21.06.2019 Справа №607/22975/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210010000801 від 09 березня 2017 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , несудимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
захисника адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
22 лютого 2017 року близько 07 год. 10 хв. ОСОБА_3 та інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на території залізничного вокзалу по вул. Привокзальній в м. Тернопіль, неподалік громадського туалету помітили, як з приміщення вбиральні вийшов ОСОБА_5 . В цей час у ОСОБА_3 та іншої особи, яким заздалегідь було відомо про наявність в ОСОБА_5 мобільного телефону марки «Samsung», виник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 та інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 22 лютого 2017 року близько 07 год. 15 хв., перебуваючи на території залізничного вокзалу по вул. Привокзальній в м. Тернопіль, неподалік громадського туалету, підійшовши до ОСОБА_5 , обступивши його, умисно обмежили простір останнього, внаслідок чого ОСОБА_3 став попереду ОСОБА_5 , а інша особа позаду. ОСОБА_3 , знаходячись перед обличчям ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із іншою особою, керуючись корисливим мотивом, діючи з прямим умислом на протиправне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи, що його протиправні дії здійснюватимуться в умовах очевидності та матимуть для ОСОБА_5 та інших осіб відкритий характep, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5 , своєю лівою рукою вхопив за праву руку ОСОБА_5 , тим самим обмежив рухи тіла останнього, не даючи можливості йому звільнитись від захоплення руки, одночасно змусивши ОСОБА_5 залишатись на місці поруч з ним. А інша особа в цей час, знаходячись позаду ОСОБА_5 , діючи за передньою змовою із ОСОБА_3 , керуючись корисливим мотивом, діючи з прямим умислом на протиправне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи, що його протиправні дії здійснюватимуться в умовах очевидності та матимуть для ОСОБА_5 та інших осіб відкритий характер, скориставшись тим, що ОСОБА_3 силоміць утримує ОСОБА_5 за руку, не даючи тим самим чинити опір його діям своїми руками, почав оглядати наявні кишені на верхньому одязі останнього та перевіряти їх вміст. В результаті чого інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, із задньої кишені штанів ОСОБА_5 вийняв мобільний телефон марки «Samsung» моделі «GT-I9300» вартістю 890 гривень, у захисному чохлі вартістю 70 грн., у якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25 грн., після чого, утримуючи в руках викрадений у ОСОБА_5 мобільний телефон, втік з місця вчинення злочину, не реагуючи на заклики ОСОБА_5 зупинитись та повернути належний йому мобільний телефон. ОСОБА_3 помітивши, що інша особа вийняла з кишені штанів ОСОБА_5 мобільний телефон та втекла з місця вчинення злочину, тим самим пересвідчившись у досягненні бажаного результату, тобто у заволодінні чужим майном, відпустив руку останнього, після чого покинув місце вчинення злочину. Внаслідок чого своїми злочинними діями ОСОБА_3 та інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, спричинили ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 985 гривень.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що зранку 22 лютого 2017 року близько 07 год. 00 хв. він, перебуваючи з ОСОБА_7 на території залізничного вокзалу м. Тернополя, помітив як з громадського туалету вийшов потерпілий, який перебував в нетверезому стані, та вони, знаючи про наявність в нього мобільного телефону, вирішили його викрасти. Підійшовши до потерпілого, він ставши попереду, зловив його за праву руку та утримував його, щоб він не мав можливості чинити опір, а ОСОБА_7 в цей час із задньої кишені штанів потерпілого вийняв його мобільний телефон марки «Samsung», після чого вони з ОСОБА_7 втекли звідти. Обвинувачений ОСОБА_3 просить суд врахувати його повне визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, щире каяття у вчиненому, повне відшкодування завданої потерпілому шкоди, а тому просить його суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, а також те, що він раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, офіційно не працює, на утриманні має двох неповнолітніх дітей. До обставин які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої потерпілому матеріальної шкоди. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі.
Водночас з врахуванням пом'якшуючих покарання ОСОБА_3 обставин, даних про його особу, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Згідно п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1