ун. № 759/19309/18
пр. № 2/759/2653/19
07 червня 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Черніченко К.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
у листопаді 2018 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, Лугинського р-ну, с. Остапи, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості у розмірі 57033 (п'ятдесят сім тисяч тридцять три гривні) 00 коп., та 3% річних у розмірі 1533 (тисяча п'ятсот тридцять три гривні) 00 коп. та судовий збір по справі у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 коп.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 17.11.2017 позивач надала у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 2000 доларів США 00 центів, про що було складено письмову розписку, в гривневому еквіваленті грошова сума позики на день повернення коштів складала 55500 грн 00 коп., однак відповідачем не було повернуто позику, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 555 грн 00 коп., а також 1533 грн 00 коп. 3% річних.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження по справі (а.с. 14).
02.01.2018 від відповідача надійшло до суду заперечення проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, просив призначити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 19-24).
02.01.2018 відповідач надіслав на адресу суду відзив в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог з підстав того, що вказана позовна заява подана з порушеннями вимог ст. 175 ЦПК України (а.с. 25, 26).
19.01.2019 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва справу призначено до загального позовного провадження із викликом сторін по справі (а.с. 36).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві від 02.01.2018.
З боку відповідача на стадії підготовчого провадження клопотання про призначення судової експертизи не надходило.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 17.11.2017 ОСОБА_3 надала ОСОБА_4 у борг грошові кошти у розмірі 2000 доларів США 00 центів, про що було складено відповідну розписку строком на 1 місяць (а.с. 41).
Оскільки сума позики становила 2000 доларів США 00 центів то станом на 18.12.2017 гривневий еквівалент до 1 долара США становив 27,63 грн про що свідчить витяг із сайту НБУ, а тому в гривневому еквіваленті грошова сума позики склала 55260 грн 00 коп. (а.с. 6).
На момент подання позовної заяви до суду за курсом НБУ гривневий еквівалент до 1 долара США становив 27,75 грн, а тому сума боргу становить 55500 грн 00 коп.
Оскільки сума боргу становить 55500 грн 00 коп., то сума відсотків за користування кредитом за період з 18.12.2017 по 19.11.2018 становить 1533 грн 00 коп.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
За згодою сторін в договорі позики може бути визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті. У цьому випадку, сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлено договором або законом.
Зважаючи на те, що на час звернення до суду, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики, грошові кошти позивачу не повернув, при цьому вказаний термін повернення коштів минув, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму позики, оскільки судом встановлено наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 у справі № 6-2168цс15.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 02.09.2015 року у справі № 6-369цс15, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме, зокрема суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 625 ЦК України та правових позицій Верховного Суду України, позивач обґрунтовано вимагає стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно наданого позивачем розрахунку за період з 18.12.2017 по 19.11.2018 (338 днів) 3 % річних становить 1533 грн. 00 коп., сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 55500 грн. 00 коп.
На підставі наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума боргу в розмірі 55500 грн. 00 коп., три відсотки річних у сумі 1533 грн. 00 коп.
Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. По даній справі позивачем було сплачено судовий збір 704 грн 80 коп., тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, Лугинського р-ну, с. Остапи, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості у розмірі 57033 (п'ятдесят сім тисяч тридцять три гривні) 00 коп., та 3% річних у розмірі 1533 (тисяча п'ятсот тридцять три гривні) 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, Лугинського р-ну, с. Остапи, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір по справі у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 12.06.2019.