Справа № 461/4483/19
Провадження № 1-кс/461/5407/19
21.06.2019 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові скаргу потерпілої ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 31 травня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12015140000000538 від 15.11.2015 року,
19 червня 2019 року потерпіла ОСОБА_4 звернулася в суд зі скаргою вказаною вище. Скаргу мотивує тим, що вказана постанова слідчого є передчасною, немотивованою та винесена без повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження. На її думку, висновки на яких ґрунтується рішення слідчого не дають підстави зробити однозначний висновок щодо невинуватості водія ОСОБА_6 . Так із висновку експерта №3588/3589 від 24 жовтня 2018 року вбачається, що за одним із варіантів розвитку події ОСОБА_6 , « не мав технічної можливості уникнення скоєння наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування», а за іншим варіантом розвитку події яку розглядав експерт «водій ОСОБА_6 , мав технічну можливість уникнути скоєння наїзду на пішохода, і полягала ця можливість у належному виконання вимог п.п.12.1;12.4 ПДР України».
Встановлення механізму розвитку ДТП, місця зіткнення ТЗ, проведено всупереч вимогам Закону, а саме ст. 240 КПК України оскільки даний слідчий експерименти проведений не за відповідної дорожньої обстановки та без участі транспортних засобів. Крім того, експеримент проведений з грубими порушеннями вимог кримінального процесу, що полягають в наступному. Як вбачається з показань водія ОСОБА_6 , від 19.11. 2015 року на момент ДТП «на дворі на той час було досить у зв'язку із чим у керованому мною автомобілі булу увімкнене ближнє світло фар». З протоколу слідчого експерименту від 01.07. 2016 року ( а.п. 3) вбачається, що «слідчий експеримент проводився у світлу пору доби». Дана обставина є суттєвою та суперечить самій меті проведення слідчого експерименту, а саме, що останній повинен проводитися в умовах максимально наближених до тих які мали місце на момент ДТП.
Крім того, у своїх показаннях від 19.11. 2015 року, водій ОСОБА_6 зазначає, що на момент ДТП швидкість керованого ним ТЗ складала « приблизно 80-90 км/год.» Однак в протоколі слідчого експерименту з останнім від 01.07. 2016 року слідчим зазначено, що швидкість автомобіля під керуванням водія ОСОБА_6 , «становила 60 км/год.». З протоколу слідчого експерименту є незрозумілим, яким чином слідчий прийшов до такого висновку. Під час слідчого експерименту слідчим шляхом відтворення руху та швидкості автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , не усунуто дані розбіжності, а вони є суттєвими оскільки впливають на подальший механізм та розвиток ДТП.
Слід зазначити, що зважаючи на показання водія ОСОБА_6 від 19.11. 2015 р. в частині, що він заздалегідь бачив пішохода, який з його слів рухався «з правого краю проїзної частини приблизно на відстані 30 см. від лінії дорожньої розмітки котра позначає правий край проїзної частини….», аналогічні показання ( за виключенням бокового інтервалу в 30 см.) дав ОСОБА_6 під час слідчого експерименту від 01.07. 2016 року.
Однак слідчим не встановлено під час даного експерименту, на якій відстані від пішохода знаходився автомобіль під керуванням ОСОБА_6 , коли водій вперше побачив пішохода, слідчим не встановлена видимість пішохода в світлі фар автомобіля з місця водія, що є категорично необхідним при розслідування ДТП в темний час доби, оскільки виходячи з об'єктивної можливості виявити пішохода в світлі фар автомобіля в темну пору доби і наступає небезпека для руху водію і саме з цього моменту водій повинен реагувати згідно з вимогами п. 12.3 ПДР України, а не з моменту зміни напрямку руху пішоходом, як це зазначено в постанові слідчого про призначення інженерної авто технічної експертизи. Дане твердження узгоджується з методикою оцінювання дій водія висвітлені й посібнику Харківського НДЕКЦ МВС України « Дорожньо - транспортні пригоди. Критерії оцінювання дій водія».
Стверджує, що при авто наїзді на пішохода одяг, який був одітий потерпілий несе можливо найбільше слідової інформації, щодо відбитків деталей на одязі потерпілого, поверхневі розриви матеріалу, сліди волочіння по поверхні дороги, залишення на одязі дрібних частин скла, краски в одяг, однак слідчим не призначено та не проведено трасо логічної експертизи з метою встановлення вище зазначених обставин, які б дали відповідь щодо місця наїзду, взаємного розташування ТЗ та пішохода, переміщення тіла по відношенню до травмуючого предмета в даному випадку до автомобіля.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав з мотивів наведених у ній. Додатково надав пояснення про те, що 23 грудня 2018 року представником потерпілої адвокатом ОСОБА_8 , на адресу слідчого Управління ГУ НП у Львівській області виключно з метою повноти та об'єктивності досудового розслідування, було подано клопотання про проведення слідчих дії, однак дане клопотання було повністю проігноровано слідчим, що свідчить про небажання органу досудового розслідування об'єктивно проводити досудове розслідування та встановити об'єктивну істину в справі.
Слідчий та прокурор у судове засідання також не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши скаргу з долученими до неї документами, вважаю, що таку слід задовольнити, скасувавши постанову про закриття кримінального провадження, виходячи із наступного.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні може бути оскаржене заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
ОСОБА_4 є потерпілою у даному кримінальному провадженні, тобто належними носієм права на оскарження постанови слідчого про закриття вказаного кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 31 травня 2019 року закрито кримінальне провадження з номером 12015140000000538 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України - у зв'язку із відсутністю в діяннях ОСОБА_6 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Оскаржувану постанови винесено на підставі допиту ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , лікаря ОСОБА_15 , та висновками експертів.
