Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 червня 2019 р. Справа№200/6389/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170435, 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) про визнання протиправним рішення від 23.04.2019 року та зобов'язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви, суд -
16 травня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення від 23.04.2019 року та зобов'язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що під час вирішення питання про призначення пенсії відповідачем протиправно не включено до пільгового стажу період роботи з 01 червня 2014 року по 21 червня 2018 року на посаді поверхневого машиніста підйомних машин в ТОВ «Орендне підприємство «Шахта ОСОБА_2 Матрони Московської».
За змістом позову період роботи з 01 червня 2014 року по 21 червня 2018 року на ТОВ Орендне підприємство «Шахта Святої Матрони Московської» не включений до пільгового стажу протиправно, оскільки в цей період позивач на вказаному підприємстві виконував роботи поверхневого машиніста підйомних машин, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_2 .
Неврахування періоду роботи з 01 червня 2014 року по 21 червня 2018 року на ТОВ «Орендне підприємство «Шахта Святої Матрони Московської» до загального страхового стажу є також протиправним, оскільки жодним нормативно правовим актом не передбачено відповідальності працівника за несплату страхових внесків підприємством-роботодавцем. Вказане викладено також у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Позивач до суду не з'явився, у наданій заяві просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився також, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, підстави незгоди із позовом визначив в адресованому суду відзиві.
Через неявку сторін до судового засідання справу розглянуто на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно відомостей паспорту зареєстрований місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 . Перебуває на обліку Торецькому об'єднаному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач).
22.04.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок по стажу та заробітку.
23.04.2019 відповідачем прийнято рішення № 268 про відмову в перерахунку пенсії по стажу роботи, через те, що позивач у цей час працював на посаді «поверхневого машиніста підйомних машин» до загального страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.06.2014 по 21.06.2018 через те, що ТОВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» не сплачено страхові внески за цей період.
Не погодившись правомірністю визначення відповідачем стажу роботи під час призначення пенсії позивач звернувся до суду із цим позовом 16.05.2019, тобто із дотриманням визначеного ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).
Частиною 1 статті 114 Закону України № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Положення аналогічного змісту містяться в статті 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону страхувальниками є, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058).
Статтею 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно частини 1статті 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-XV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Статтею 113 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
При вирішенні питання про правомірність незарахування до страхового та пільгового стажу періоди роботи позивача з 01.06.2014 по 21.06.2018 в ТОВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» суд виходить із змісту документів, що розглядалися відповідачем під час вирішення питання про призначення пенсії позивачу.
Трудова книжка позивача, серед іншого, містить наступні записи про роботу позивача в ТОВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської»
Положеннями Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивача покладений на роботодавця - ТОВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської». За змістом наведених положень зазначеного закону відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд вважає, що несплата чи сплата не в повному обсязі роботодавцем позивача страхових внесків не може бути перепоною для призначення пенсії.
За таких обставин суд вважає, що незарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу періоду позивача роботи з 01.06.2014 по 21.06.2018 в ТОВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» через несплату страхових внесків підприємством роботодавцем протиправним, оскільки позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює.
Тотожна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 20 березня 2019 року по справі № 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).
При вирішенні питання щодо наявності підстав для включення до стажу роботи позивача періоду роботи з 01.08.2016 по 31.05.2018 у ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” суд виходить із того, що на час прийняття рішення про призначенні пенсії відповідні дані про нараховану позивачу заробітну плату за цей були наявними в індивідуальних відомостях про застраховану особи форми ОК-5, а тому неврахування зазначеного періоду роботу до стажу роботи позивача здійснено відповідачем неправомірно.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем при поданні адміністративного позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн., суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 768,40 грн. на користь Позивача.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170435, 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) про визнання протиправним рішення від 23.04.2019 року та зобов'язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у перерахунку - ОСОБА_1 пенсії відповідно до п.4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23 квітня 2019 року.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії по стажу та заробітку відповідно до п.4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 22 квітня 2019 року із зарахуванням до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01 червня 2014 року по 21 червня 2018 року на посаді «поверхневого машиніста підйомних машин» в Товаристві з додатковою відповідальністю Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської», з урахуванням висновків суду.
Стягнути з бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.О. Галатіна