Справа № 473/143/19
іменем України
"13" червня 2019 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Висоцької Г.А.
при секретарі - Радєвій Н.В.
за участю позивача- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська в порядку загального позовного провадження із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу № 473/143/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,
11.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, а саме: визнання за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 та дідуся ОСОБА_4 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на вищезазначений житловий будинок, і заповіту на випадок своєї смерті не залишив.
Спадщину після ОСОБА_4 прийняв її батько ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і на випадок своєї смерті заповіту теж не лишив, тому вона є єдиним спадкоємцем за законом, оскільки спадок після смерті батька вона прийняла шляхом подачі до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївського нотаріального округу заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк, але їй було відмовлено нотаріусом в оформленні через те, що будинок не належав обом спадкодавцям.
В нотаріальному порядку оформити спадщину не має можливості, оскільки будинок побудований до 05 серпня 1992 року, а померлий ОСОБА_4 набув за життя право власності, яке переходить у порядку спадкування відповідно до вимог статей 1216, 1218 ЦК України, просила суд про захист своїх прав.
Ухвалою суду від 15.01.2019 року провадження у справі було відкрито, вона призначена до судового розгляду в порядку загального позовного провадження - підготовче засідання на 11.02.2019 року. Витребувано з Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївського нотаріального округу інформацію щодо заведення спадкової справи та спадкоємців ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вознесенську Миколаївської області. (а.с.37).
Ухвалою суду від 26.02.2019 року залучено до участі у справі в порядку ст. ст. 53 ЦПК України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за його власною ініціативою - ОСОБА_2 оскільки на даний час він є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 і його право належним чином зареєстровано, що відповідно підтверджується( а.с.51).
Ухвалою суду від 17.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 29.05.2019 року. (а.с.155).
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, посилаючись на ту обставину, що спірний будинок було побудовано у 1965 році, тоді як тільки постановою КМУ за № 449 від 05.08.1992 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» було передбачено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва. Єдиним документом, який засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна і містить його технічні характеристики є технічний паспорт та об'єкт виготовлений за результатами його технічної інвентаризації. Тільки в судовому порядку спадкоємці мали можливість вирішити питання спадкування. Такі висновки робить Верховний Суд в справах № 175/2254/15 від 06.03.2018 року та за № 557/1209/16 від 10.10.2018 року, тому посилаючись на положення Цивільного Кодексу України про спадкування, Закон України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просила позов задовольнити.
Представник відповідача - Вознесенської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, з позовними вимогами згоден та не заперечує, суду надано відзив на позовну заяву ( а.с. 41, 91-94).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 - адвокат Вуїв О.В. в судовому засіданні 29.05.2019 року та в письмових поясненнях( а.с. 56-61, 159-162) зазначала, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 виконав умови договору на право побудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою та виконав умови щодо введення нерухомого майна в експлуатацію, тому він не набув право власності на будинок і відповідно його спадкоємці не можуть отримати у спадщину спірне майно.
Вказує, що позивач не підтверджує, що будинок, збудований ОСОБА_4 є тим самим на який вона просить визнати право власності, так як в технічному паспорті вказується рік побудови 1965, а не 1955, відсутні також докази про пере нумерацію будинку на № 52 .
Представник третьої особи зазначив, що відповідно до п.20 договору від 17.02.1955 року ОСОБА_4 мав нотаріально посвідчити договір та зареєструвати його у відділі комунального господарства чого не зробив, за такого останній не є доказом.
Позивач та її батько свого часу зверталися до міської ради із заявою щодо забезпечення майна, і вони з урахуванням поданого позову, фактично незаконно отримали житло.
При цьому ОСОБА_2 виготовив і погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зареєстрував за собою право власності на цю нерухомість.
Посилаючись на законодавство, яке діяло на момент ймовірного закінчення будівництва спірного житлового будинку (1965 рік) - Постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 31.07.1957 року за № 931 «Про розвиток житлового будівництва в СРСР» та Постанову ЦК КП України і Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1957 року за № 988 «Про розвиток житлового будівництва в Українській РСР» вважає, що у ОСОБА_4 не виникло права власності на спірний будинок, а відповідно і у його спадкоємців, а третя особа ОСОБА_2 на даний час є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , що належним чином підтверджується, тому просила в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши покази учасників процесу, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаїв, актовий запис № 143 (а.с. 5).
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вознесенськ, актовий запис №651. (а.с.22).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , актовий запис №437. (а.с.23).
Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України сформованим 19.07.2017 року підтверджується, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . (а.с.21).
Згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.11.2018 року державний нотаріус Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Войченко В.А. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с.4).
