Справа № 263/16688/17
Провадження №2/263/93/2019
20 червня 2019 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Ничипорук А.А., за участю представника АТ «Укрсоцбанк» - Дегтярьова Є.В., Пєшкова М.П. та його представника - ОСОБА_1 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору та договору застави недійними, -
20.12.2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, вказуючи, що 13.06.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та відповідачем було укладено кредитний договір № 221/24-263 на суму 11169,00 дол. США., на купівлю автотранспортних засобів. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у результаті чого станом на 18.09.2017 року має заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 5756,62 дол.США, сума заборгованості за відсотками - 3105,35 дол.США., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також суму судового збору в розмірі 3590,95 грн.
05.02.2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, який обґрунтований тим, що в п. 3.1.1. кредитного договору №221/24-263 від 13.06.2008 року вказано, що кредитор відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та в п.2.1. кредитного договору зазначено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті. Кредитним договором не передбачений рахунок для повернення кредитних коштів. Рахунок, зазначений в п. 3.1.1. позичальнику не відкривався, про що свідчить відсутність відповідного договору про відкриття рахунку. На підставі Банківської ліцензії та письмового Дозволу НБУ на здійснення валютних операцій банк має право видавати кредит готівковою іноземною валютою тільки з поточного рахунку клієнта: рахунок НОМЕР_2 , «рахунки клієнта», згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України», Постанови Правління НБУ №280, тому використання банком для надання суми кредиту позичальником рахунку № НОМЕР_1 та використання для повернення суми кредиту інші транзитні та аналітичні рахунки, взагалі суперечить діючому законодавству України, а вказаний вище рахунок є аналітичним для внутрішніх операцій банку та до зберігання, видачі та отримання коштів від позичальника не має жодного стосунку. П.3.1.1. кредитного договору №221/24-263 , в якому зазначено порядок повернення та видачі кредитних коштів по кредитному договору, суперечить встановленому чинним законодавством порядку надання та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банку, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрету КМУ «Про валютне регулювання та валютний контроль», ст.162 КпАП і є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст.203 ЦК України. Відповідно до висновку аудитора від 28.12.2017 року розрахунок показав, що реальна процентна ставка складає 28,1382% у доларах США, у той час як у п. 1.1. договору зазначено процент у розмірі 13,50 річних, тому він під час укладення договору не міг знати ні реальну процентну ставку, ні абсолютне значення подорожчання кредиту, яке в свою чергу склало 7 844,08 доларів США. Таким чином під час укладення кредитного договору банк приховав від нього повну та об'єктивну інформацію щодо реальної відсоткової ставки, що приводить до збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, що є беззаперечним обманом з боку банку. При цьому, зауважив, що про наявність обману з боку банку при укладенні кредитного договору йому стало відомо лише після проведення розрахунку аудитором, тобто 28.12.2017 року, іншого шляху дізнатися про реальну процентну ставку внього не було.
Представник позивача за первинним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги,у задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві, відповідно до якого жодна з вимог ст. 203 ЦК України кредитним договором № 221/24-263 від 30.06.2008 р. не порушена, оскільки він укладений дієздатними особами, за наявності волі на його укладення та на реальне досягнення юридичного результату, в письмовій формі. Той факт, що грошові кошти були перераховані не з поточного рахунку, а з аналітичного, не впливає на дійсність договору, оскільки факт укладення договору та надання коштів за цим договором, часткового виконання договору, позивач не заперечує. Інструкція про касові операції у банках України - це розпис процедури. Ніяких санкцій за порушення цієї інструкції у вигляді визнання недійсності договору не передбачено. До того ж, законодавство дозволяє укладати договір на умовах, погоджених між сторонами. Оскільки саме така процедура для видачі та погашення кредиту з аналітичного рахунка погоджена сторонами в самому договорі з обох боків - такий порядок не суперечить законодавству. На виконання Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу надавалась інформація щодо реальної процентної ставки, а тому підстав для визнання кредитного договору недійсним з цього поводу немає.
Крім того, стороною позивача за первинним позовом надано суду клопотання про застосування строків позовної давності за даним позовом, яке обґрунтоване тим, що позивач звернувся до суду через 3 роки після укладення кредитного договору, в той час як про порушення його прав він повинен був дізнатися під час ознайомлення та підписання договору.
Відповідач та його представник ОСОБА_3 І ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені зустрічні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні, а в задоволенні вимог первісного позову АТ ««Укрсоцбанк» просили відмовити.
Заслухавши позиції учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).
Що стосується клопотання представника АТ «Укрсоцбанк» про застосування строків позовної давності, то слід зазначити наступне.
У відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
Враховуючи єдиний письмовий доказ порушення прав позивача, а саме розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки кредитного договору № 221/24-263 від 13.06.2008 року, який датований 28.12.2017 року, суд приходить до висновку про дотримання строків позовної давності при зверненні до суду з даним позовом та відповідно про необґрунтованість клопотання представника банку.
При цьому, судом також враховуються положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення доступу до правосуддя, а також право кожного на справедливий розгляд справи в суді, незалежним і безстороннім судом.
Судом встановлено, що 13.06.2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», було укладено кредитний договір № 221/24-263 на суму 11169,00 дол. США., на купівлю автотранспортного засобу Geely JL7162, 2008 року випуску, з кінцевим строком повернення кредиту - 10.06.2013 року.
Також між сторонами 13.06.2008 року були підписані Додаткові угоди №1 та №2 про внесення змін до вказаного кредитного договору щодо строку погашення кредиту - 10.04.2015 року та порядку погашення заборгованості.
Згідно з п.п.3.1, 3.1.1 договору кредитор зобов'язаний відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та здійснити видачу кредиту (обміном) через операційну касу кредитора в гривні та перерахувати кошти в межах суми кредиту в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п.1.1 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 13,5% річних.
В той же час, експертом за результатами проведення судово-економічної експертизи №434/435-18 від 30.11.2018 року, проведеної в рамках розгляду даної справи, було встановлено, що:
«У відповідності до пункту 4 глави 3 «Інструкції про касові операції у банках України», затвердженої постановою Правління НБУ від 14.08.2003р № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003р. за № 768/8089 та п.1.8 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженої постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493 документальна обґрунтована видача кредиту в іноземній валюті за кредитним договором повинна відбуватися шляхом відкриття ОСОБА_2 поточного рахунку в банку № 2620... «Кошти на вимогу фізичній особі» для зарахування на нього суми кредиту з позичкового рахунку № НОМЕР_3 «Довгострокові кредити на поточні потреби, що видані фізичним особам».
Письмовий Договір про відкриття ОСОБА_2 поточного рахунку № НОМЕР_2 з метою зарахування на нього суми наданого кредиту, меморіальний ордер на перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку НОМЕР_3 .... на поточний рахунок НОМЕР_2 , а також документ (квитанція, меморіальний ордер і т.д.), про проведення валюто - обмінної операції(конвертації 11 169,00 дол. США у національну валюту), на дослідження суду та експерту не надано.
Визначена видача ОСОБА_2 готівкової іноземної валюти по договору кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13.06.2008р., з рахунку НОМЕР_3 , а не з поточного рахунку позичальника 2620…..., не відповідає вимогам нормативно - правових актів Національного банку України.
Водночас, як визначено в наданих на дослідження документах (матеріалах справи та наданих додаткових документах) ОСОБА_2 не спростовує сам факт фактичного отримання кредитних коштів по договору кредиту №221/4-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13.06.2008 року.
Відображена у виписці по рахунку № НОМЕР_1 видача ОСОБА_5 кредитних коштів по договору кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13.06.2008р. у сумі 11 169,00 дол. США (видача відображена не у подвійній оцінці, а тільки у іноземній валюті (доларах США)) на підставі «Заяви на видачу готівки» № 221-001від 13.06.2008р. (видача здійсненна з позичкового рахунку 2203, а не з поточного рахунку2620...) не відповідає вимогам нормативно - правових актів Національного банку України.
Водночас, як визначено в наданих на дослідження документах (матеріалах справи та наданих додаткових документах) ОСОБА_2 не спростовує сам факт фактичного отримання кредитних коштів по договору кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13.06.2008р.
Згідно з результатами здійсненого дослідження, в об'ємі наданих на дослідження документів (на дослідження експерту з боку Банку та ОСОБА_2 надані не всі документи, які він просив надати на дослідження у клопотанні від 23.08.2018р. (вих. № 14/434/435/475), документально об'єктивно підтвердити або спростувати: чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості умовам кредитного договору № 221/24-263 від 13.06.2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за даним кредитним договором експерту не надається за можливе.
Також, в об'ємі наданих на дослідження документів (на дослідження експерту з боку Банку та ОСОБА_2 надані не всі документи, які він просив надати на дослідження у клопотанні від 23.08.2018р. (вих. № 14/434/435/475)), документально об'єктивно самостійно визначити розмір заборгованості ОСОБА_2 перед Банком по договору кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13.06.2008р., та Додаткових угод до нього, станом на 18.09.2017 року, експерту не надається за можливе.
Згідно з результатами здійсненого дослідження, тільки на підставі чітко встановлених вихідних даних (які фактично підтверджені платіжними документами), визначених у Кредитному договорі та наданих на дослідження документах, експертом встановлено, що за договором кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспорту від 13 червня 2008р.:реальна процентна ставка кредиту складає - 29,86%, та абсолютне значення подорожчання кредиту - 7 505,21 дол. США.
За умови, що судом буде встановлено, що обов'язкові витрати по сплаті державного мита, відрахувань до пенсійного фонду України, плати за послуги що надаються підрозділами МЕВР ДАІ за реєстрацію транспортного засобу та оформлення реєстраційних документів, фактично були понесені (сплачені), експертом встановлено, що за договором кредиту № 221/24-263 від 13.06.2008 року: реальна процентна ставка кредиту складає - 35,07% та абсолютне значення подорожання кредиту - 8219,76 долю США.»
