20 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2516/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
Головне управління ДФС у Волинській області (ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 26 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області було прийнято наказ №3851 «Про проведення фактичної перевірки» кафе «Доміно», де здійснює господарську діяльність суб'єкт господарської діяльності - ОСОБА_1 . з 26 жовтня 2018 року тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 26 жовтня 2018 року №561, №562, №575 працівниками ГУ ДФС у Волинській області здійснено виїзд на перевірку кафе «Доміно» суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 Луцьк АДРЕСА_2 . Після пред'явлення службових посвідчень службовими особами ГУ ДФС у Волинській області Іванову М.М. було запропоновано ознайомитись з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями, а також розписатися в направленнях, проте було отримано відмову. Відповідач відмовився допустити ревізорів-інспекторів до проведення фактичної перевірки та надавати будь-які пояснення щодо причин недопуску до перевірки, про що складено відповідні акти. У зв'язку із відмовою фізичною особою-підприємцем Івановим ОСОБА_2 в допуску до проведення перевірки 30 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків суб'єкта господарської діяльності Іванова ОСОБА_3 .
Відтак, посилаючись на норми підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України позивач просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою від 07 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.39-41). В обґрунтування своєї позиції вказав, що дії позивача з проведення перевірки є протиправними, а тому наказ від 26 жовтня 2018 року №3851 «Про проведення фактичної перевірки» оскаржено в судовому порядку. Крім того, відповідач звернув увагу, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року закрито провадження у справі №140/2158//18 за заявою ГУ ДФС у Волинській області до суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, рішення про яке прийнято позивачем о 17:00 30 жовтня 2018 року. Вказує, що позивачем з пропуском строку, встановленого пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, вдруге подано безпідставну позовну заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника.
З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Також 26 грудня 2018 року відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строків звернення позивача до суду з даним позовом (а.с.36-37).
Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ГУ ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків (а.с.58-59).
Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/2181/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області про визнання незаконним та скасування наказу (а.с.60-61). Ухвалою суду від 20 червня 2019 року провадження у справі поновлено (а.с. 77).
У заяві від 19 червня 2019 року відповідач вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою та просив суд позов залишити без розгляду, врахувавши аналогічну заяву від 25 грудня 2019 року; позов вважає безпідставним, оскільки у судовому порядку визнано протиправним та скасовано наказ на проведення перевірки від 26 жовтня 2018 року №3851 (а.с.73).
У судове засідання 20 червня 2019 року сторони не прибули, при цьому від представника позивача та від відповідача надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.73-74).
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За наведених обставин та з урахуванням частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 КАС України суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
26 жовтня 2018 року начальником ГУ ДФС у Волинській області видано наказ №3851 «Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким призначено проведення фактичної перевірки кафе «Доміно», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де здійснює господарську діяльність ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, Законів України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, протягом 10 діб, починаючи з 26 жовтня 2018 року (а.с.8).
На підставі вищевказаного наказу від 26 жовтня 2018 року №3851 видані направлення на перевірку від 26 жовтня 2018 року №575, №562, №561 (а.с.9-11).
29 жовтня 2018 року на підставі наказу від 26 жовтня 2018 року №3851, направлень на перевірку від 26 жовтня 2018 року №575, №562, №561 ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Волинській області здійснено виїзд в кафе «Доміно», де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 .
З матеріалів справи слідує, що після ознайомлення із наказом на проведення фактичної перевірки та направленнями на проведення фактичної передвіки від 26 жовтня 2018 року №575, №562, №561 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відмовився розписатися у наказі та направленнях на проведення фактичної перевірки, що зафіксовано актом від 29 жовтня 2018 року №8/40-01 (а.с.12); не допустив працівників ГУ ДФС у Волинській області у приміщення для проведення фактичної перевірки з причини відсутності правозахисника, про що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області складено від 29 жовтня 2018 року №9/40-01 (а.с.13); відмовився від отримання акту відмови від допуску до перевірки та надання пояснень за фактом не допуску до проведення фактичної перевірки, що також засвідчено відповідними актами від 29 жовтня 2018 року (а.с.14,16).
Враховуючи обставини, зафіксовані в акті про недопуск до проведення фактичної перевірки, начальником ГУ ДФС у Волинській області на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України 30 жовтня 2018 року о 17:00 прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що перебуває (розміщене, зберігається) за юридичною адресою та фактичним місцем здійснення діяльності (місто Луцьк, вулиця Гнідавська, 63В та вулиця Боженка, 34Б, корус 5, квартира 5) - а.с.7.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У свою чергу, відповідно до підпунктів 16.1.9 та 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 80.5 статті 80 ПК України обумовлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Як визначено пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Відмова платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки має юридичні наслідки.
Так зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, то це згідно із підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України може бути підставою для застосування адміністративного арешту майна.
Таким чином, обов'язковою умовою для застосування арешту майна платника податків є наявність законних підстав для проведення перевірки.
Пунктами 94.1, 94.5 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
За приписами пункту 94.3 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. При цьому відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Як визначено пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина сьома статті 283 КАС України).
Згідно з частиною п'ятою статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Як встановлено судом, ГУ ДФС у Волинській області 31 жовтня 2018 року зверталось до Волинського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця Іванова М.М. відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 КАС України, проте ухвалою суду від 05 листопада 2018 у справі №140/2158/18 провадження у справі було закрито у зв'язку з наявністю спору про право (а.с.43-44).
Суд звертає увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, в разі недопуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.
В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.
Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості. Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Відтак, стаття 283 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такої заяви та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.
Слід зауважити, що суд при розгляді вказаної заяви здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.
Отже, логічним є висновок про існування двох способів перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а саме: в особливому терміновому порядку, передбаченому статтею 283 КАС України за заявою контролюючого органу, та в загальному порядку, визначеному КАС України, на підставі позовної заяви.
Виходячи з наведеного, положення статті 94 ПК України та частини восьмої статті 283 КАС України щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за заявою податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами КАС України порядку.
04 грудня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області звернулося з вимогою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця Іванова М.М. в загальному позовному порядку. Відтак, доводи відповідача про наявність підстав для залишення даної позовної зави без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду є безпідставними з наведених вище підстав. Також суд звертає увагу, що клопотання відповідача про залишення позовної зави без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду уже розглядалося судом та вирішено з постановленням ухвали про відмову у задоволенні клопотання (а.с.58-59).
Судом також встановлено, що відповідач оскаржив наказ ГУ ДФС у Волинській області від 26 жовтня 2018 року №3851 «Про проведення фактичної перевірки» у судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі №140/2181/18 в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю (а.с.50-52). Проте постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі №140/2181/18 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Волинській області №3851 від 26 жовтня 2018 року «Про проведення фактичної перевірки» (а.с.70-72). Вказана постанова набрала законної сили 10 квітня 2018 року.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, яка набрала законної сили, не підтверджено правомірність винесення ГУ ДФС у Волинській області наказу від 26 жовтня 2018 року №3851 «Про проведення фактичної перевірки», тому при розгляді цієї справи в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України дані обставини доказуванню не підлягають.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що оскільки наказ про проведення фактичної перевірки від 26 жовтня 2018 року №3851 позивачем в даній справі винесено із порушенням вимог чинного законодавства, що доведено судовим рішенням, яке набрало законної сили, то недопуск відповідачем посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки на підставі незаконного наказу не може мати наслідком застосування до платника податків адміністративного арешту майна. Відтак, в задоволенні позовної вимоги ГУ ДФС у Волинській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі рішення від 30 жовтня 2018 року необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 73-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя Ж.В. Каленюк