Відповідно до п. 23Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушене право пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.Способи захисту порушеного права або інтересу передбачені ст. 16 ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.
Ст. 55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Тобто, будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.
Згідно договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 17.02.1955 року між керівником міського комунгоспу та ОСОБА_4 укладено зазначений договір про будівництво останнім житлового будинку та відведення йому земельної ділянки площею 400 кв. м. під індивідуальне будівництво за адресою АДРЕСА_2 відповідно до доданого плану не пізніше грудня 1955 року, після чого забудова є власністю побудувавших його осіб ( а.с.6-8).
Згідно виписки з рішення №82 від 23.04.1953 року виконком Вознесенської міської ради депутатів трудящихся вирішив - закріпити земельну ділянку по АДРЕСА_2 розмірі 400 кв. м. за ОСОБА_4 під будівництво житлового будинку (а.с.9).
Відповідно до будинкової книги, виданої на ім'я ОСОБА_4 в будинку по АДРЕСА_3 зареєстровані на час смерті останнього сам ОСОБА_4 з 01.02.1960 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с.10-20).
З довідки КП «Вознесенське МБТІ» від 05.11.2018 року станом на 31.12.2012 року вбачається, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано та первинна інвентаризація не виготовлялася (а.с.24).
Технічний паспорт від 01.11.2018 року на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлений на замовника ОСОБА_1 . З нього вбачається, що житловий будинок побудований у 1965 році (а.с.25-29).
Згідно висновку вартість житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 12.12.2018 року становить 52000 грн. без урахування ПДВ. (а.с.31).
Згідно відповіді Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області на запит суду після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведена спадкова справа №94/2014 від 25.04.2014 року, за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкова справа не заведена. (а.с.40).
Судом встановлено і це знайшло своє підтвердження в судовому засіданні Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 24.09.2018 року, що земельна ділянка площею 0,0396 га. призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 , зареєстрована 19.09.2018 року. (а.с.46).
Згідно рішення Вознесенської міської ради від 17.08.2018 року №25 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0396га. із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлові та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 .(а.с.47).
Згідно рішення Вознесенської міської ради від 21.04.2017 року №17 надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0396 га. із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлові та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для передачі у власність (а.с.47).
За будівельним паспортом № 21/12-01/25/18 замовником будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с.63-72).
Згідно Архівного Витягу з рішення №348 Вознесенською міською радою надано квартиру, що придбана Державною іпотечною установою ОСОБА_3 спільно з дочкою - ОСОБА_1 , який перебуває на квартирному обліку ізольовану двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , зі зняттям з квартирного обліку (а.с.80).
Згідно заяви від 07.12.2009 року ОСОБА_3 просить міського голову надати йому разом з дочкою ОСОБА_1 упорядковану двокімнатну квартиру по АДРЕСА_5 . (а.с.81).
Згідно інформації КП «Вознесенське МБТІ» станом на 08.12.2009 року №7793 за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстроване (а.с.82).
З заяви від 07.12.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 просить міського голову м. Вознесенська надати їй разом з батьком ОСОБА_3 упорядковану двокімнатну квартиру по АДРЕСА_5 (а.с.83).
Згідно Акту обстеження житлових умов заявника ОСОБА_3 по АДРЕСА_6 від 07.12.2009 року на земельній ділянці знаходиться невелика будівля, яка складається з однієї кімнати( приблизно 12 кв. м.) і використовується під житло друга кімната в якій улаштоване пічне опалення, використовується під кухню(а.с.84-85).
Відповідно до довідки про склад сім'ї по АДРЕСА_6 проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.86).
Згідно витягу з протоколу №31 сесії міської ради від 21.04.2017 року надати дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність (а.с.95-104).
Згідно витягу з протоколу №62 сесії міської ради від 17.08.2018 року затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_2 (а.с.107-117).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформованого станом на 07.04.2017 року інформація по будинку № АДРЕСА_1 м. Вознесенськ - відсутня. (а.с.105).
Згідно Архівного Витягу з протоколу №18 від 13.09.1958 року засідання виконкому Вознесенської міської ради вирішено затвердити надану інвентаризаційну нумерацію домоволодінь вулиць та провулків в м. Вознесенську, згідно якого номер будинку 156-б по АДРЕСА_6 , перенумерувати на № 36. (а.с.126-129).
Відповідно до архівного витягу з протоколу №13 від 10.07.1967 року засідання виконкому Вознесенської міської ради вирішено впорядкувати нумерації домоволодінь вулиць та провулків в м. Вознесенську, згідно якого номер будинку АДРЕСА_1 . (а.с.130-133).
