20.06.2019 227/2281/17
20 червня 2019 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Мацишин Л.М.,
за участю
секретаря судового засідання: Харькової Л.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Прудіннік Н.Ф.,
прокурора: Левковського К.І.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Добропіллі Донецької області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
26 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом до відповідачів про стягнення за рахунок державного бюджету України 10 000 грн. компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконною діяльністю начальника Управління державної виконавчої служби ГУЮ в донецькій області Буханцова О.В., а також 320 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги від 18 квітня 2017 року; 275,61 грн. за подання апеляційної скарги від 13 жовтня 2016 року і 7 грн. комісійного збору банку; 3200 грн. компенсації за відрив від звичайних занять у зв'язку з судовими розглядами на дії начальника УДВС Буханцова О.В. і витрат на проїзд у судові засідання.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2017 року провадження по даній справі було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі № 227/915/14-ц за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Донецькій області Буханцова О.В..
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 03 квітня 2019 року провадження по справі було відновлено. Розгляд справи було призначено на 20 червня 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, першим заступником керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.45 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з даним повідомленням), подано до суду письмове клопотання про вступ прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури в розгляд даної справи з метою захисту інтересів держави у суді, яке ухвалою суду вирішено не було.
Під час судового засідання прокурор Левковський К.І. заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на те, що прокуратура бажає вступити у розгляд справи в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Добропіллі Донецької області, оскільки на його думку представник цього органу у зв'язку з відсутністю у неї юридичної освіти буде неналежним чином захищати інтереси відповідача, а також у зв'язку з тим, що позивач просить стягнути кошти з держави України.
Позивач висловив свою думку про необґрунтованість заявленого клопотання, вважає його безпідставним.
Представник відповідача підтримала заявлене клопотання про вступ у розгляд справи прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури.
Заслухавши сторони, дослідивши доводи заявленого клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Відповідно до пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.
Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурором у клопотанні не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби в Донецькій області або Управління Державної казначейської служби України у м. Добропіллі Донецької області, оскільки до клопотання не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення вказаними органами відповідних повноважень, віднесених до його компетенції.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що клопотання першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури про залучення до участі у розгляді даної справи прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.56, 57, 259 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури про залучення до участі у розгляді даної справи прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури в розгляді цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Добропіллі Донецької області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повна ухвала виготовлена 20 червня 2019 року.
Суддя Л.С.Мацишин
20.06.2019