Що стосується вимог зустрічного позову про визнання недійним кредитного договору, то в даному випадку слід зазначити наступне.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Пленум Верховного Суду України у п. 8. постанови від 6.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Частинами 1-3 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману передбачені статтею 230 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тлумачення статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229, статті 230 та статті 203 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Вказана правова позиція закріплена в постановах Верховного Суду в справах № 61-9746ск18 та № 61-32932ск18.
Частиною другою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Даними про сукупну вартість кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.
Згідно з пунктом 3.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, які були чинними на час укладення між сторонами спірного договору, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також - можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.
Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позивач ознайомився та погодився, про що розписався в кредитному договорі № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13.06.2008р. та у Додатках №1 та №2, в яких у повній мірі викладені умови, мета, суми і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Таке приєднання Пєшковим М.П. вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.
При цьому ОСОБА_2 не надано жодного доказу того, що укладений між сторонами кредитний договір є несправедливим до нього, або наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману з боку відповідача.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері бухгалтерського обліку банків є Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджена Постановою НБУ від 17.06.2004 року №280.
План рахунків бухгалтерського обліку банків України - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності (п. 1 Інструкції).
В Інструкції терміни вживаються в такому значенні: дебіторська заборгованість - це сума вимог банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг тощо (п. 4 Інструкції).
У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків.
План рахунків складається з дев'яти класів: Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами. ОСОБА_6 . Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання. Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції. Клас 5. Капітал банку. Клас 6. Доходи. Клас 7. Витрати. Клас 8. Управлінський облік. Клас 9. Позабалансові рахунки. Кожний клас розподілений на: рахунки II порядку (двозначні - розділ); рахунки III порядку (тризначні - група); рахунки IV порядку (чотиризначні - балансовий рахунок), (п. 9 Інструкції).
Класи, рахунки та їх призначення:
22 - Кредити, що надані фізичним особам. 220 - Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам. 2208 - Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунку: облік нарахованих доходів за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунку проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунку проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунки прострочених та сумнівних нарахованих доходів.
Таким чином, аналіз положень вказаної Інструкції вказує на те, що спеціальні рахунки (в тому числі ті, що зазначені в Кредитному договорі) Банк відкриває для внутрішнього обліку та звітності перед фінансовими органами, а не для позичальника фізичної особи для його власних потреб.
Крім того, згідно з п.2.6 договору кредиту відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.
Як вбачається з п.3.1.1 Кредитного договору сторони погодили, що для обліку Кредитних ресурсів, що були видані, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №2203…..
Таким чином, збільшення сукупної вартості кредиту та здійснення видачі кредиту з позичкового рахунку 2203, а не з поточного рахунку 2620..., не є підставами, передбаченими діючим законодавством, для визнання кредитного договору недійсним та лише свідчить про можливість наявності спору щодо розміру заборгованості за договором. Проте, враховуючи, що ОСОБА_2 не ставить перед судом такого питання, суд вирішує даний спір в порядку ст. 11 ЦПК України, в межах заявлених вимог.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позовні вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним не ґрунтуються на жодній з підстав, передбачених ЦК України, відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, перерахованих в ст.11 ЦК України.
У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вимогами ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що Банк виконав свої зобов'язання та надав ОСОБА_2 вищевказаний кредит, що останнім не спростовується.
При цьому документально об'єктивно підтвердити або спростувати: чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості умовам кредитного договору № 221/24-263 від 13.06.2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за даним кредитним договором експерту під час проведення експертизи не надалось за можливе, тому у суду відсутні достовірні докази невірності суми заборгованості вказаної у позовній заяві.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконує, з останнього підлягає стягненню на користь позивача за первинним позовом сума заборгованості за договором в розмірі 8861,97 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 5756,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 3105,35 доларів США.
Згідно з ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється НБУ. Згідно з ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют.
Як вбачається з інформації про котирування іноземних валют, НБУ встановив офіційний курс гривні до долару США на день ухвалення рішення - 20.06.2019 року в розмірі 2633,4256 гривень за 100 доларів США.
Таким чином, сума заборгованості за кредитним договором за курсом 26,33 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2019 року складає 233335,67 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягає стягненню сплачений останнім за подання даного позову судовий збір у розмірі 3590,95 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 81, 263-265ЦПК України, ст.ст. 203, 526, 533, 610-615, 627, 629, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 221/24-263 від 13.06.2008 року в розмірі 8861,97 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 5756,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 3105,35 доларів США., що за курсом 26,33 гривень за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2019 року складає 233335,67 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 3590,95 гривень.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору та договору застави недійними - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про сторін у справі:
Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, юридична адреса: вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.Г. Шатілова