Згідно Архівної копії рішення №644 від 28.12.1996 року виконкому Вознесенської міської ради вирішено впорядкувати нумерації домоволодінь вулиць та провулків в м. Вознесенську, складений перелік домоволодінь по АДРЕСА_3 , серед яких за № 28 ОСОБА_4 і його будинок за №42 вирішено перенумерувати на № 52 (а.с.134-135).
З довідки КП «Вознесенське МБТІ» від 16.04.2019 року вбачається, що згідно рішення №644 від 28.12.1996 року виконкому Вознесенської міської ради земельній ділянці та житловому будинку які знаходяться в Миколаївській області в м. Вознесенськ, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с.137).
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Пленум ВСУ у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, в тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.
З огляду на викладене спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 регулюються нормами ЦК УРСР.
Відповідно до частини першої статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Судом встановлено, що з дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) його син ОСОБА_3 повинен був протягом шести місяців вчинити одну з дій, яка б свідчила про прийняття спадщини - фактично вступити в управління або володіння спадковим майном або подати до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини і він вступив в управління спадковим майном, адже проживав разом із спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 до 21.01.2010 року, про що свідчить будинкова книга.
На час смерті ОСОБА_4 діяло законодавство, яке унормовувало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, а саме положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Відповідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.
Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 5 серпня 1992 року.
У листі Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів» визначено, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Враховуючи те, що в технічному паспорті на спірний будинок «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» у графі «рік побудови» зазначено « 1965, 1970,1980 р.р.», тобто, спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами побудовано до 05 серпня 1992 року, ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 набув за життя право власності, яке переходить у порядку спадкування, відповідно до вимог ст. ст. 86, 524-525, 549 ЦК УРСР.
Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 регулюються нормами ЦК України ( 16.01.2003 року).
Так, відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі цивільні права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, одним з яких є спадкування.
Згідно положень ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та у передбачених законом чи договором випадках - з моменту його прийняття до експлуатації та державної реєстрації.
За змістом статті 376 ЦК України самочинним будівництвом вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил (недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил; зміна окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність та безпечність).
При розгляді справ зазначеної категорії слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного суду від 18 квітня 2019 року справа № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа № 727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа № 127/18746/15-ц.
Відповідач проти спадкування ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті дідуся ОСОБА_4 та батька ОСОБА_3 не заперечує і не заявляє про самочинне будівництво, оскільки не вважає це будівництво таким, що вбачається з відзиву на позов та письмових пояснень представника.
Допитана в судовому засіданні сусіди ОСОБА_4 свідок ОСОБА_5 підтвердила, що будинок АДРЕСА_1 станом на 1967 рік було побудовано, в ньому жила сім'я ОСОБА_10 .
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 дали покази в судовому засіданні, що з часу, коли вони почали мешкати по сусідству з ОСОБА_11 і членами його сім'ї, а це відповідно з 1972 року та 1980 року будівництво будинку було закінчено, він не перебудовувався. Батько позивача жив в цьому будинку до смерті.
Суд також критично ставиться до доводів представника третьої особи щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , зважаючи на неправомірність набуття позивачем та її батьком ОСОБА_3 у 2009 році житла - квартири АДРЕСА_4 , оскільки ці житлові правовідносини виникли за життя спадкодавця ОСОБА_4 і не стосуються спадкування, до того ж не є предметом цієї справи.
Тоді як відносно правомірності отримання ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку невеликого розміру, всього 0.0396 га по АДРЕСА_1 за наявності побудованого на цій земельній ділянці іншого житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, проведення необхідних процедур з відведення та оформлення землі є питання, які на час розгляду даної цивільної справи не вирішенні сторонами.
Таким чином, суд враховує, що спадкодавець ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаїв, за життя володів житловим будинком АДРЕСА_6 , право власності на зазначений будинок не зареєстрував, спадкоємець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняв спадщину,але не оформив її. Позивач має право на спадкування зазначеного нерухомого майна та є спадкоємицею за законом першої черги. Оскільки спадкодавці володіли, але за життя не зареєстрували право власності на дане нерухоме майно, інші спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не звертались, заяв про відмову від спадщини позивач не подавав, спадщина не визнана судом відумерлою, право позивача має бути захищене, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України позивач не претендує на відшкодування судового збору.
Керуючись ст. ст. 4-5, 11-13, 76-83, 258 - 260 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вознесенську Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня складення повного тексту.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: Вознесенська міська рада Миколаївської області, місце знаходження: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна № 1, код ЄДРПОУ 04056569.
Повний текст рішення складено 24.06.2019 року.
Суддя Висоцька Г.А.