ун. № 759/876/19
пр. № 2/759/3189/19
21 травня 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання порядку користування квартирою, що є спільною власністю та вселення,
у січні 2019 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та встановити порядок користування трикімнатною квартирою наступним чином: ОСОБА_1 , як співвласнику виділити в користування житлову кімнату площею 18,8 кв.м з балконом. Яка зазначена в техпаспорті за №5; співвласнику ОСОБА_2 залишити в користуванні дві кімнати, житловими площами 14,5 кв.м та 14,6 кв.м, які обладнані лоджіями та зазначені в техпаспорті №2, 8 та в загальному користуванні співвласників квартири залишити в користуванні: кухню площею 7,6 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м, ванну кімнату площею 2,0 кв.м, коридори, площами 10,9 кв.м та 2,9 кв.м, а також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач є власником ј частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30.10.2014, однак з моменту виникнення такого права відповідачі чинять перешкоди позивачу у праві користування спірною квартирою, ними обмежується доступ шляхом заміни замків на вхідних дверях квартири з підстав того, що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про слухання справи повідомлена належним чином (а.с. 23), причини неявки суд не повідомила.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 24), 01.04.2019 від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якій вона, зазначила, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необгрунтованими, викладені у позовній заяві обставини та доводи є неправдивими, оскільки порядок користування житловим приміщенням який запропонувала позивач призведе до погіршення житлових умов та до порушення прав співвласника ОСОБА_2 виходячи з розміру належної їй ѕ частки у спірному мані, тому дані вимоги є незаконними, по друге у вказаній квартирі проживає багатодітна сім'я у складі п'ятьох чоловік, однак позивач порушуючи принципи порядності, моралі та неможливості втручання в особисте життя ОСОБА_1 та інших осіб привели сім'ю до нервового зриву шляхом фізичною розправою та залякуваннями, вимаганням насильством змушують викупити у неї ј частину квартири на 13000 доларів США 00 центів на умовах не вчиняти більше перешкод на супротиву проживання у спірній квартирі. Також відповідач зазначила, що вона особисто позивача ніколи не бачила, вона ніколи не проживала у спірній квартирі та не несе будь яких витрат на утримання квартири, від позивача не надходило будь-яких усних чи письмових пропозицій щодо бажання проживати в спірній квартирі, супротиву їй ніхто не чинив, а факт замкнутих вхідних дверей з наявним працюючим дзвінком не може бути єдиною перешкодою, тому її вимоги не підлягають задоволенню.
Позивач у відповідності до ст. 179 ЦПК України не скористалася своїм правом щодо подання відповіді на відзив у строк встановлений судом.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно відосмостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на парві договору дарування від 17.03.2016 належить на праві приватної власності ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , а також ОСОБА_1 належить на праві приватної власності Ѕ частина зазначеної квартири на підставі договору дарування від 30.10.2014 (а.с. 6).
Згідно технічого паспорту від 12.01.2011 квартира АДРЕСА_1 складається із трьох кімнат жилою площею 47,9 кв.м (а.с. 7-9).
Згідно висновку Святошинського УП ГУ НП у м. Києві від 25.04.2017 встановлено, що під час виходу працівників поліції за адресою: АДРЕСА_1 була виявлено гр. ОСОБА_6 , який є представником ОСОБА_1 повідомив про те, що співвласники квартири за вищевказаною адресою без його відома змінили замки (а.с. 12).
Як вбачається із матеріалів справи 14.06.2017 ОСОБА_3 зверталася із листом до ОСОБА_1 із прохання надати згоду на реєстрацію у спірній квартирі, запропонувала взяти участь у проведенні ремонту квартири, а також запропонувала викупити ј частину квартири (а.с. 30).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.12.2016 встановлено, що представником відповідача ОСОБА_7 від імені ОСОБА_8 направлялась заява з пропозицією ОСОБА_3 скористатись своїм переважним правом на купівлю квартири про продаж 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 на праві власності, за 159810 грн 00 коп., однак вказаний лист адресатом отриманий не був та повернувся до автора з поштовою відміткою «за закінченим терміном зберігання». При цьому, судовим розглядом було встановлено, що лист направлявся на адресу: АДРЕСА_5 , Разом з цим, враховуючи, що ОСОБА_3 проживає з січня 2012 р. за адресою: АДРЕСА_6 , а також те, конверт, направлений ОСОБА_3 містив помилку у її прізвищі, що виключає його отримання; фактичне неотримання ОСОБА_3 вказаного листа; відсутністю опису вкладення, підтверджуючого, що зазначена заява містилась саме у вказаному листі суд прийшов до висновку про відсутність даних про належне письмове повідомлення співвласника квартири про намір ОСОБА_8 здійснити продаж частки квартири, яка належала їй на праві приватної власності (а.с. 45-47).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.ст. 386, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
По даній справі позивач просить її вселити до спірної квартири, посилаючись на те, що вона неодноразово приходила до квартири, однак відповідачі змінили замки від вхідних дверей та постійно перешкоджають у проживанні у своєму житлі.
Однак, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач, не надав жодного доказу (чи посилання на наявність такого) з приводу чинення відповідачами перешкод в вселенні та користуванні спірною квартирою.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Норма даної статті встановлює, що доказування є обов'язком сторони. Суд не вправі вимагати у сторін надавати докази. Саме позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову. Таким чином, розподіл обов'язків щодо доказування у цивільній справі здійснюється на підставі одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено (не надано належних та допустимих доказів) позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353, 417 ЦПК України,-
у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання порядку користування квартирою, що є спільною власністю та вселення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 28.05.2019.