Справа № 199/5099/19
(1-кс/199/1603/19)
іменем України
21 червня 2019 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчого Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта повна загальна середня, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
якому 20.06.2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 , -
Відповідно до клопотання слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 21.06.2019, погодженого з повноважним прокурором, ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , який підозрюється в тому, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19 червня 2019 року приблизно о 11.30 годині прибув за місцем мешкання свого товариша ОСОБА_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , де у них під час розмови виник спільний умисел спрямований на відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), вчинений за попередньою змовою.
Реалізуючи свій спільний злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, цього ж дня, тобто 19 червня 2019 року, приблизно о 12.00 годині, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 прибули до вулиці Путилівської в місті Дніпрі.
Продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний намір направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 прибули до частого сектору, який розташований біля вулиць Путилівська та Дівоча у місті Дніпрі. Далі, перебуваючи біля будинку № 10 по вулиці Дівоча в місті Дніпрі, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 побачив раніше незнайому їм ОСОБА_9 , яка при собі на шиї мала ланцюжок із жовтого металу.
Визначивши вказаний ланцюжок із жовтого металу предметом спільного злочинного посягання, продовжуючи реалізовувати злочинний намір, ОСОБА_4 , підбіг до потерпілої ОСОБА_9 ззаду, яка знаходилась біля будинку № 10 по вул. Дівоча у місті Дніпрі, та діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи, що його дії є очевидними для потерпілої та оточуючих, шляхом ривка зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_9 ланцюжок із жовтого металу, ОСОБА_7 в той час, відповідно до раніше досягнутої домовленості, спостерігав за оточуючою обстановкою. Після чого ОСОБА_4 з викраденим майном, разом з ОСОБА_7 з місця вчинення злочину, зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 спричинили потерпілій ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 7 000 гривен.
Про підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повідомлено 20.06.2019 року.
В судовому засіданні прокурор та слідчий просили задовольнити клопотання та обрати підозрюваному ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені п.п.1,3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, щодо застосування цілодобового домашнього арешту не заперечували.
Підозрюваний ОСОБА_10 та його захисник просили не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчому судді ОСОБА_10 пояснив, що в той день він шукав роботу бо потрібні гроші оскільки в нього хворіє матір, роботи не знайшов і вже коли прямував до зупинки громадського транспорту, щоб їхати додому побачив жінку на якій був золотий ланцюжок, не порадившись з ОСОБА_7 він зірвав з жінки ланцюжок і побіг.
Захисник ОСОБА_6 проти клопотання заперечував, пояснивши, що не доведено ризики передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що ризики, на які посилається орган досудового розслідування не вмотивовані та не доведені. Крім того, прокурором, не доведено, що не є можливим обрати більш м'який запобіжний захід. Проте, у разі, якщо суд дійде висновку про застосування запобіжного заходу, вважав, що цей захід повинен бути не пов'язаний з позбавленням волі. Також просив врахувати, що ОСОБА_10 раніше не судимий.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши подане клопотання та надані слідчим матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_10 , приходжу до наступних висновків.
Встановлено, що СВ Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040630001047 від 19 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.
Про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повідомлено 20.06.2019.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-р/2017 від 23 листопада 2017 року, тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
- чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК України приводить слідчого суддю до висновку, що на вказаному етапі досудового розслідування суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювати точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактично обґрунтовано лише у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого злочину, який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Водночас, слідчий суддя не бере до уваги заперечення захисника ОСОБА_6 щодо безпідставності та необґрунтованості клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , посилаючись на наступне.
Як роз'яснив, ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ); зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»); ретельно перевіряти дотримання уповноваженими органами вимог статей 207-213 КПК у випадках затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, також враховує практику Європейського суду з прав людини зокрема рішення ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», в яких зазначено, що для підозри достатньо існування інформації про те, що особа могла вчинити правопорушення. Така інформація щодо ОСОБА_4 існує. При цьому в ході досудового розслідування при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідна наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. При цьому мета затримання - продовжити розслідування й підтвердити або спростувати підозри, які стали підставою для затримання.
Водночас, слідчий суддя критично сприймає доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії) та вважає, у даному конкретному випадку, не обґрунтованими та недоведеними.
Незважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше не судимий, має постійне місце проживання, а тому все викладене вище в сукупності спростовує твердження органу досудового розслідування про те, що він може ухилятися від слідства та суду.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи характер висунутої підозри, дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , а також відсутність даних про наявність з його сторони спроб ухилитися від органу досудового розслідування та перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, незаконного впливу на потерпілих, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою в якості запобіжного заходу не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи останнього, про який йдеться в клопотанні слідчого, а відтак відмовляє в його задоволенні.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Європейським судом зазначається, що у всіх випадках, коли ризик ухилення підозрюваного (обвинуваченого) від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного (обвинуваченого) має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення у справах «Вранчев проти Сербії» від 23 вересня 2008 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, «Буров проти України» від 17 березня 2011 року, «Цигоній проти України» від 24 листопада 2011 року).
Під час розгляду клопотання, прокурором не доведено недостатність застосування до підозрюваного інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним вище ризикам. Доказів необхідності застосування до підозрюваного саме найсуворішого запобіжного заходу і неможливості обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу, прокурором не наведено.
Водночас, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення вперше, раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою - АДРЕСА_1 , де проживає разом з мамою, а отже має міцні соціальні зв'язки. Крім того, неофіційно працює.
Оцінивши в сукупності всі наведені вище обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, враховуючи, що відомості внесено до ЄРДР за ч.2 ст.186 КК України, з кваліфікуючою ознакою «за попередньою змовою групою осіб», буде співмірним, відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені при застосуванні запобіжного заходу, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості висунутої йому підозри і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Окрім того слідчий суддя враховує те, що стороною захисту не зазначено будь-яких обставин, які б виключали можливість застосування до ОСОБА_4 цілодобового домашнього арешту.
Керуючись ст.ст.110,131,132,176,177,178,181,183,184,186,193,ч.4 ст.194, ст.ст.195, 196, 197, 369-372 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити підозрюваному ОСОБА_4 залишати житло цілодобово без дозволу слідчого, прокурора або суду строком до 19 серпня 2019 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язок прибувати до слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, прокурора або суду за першою вимогою, утримуватися від спілкування з будь-якою особою по даному кримінальному провадженню.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом встановити до 19 серпня 2019 року включно.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу внутрішніх справ, який здійснює кримінальне провадження - Амур-Нижньодніпровському ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого.
По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід та обов'язок вважається скасованим.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
21.06.2019