Справа №263/14935/18
Провадження №2/263/466/2019
10 червня 2019 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.О.,
при секретарі Іващенко Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, треті особи: Мангушський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 ,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, треті особи: Мангушський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 1987 року, який розірвано у 2012 році. 28.01.2004 року у період перебування у шлюбі з відповідачем, ними сумісно було придбано майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Квартира була оформлена на відповідача, власником якої він є й досі, що підтверджується договором купівлі-продажу. Зазначена квартира придбана шляхом оформлення іпотеки у ЗАТ КБ «ПриватБанк» у м. Маріуполі на ім'я позивачки та за квартиру банку по іпотеці виплачувала саме позивачка. Відповідач матеріально не допомагав сплачувати іпотеку по зазначеній квартирі. Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.10.2018 року, на спірне майно накладено обтяження - заборона на відчуження нерухомого майна.
На теперішній час борг перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Маріуполі позивачка погасила повністю, про що свідчить лист банку від 11.07.2017 року. Станом на 06.06.2017 року, згідно звіту про оцінку майна, вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 складає 74 346,00 грн.
У 2017 році позивачці стало відомо, що відповідач у 2009 році заборгував ОСОБА_3 138 000 грн. грн., які не повернув вчасно. Тому останній звернувся до суду. На теперешній час постановою Мангушського РВДВС від 20.06.2017 р. описано та накладено арешт на майно відповідача, а саме на спірну квартиру, тому позивачка не має можливості нею розпоряджатися.
Таким чином, просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на Ѕ частини нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка та іі представник ОСОБА_4 надали до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, уточнили позовні вимоги, просили залишити без розгляду вимогу щодо скасування арешту майна, в іншій частині позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Від представника третьої особи Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, просив розглянути справу згідно чинного законодавства.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
З огляду на те, що в матеріалах справи досить даних про права і взаємини сторін, справа розглянута за відсутністю відповідача.
Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку із розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини, за якими вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами з урахуванням ч.1 ст.13 ЦПК України. Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позову.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області сторони розірвали шлюб 08 лютого 2012 року (а.с.6).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 28 січня 2004 року (а.с.7) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.01.2004 року (а.с.8) ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 23,7 кв.м.
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , зазначена квартира знаходиться у власності ОСОБА_2 (а.с. 9-10).
Згідно постанови про опис та арешт майна боржника від 20.06.2017 року, головним державним виконавцем Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Сапах Ю.А., накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 23,7 кв.м., житловою площою 11,9 кв.м. (а.с.13-14).
Згідно листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11.07.2017 року № 20.1.0.0.0/7-20170711/2623 (а.с.11), позивачка ОСОБА_1 повністю виконала зобов'язання по кредитній угоді (іпотечному договору) підписаного між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно звіту про оцінку майна Ѕ частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.15-22) вартість зазначеної квартири станом на дату оцінки - 06 червня 2017 року, складає 74 346,00 грн.
Згідно постанови державного виконавця Мангушського районного відділу про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 11.04.2019 року - відповідальним зберігачем квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 призначено ОСОБА_3 та зобов'язано передати ключі від вказаної квартири новому зберігачу ОСОБА_3 .
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.22. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.
Згідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно з ст.63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Так, за нормами ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ч.2, 3 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до роз'яснень, викладених в п.23 Постанови Пленуму спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Проаналізувавши надані докази та надавши їм правову оцінку, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, вбачається, що вказане спірне майно було придбане подружжям під час шлюбу, що відповідачем не спростоване, тому суд приходить до висновку, що у разі визнання права власності на вищевказане нерухоме майно а саме: на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 23,7 кв.м. за позивачкою, права сторін порушено не буде.
На підставі ст. ст. 61, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 77-81, 141, 247 ч.2, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, треті особи: Мангушський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 , задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 23,7 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.О.Ковтуненко