465/2816/19
2-а/465/597/19
Іменем України
24.06.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Мигаль Г.П.
при секретарі Максимович М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом № 465/2816/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП та поліцейського Салмай Н.Б. 1 батальйону, 3 роти, 1 взводу управління патрульної поліції ДПП про визнання протиправними дій та скасування постанови серії НК № 524624 від 25 квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції ДПП та поліцейського Салмай Н. Б. (1 батальйон, 3 рота, й взвод управління патрульної поліції ДПП) про визнання протиправним дій та скасування постанови серії НК № 524624 від 25квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 524624 від 25.04.2019 поліцейським 1 батальйону, 3 роти, 1 взводу управління патрульної поліції у Львівській області ДПП капралом поліції Салмай Н.Б. його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за нібито вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. Відповідно до постанови ОСОБА_1 , 25 квітня 2019 року близько 11.20 год. керуючи автомобілем Опель номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Львів-Краківець в напрямку Львова, спускаючись з пагорба, переконавшись про відсутність перешкод та заборон, здійснив обгін вантажного автомобіля, який рухався із швидкість 25 км/год. Після цього він був зупинений поліцейським патрульної поліції у Львівській області. Коли він зупинився, до нього підійшов поліцейський Салмай Н.Б . яка повідомила, що він порушив правила дорожнього руху, а саме вимоги дорожньої розмітки 1.1. (суцільна лінія) перетнувши її, чим порушив п 8 5 1 ПДР України і попросила пред'явити документи. В подальшому Салмай Н.Б. віддала його документи та вказала, що він може їхати, при цьому не надавала йому постанови, права ніхто не роз'яснив, письмових пояснень не вимагав та розгляд справи щодо порушення мною правил дорожнього руху не здійснював. 8 травня 2019 року його дружина від поштарки отримала конверт, адресований ОСОБА_1 , в якому знаходилась постанова серії НК № 524624 про накладення адміністративного стягнення від 25.04.2019.
Серед матеріалів про адміністративне правопорушення, яке він начебто скоїв, є лише сама постанова по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 524624 від 25.04.2019, зміст якої не відповідає дійсності, обставинам справи, та вимогам ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Вважає постанову незаконною, та просить скасувати, оскільки правопорушення він не вчиняв, а постанова винесена на припущеннях та в порушення прав позивача. Просить позов задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Представник відповідача відзив на позов не надав.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить до такого висновку.
Ухвалою суду від 22 травня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до матеріалів справи, постановою серія НК № 524624 від 24 травня 2019 року інспектором УПП м.Львова Салмай Н.Б. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі - 255 грн.
У постанові вказується, що 25 вітня 2019 року о 11 год. 20 хв. на автодорозі М-10 Львів-Краківець 12 км. 700 м. водій не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1 ( суцільна лінія) перетнувши її, чим порушив п.п. 8.5.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач просить поновити строк на оскарження постанови серії НК № 524624 від 25 квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП на позивача у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Суд вважає, що слід поновити пропущений строк на оскарження постанови постанови серії НК № 524624 від 25 квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП на позивача у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., оскільки позивач вищевказану постанову отримав 08 травня 2019 року.
Згідно п. 8.5.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.
Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з'ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247,280 КУпАП.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення від 25 квітня 2019 року не подав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому з цих підстав позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 524624 від 25 квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП на позивача у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..
Крім того, суд звертає увагу на те, що способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст.286 КАС України.
Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання дій інспектора протиправними при винесенні оскаржуваної постанови під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку дій інспектора при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 20, 44, 47, 77, 90, 192, 210-211, 241-246, 250 КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Постанову про адміністративне правопорушення серії НК № 524624 від 25 квітня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн - скасувати.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного тексту рішення суду 21.06.2019 року.
сторони у справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_2
відповідачі: Управління патрульної поліції у Львівський області, 79053, м.Львів, вул. Перфецького,19
інспектор 1 взвод 3 роти 1 батальйону лейтенант поліції Саламай Надія Богданівна, 79053, м. Львів, вул. Перфецького,19
Суддя Г.П. Мигаль