У відповідності до статті 94 КПК України слідчий, прокурор, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, слідчим не наведено достатніх мотивів винесеного рішення про закриття кримінального провадження та його належного обґрунтування, виходячи з наступного.
Згідно висновку експерта №3588/3589 від 24 жовтня 2018 року, за одним із варіантів розвитку події ОСОБА_6 , « не мав технічної можливості уникнення скоєння наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування», а за іншим варіантом розвитку події яку розглядав експерт «водій ОСОБА_6 , мав технічну можливість уникнути скоєння наїзду на пішохода, і полягала ця можливість у належному виконання вимог п.п.12.1;12.4 ПДР України».
Як тверджує потерпіла у скарзі, встановлення механізму розвитку ДТП, місця зіткнення ТЗ, проведено всупереч вимогам Закону, а саме ст. 240 КПК України оскільки даний слідчий експерименти проведений не за відповідної дорожньої обстановки та без участі транспортних засобів.
Однак, слідчий ОСОБА_5 не взяв до уваги таких тверджень ОСОБА_4 і не перевірив їх.
Як вбачається з показань водія ОСОБА_6 , від 19.11. 2015 року на момент ДТП «на дворі на той час було досить у зв'язку із чим у керованому мною автомобілі булу увімкнене ближнє світло фар». З протоколу слідчого експерименту від 01.07. 2016 року ( а.п. 3) вбачається, що « слідчий експеримент проводився у світлу пору доби.». Дана обставина є суттєвою та суперечить самій меті проведення слідчого експерименту, а саме, що останній повинен проводитися в умовах максимально наближених до тих які мали місце на момент ДТП.
У своїх показаннях від 19.11. 2015 року, водій ОСОБА_6 зазначає, що на момент ДТП швидкість керованого ним ТЗ складала « приблизно 80-90 км/год.» Однак в протоколі слідчого експерименту з останнім від 01.07. 2016 року слідчим зазначено, що швидкість автомобіля під керуванням водія ОСОБА_6 , « становила 60 км/год.». З протоколу слідчого експерименту є незрозумілим, яким чином слідчий прийшов до такого висновку. Під час слідчого експерименту слідчим шляхом відтворення руху та швидкості автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , не усунуто дані розбіжності, а вони є суттєвими оскільки впливають на подальший механізм та розвиток ДТП.
Крім того, зважаючи на показання водія ОСОБА_6 від 19.11. 2015 р. в частині, що він заздалегідь бачив пішохода, який з його слів рухався «з правого краю проїзної частини приблизно на відстані 30 см. від лінії дорожньої розмітки котра позначає правий край проїзної частини….», аналогічні показання ( за виключенням бокового інтервалу в 30 см.) дав ОСОБА_6 під час слідчого експерименту від 01.07. 2016 року.
Однак слідчим не встановлено під час даного експерименту, на якій відстані від пішохода знаходився автомобіль під керуванням ОСОБА_6 , коли водій вперше побачив пішохода, слідчим не встановлена видимість пішохода в світлі фар автомобіля з місця водія, що є категорично необхідним при розслідування ДТП в темний час доби, оскільки виходячи з об'єктивної можливості виявити пішохода в світлі фар автомобіля в темну пору доби і наступає небезпека для руху водію і саме з цього моменту водій повинен реагувати згідно з вимогами п. 12.3 ПДР України, а не з моменту зміни напрямку руху пішоходом, як це зазначено в постанові слідчого про призначення інженерної авто технічної експертизи.
Дане твердження узгоджується з методикою оцінювання дій водія висвітлені й посібнику Харківського НДЕКЦ МВС України « Дорожньо - транспортні пригоди. Критерії оцінювання дій водія». ( фотокопія витягу з посібника додається).
Крім того, слідчим не призначено та не проведено трасологічної експертизи з метою встановлення відомостей щодо місця наїзду, взаємного розташування ТЗ та пішохода, переміщення тіла по відношенню до травмуючого предмета в даному випадку до автомобіля.
Поряд з тим, слідчий обмежився формальною відповіддю за підписом завідувача Стрийського районного відділення КЗ ЛОР « ЛОБСМЕ» ОСОБА_16 , від 19.07.2107 року за вих. № 6 про те, що одяг з трупа ОСОБА_7 18.11.2015 року вилучив слідчий Стрийського відділу поліції ГУ НП України у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_17 .
Однак слідчим ОСОБА_5 , з даного приводу не допитано слідчого ОСОБА_17 , не надано для ознайомлення взірець розписки з метою з'ясування чи саме останнім вона написана, якщо слідчий ОСОБА_17 , отримував одяг потерпілого то де на даний час він перебуває.
Тобто слідчим в цій частині не виконано Ухвали слідчого судді від 19 червня 2017 року.
На думку слідчого судді, слідчим не наведено в оскаржуваній поставі достатніх мотивів її винесення.
Відтак, слідчому слід вжити процесуальних заходів до усунення вказаних недоліків, і в залежності від встановлених в процесі проведення досудового розслідування обставин, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
В процесі розгляду даної скарги слідчий суддя враховує положення ч. 2 ст. 9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з'ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
З урахуванням вищевикладеного, приходжу до висновку, що слідчим не вжито всіх необхідних заходів для встановлення істини у справі, допущені істотні процесуальні порушення, що свідчить про неправильність проведеного досудового розслідування.
Керуючись ст.ст.94, 284, 303, 304,306,307, 318-380 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_4 , задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 31 травня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12015140000000538 від 15.11.2015 року.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1