01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Чирка С.С.
19 червня 2019 року Справа № 359/7361/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року у справі за заявою Міністерства оборони України про видачу дубліката виконавчого листа,
Міністерство оборони України звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-а-162/2009 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України грошових коштів за виконанням рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.02.2009 р.
В обґрунтування даної заяви Міноборони посилалось на те, що у липні 2014 року ним було пред'явлено до примусового виконання до відділу ДВС Бориспільського МРУЮ виконавчий лист від 21.12.2010 р. № 2-а-162/2009, 01.08.2014 р. постановою державного виконавця було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за даним листом, 04.04.2018 р. заявник з'ясував, що до нього не повертався виконавчий лист і що станом на вересень 2018 р. виконавче провадження знищено за строком зберігання. Тому він вважає таким виконавчий лист втраченим і просить суд видати його дублікат.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року в задоволенні зазначеної заяви відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що КАС України передбачено можливість видання дубліката виконавчого листа лише до закінчення строку для його пред'явлення до виконання, який у даному випадку сплив, а також з того, що заявником не надано доказів втрати виконавчого листа від 21.12.2010 р. № 2-а-162/2009 і що такий лист вже пред'являвся Міноборони до примусового виконання, але державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за ним.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Міноборони подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити постанову про видачу йому дублікату виконавчого листа, посилаючись на те, що безпосередньо представником Міноборони та Юридичним департаментом не було отримано повідомлення про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 21.12.2010 р. № 2-а-162/2009, що такий лист був пред'явлений до виконання 30.07.2014 р., що, на думку апелянта, свідчить про переривання строку для пред'явлення його до виконання, і що Міноборони було впевнено, що протягом 2014-2018 рр. здійснюється виконавче провадження, а також, що для пред'явлення йому у липні 2014 року даного виконавчого листа до примусового виконання було поновлено відповідний строк.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно та неправильно встановлених обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 р. відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Зінченком О.А. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апелянта, на пропуску ним строку звернення з цією заявою та відсутності правових підстав для задоволення його вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.12.2010 р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 2-а-162/2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України грошових коштів за виконанням рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.02.2009 р.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2014 р. Міністерству оборони України було поновлено строк для пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання.
30.07.2014 р. Міноборони звернуло ВЛ від 21.12.2010 р. № 2-а-162/2009 до виконання, але постановою державного виконавця від 01.08.2014 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження за даним ВЛ.
На підставі розпорядження від 11.01.2018 р. № 2 матеріали виконавчого провадження № 44253783 за даним ВЛ знищено за закінченням строку зберігання. Відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 18.4 Перехідних положень КАС України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній станом на 30.07.2014 р., передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1)посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», який є чинним на теперішній час, визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що адміністративним процесуальним законодавством чітко визначено строк, у межах якого особа, зокрема стягувач, має право на отримання дубліката втраченого виконавчого листа.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що у червні 2014 року Міноборони було поновлено строк звернення ВЛ № 2-а-162/2009, 30.07.2014 р. ним було пред'явлено такий ВЛ до примусового виконання, але 01.08.2014 р. у відкритті виконавчого провадження за таким ВЛ відмовлено. З даною заявою про видачу дубліката цього ВЛ заявник звернувся з пропуском строку, регламентованого п. 18.4 Перехідних положень КАС України.
Доводи апелянта про те, що ВЛ від 21.12.2010 р. № 2-а-162/2009 був пред'явлений до виконання 30.07.2014 р., що на його думку, свідчить про переривання строку для пред'явлення його до виконання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як було зазначено вище, у відкритті відповідного виконавчого провадження за цим ВЛ було відмовлено. Доказів щодо визнання відповідної постанови державного виконавця протиправною або її скасування в порядку, встановленому законодавством, апелянтом суду не надано.
Крім того, ані суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження заявником не було надано жодних доказів втрати вказаного ВЛ і його доводи про те, що безпосередньо представником Міноборони та Юридичним департаментом не було отримано повідомлення про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 21.12.2010 р. № 2-а-162/2009, колегія суддів до уваги не приймає як необґрунтовані і такі, що не доводять наявності жодних правових підстав для видання Міноборони дубліката ВЛ.
Посилання апелянта на те, що він вважав, що протягом 2014-2018 рр. здійснюється виконавче провадження, також є необґрунтованими і безпідставними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що реалізація особою її прав залежить від її власного волевиявлення.
Доводи апелянта про те, що для пред'явлення йому у липні 2014 року даного виконавчого листа до примусового виконання відповідний строк було поновлено ухвалою суду, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, як зазначалося вище, у відкритті виконавчого провадження йому було відмовлено 01.08.2014 р. і навіть від цієї дати строки для пред'явлення ВЛ до виконання сплили.
Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 21 червня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: