих актів України та міжнародних договорах, пріоритет мають норми міжнародних договорів.
Позивачем надані акти виконаних послуг по перевезенню вантажів, міжнародні товарно-транспортні накладні, акт звіряння розрахунків з відповідачем, які свідчать про наявність факту надання позивачем відповідачу послуг по перевезенню вантажів і про те, що заборгованість відповідача становить 32825,00 грн., а також про те, що відповідач не заперечує цей факт.
З матеріалів справи вбачається, що заявка з боку відповідача на адресу позивача на здійснення перевезення вантажів, відповідно до умов договору від 02.04.2008 року, не направлялась, міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), рахунками-фактурами також підтверджується, що перевезення здійснювалося без замовлення, отже, відсутній причинний зв"язок між даним договором та безпосередньо перевезенням вантажів.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки перевезення вантажу здійснювалося не на підставі договору, і строк зобов"язання не встановлений, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний термін від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, строк виконання грошового зобов"язання за дані міжнародні перевезення вантажів настає через сім днів з моменту виставлення рахунків-фактури.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до п. 4 ст.129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення відповідача стосовно пропуску шестимісячного терміну позовної давності позивачем судом не приймається до уваги, оскільки п.6 ст. 315 ГК України встановлює, щодо спорів пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Отже, для даних правовідносин застосовується Конвенція "О договоре международной перевозки грузов (КДПГ)", а саме ст.32 "Право вчинения иска, могущего быть предъявленным относительно перевозки, выполняемой с применением настоящей Конвенции, погашается давностью в один год".
Таким чином, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є вимоги Позивача про стягнення з відповідача 32825,00 грн.
Щодо нарахованої Позивачем пені в розмірі 48254,22 грн. необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України зазначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розімірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем за неналежне виконання зобов"язань нараховано пеню, відповідно до п. 6.5 договору, в розмірі 0,5 % від вартості перевезення за кожний день прострочення платежу, що становить 48254,22 грн.
Розмір пені за прострочення платежу сторонами не передбачений, оскільки перевезення здійснювалося не на підставі договору.
Отже, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 48254,22 грн. задоволенню не підлягають.
Господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з"ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково.
Судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 43-49, ст.ст. 82-84 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Денас" (пров. Спортивний, 4, м.Полтава, Полтавська область, 36014, р/р 26000054500700 в ПРУ КБ "Приватбанк" м.Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 31908540) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 07400, р/р НОМЕР_2 в АБ "Укрсоцбанк" м.Бровари, МФО 321013, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 32825,00 грн. боргу, 328,33 грн. державного мита та 126,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішення законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя Гетя Н.Г.