Справа № 199/1749/18
(2/199/1689/19)
Іменем України
05 червня 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, треті особи: Амур-Нижньодніпровська районна у м. Дніпрі рада,Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що ОСОБА_1 , згідно до реєстраційного посвідчення, виданого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі Договору дарування від 07 червня 1997 року записаного в реєстрову книгу № 464 та зареєстрованого за № АДРЕСА_1 , є власницею 6/25 частин домоволодіння (кв АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .
На сьогоднішній день, крім позивача, у зазначеній квартирі зареєстровані: онук позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї № 175954 від 08.02.2018 року та Витягом з домової книги щодо зареєстрованих осіб.
Згідно цього ж Витягу, ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі з 28 вересня 2004 року, а ОСОБА_3 з 16 лютого 2012 року.
З 10.09.2012 року відповідачі в квартирі позивача не проживають. Дане підтверджується Довідкою № 175954 від 08.02.2018 року та показаннями сусідів позивача, викладених в Актах про непроживання та відсутність особистих речей від 07.02.7018 року, посвідчених керівником квартального комітету № 22 Захарченко. Як відомо позивачу, відповідачі переїхали на постійне місце проживання до Російської Федерації.
Позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні домоволодінням шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 , що є підставою для зняття відповідачів з реєстраційного обліку за адресою: квартири АДРЕСА_3
Позивач в судове засідання не з'явилась, її представник позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та слухати справу у його відсутність про що надав письмову заяву.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про місце, дату та час судового розгляду справи були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, не надали заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористались правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились. Про час та місце судово розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомили.
Суд, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 07 червня 1997 року позивач є власником 6/25 частини квартири АДРЕСА_3 . Право власності на 6/25 квартири АДРЕСА_4 , занесено в реєстрову книгу № 464 за реєстровим № 42 від 10 жовтня 1997 року.
Відповідно довідки № 175954 голови квартального комітету №22 від 08 лютого 2018 року відповідачі зареєстровані в даному домоволодінні, 10 вересня 2012 року виїхали з домоволодіння в невідомому напрямку. Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; на виконання ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла,які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення,яке вони мають право займати,визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 роз'яснив , що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст.71,72,116,156ЖК Української PCP, ст. 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням: про визнання особи безвісно відсутньою: про оголошення фізичної особи померлою».
Таким чином, власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом.
Відповідно до п. 3 Правил Реєстрації місця проживання, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради).
Відповідно до п. 26 Правил Реєстрації місця проживання, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
За змістом ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Виходячи з положень ст.ст.16, 391, 386 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідачі не проживають в даній в даній квартирі, не сплачують комунальні платежі, не отримають кореспонденцію за даною адресою, особистих речей відповідачів в квартирі не має.
Факт не проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_3 , засвідчено довідкою Голови квартального комітету №22 від 08 лютого 2018 року, Акту обстеження квартири АДРЕСА_3 по встановленню факту не проживання і відсутності речей громадянина ОСОБА_5 та його родини з 10.09.2012 року.
Відповідно відповіді на запит за вих. № 0.184-11948/0/15-19 від 29.03.2019 Головного центру обробки спеціальної інформації Державною прикордонної служби України наявна інформація щодо перетинання державного кордону України 03.02.2015 року громадянином ОСОБА_6 в напрямку Російської Федерації. Іншої інформації немає. Інформації стосовно інших громадян України в базі даних немає.
Оскільки відповідачі не проживають у житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, то суд вважає за можливе визнати відповідачів, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 . Щодо заявлених вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, то вказані вимоги є похідними від позовних вимог про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, і задоволенню не підлягають.
Згідно зіст.141ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 2114,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,133,144,263-265 ЦПК України, ст.405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, треті особи: Амур-Нижньодніпровська районна у м. Дніпрі рада, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради,- задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартиру АДРЕСА_3 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартиру АДРЕСА_3 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартиру АДРЕСА_3 .
Сягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1409,60 грн.
Сягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя