24.06.2019 Справа № 337/2091/19
Провадження № 3/337/534/2019
24 червня 2019 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Гнатик Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Запорожжі матеріали по протоколу БД № 304884, що надійшли з УПП в Запорізькій області ДПП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що 11.05.2019 року, о 03 години 10 хвилин, вона рухаючись по вул.Задніпровській, 33 у м.Запоріжжі, керувала автомобілем «ЗАЗ Ланос», державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан сп'яніння, чим скоїла правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала. Суду пояснила, що 11.05.2019 року, вона дійсно перебувала в стані алкогольного сп'яніння, але транспортним засобом не керувала, водієм був її чоловік. Після зупинки автомобіля працівниками поліції, у її чоловіка з ними виник конфлікт, в який вона втрутилася. Вона не відмовлялася від огляду на стан сп'яніння бо автомобілем не керувала.
Викликаний у судове засідання патрульний поліції УПП в Запорізькій області ДПП Савченко А. ОСОБА_2 не з'явився, поважну причину не явки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, відеозапис події 11.05.2019 року. заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд вважає, що провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
У відношенні ОСОБА_1 складено протокол БД № 304884 про те, що вона 11.05.2019 року, о 03 години 10 хвилин, керувала автомобілем «ЗАЗ Ланос», державний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, скоїла правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, тощо.
Згідно зі ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган ( посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У практиці Європейського суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки ( рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов'язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 , суду пояснила, що 11.05.2019 року вона разом чоловіком перебувала у ТЗ «ЗАЗ Ланос», державний номер НОМЕР_1 , за кермом був її чоловік. Вона не має посвідчення водія тому автомобілем не керувала.
У складеному відносно ОСОБА_1 протоколі свідки керування автомобілем ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не зазначені, тобто протокол складений у відсутності свідків.
Як вбачається з відеозапису події 11.05.2019 року, ОСОБА_1 , після того як до автомобіля підійшли працівники поліції вийшла з автомобіля з заднього пасажирського місця. Доказів того, що вона керувала транспортним засобом під час зупинки відеозапис не містить.
Працівник УПП, який склав протокол відносно ОСОБА_1 , ухилився від явки до суду та дачі пояснень щодо обставин складання протоколу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З вищевказаного вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, суду не доведена, обставини, викладені у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі нічим не підтверджені, а тому, провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП..
Керуючись ст. 247, 283, 284, 285 КпАП України, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП - закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Хортицький райсуд м. Запоріжжя на протязі 10 днів з дня її оголошення.
Суддя: Гнатик Г.Є.