17 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/1048/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват"; (2) Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у складі Саврій В.А. - головуючого, Коломис В.В., Дужич С.П. від 27 березня 2019 року
за скаргою Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на дії ДВС у даній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват"
до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України
про стягнення 8 606 022, 12 грн.,
Історія справи
Короткий зміст вимог скарги
1. У січні 2019 року Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" (далі - відповідач, боржник) звернулося зі скаргою на дії Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - ВДВС) при виконанні прийнятого у даній справі рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018 про стягнення з відповідача на користь позивача 8 606 022,12 грн.
1.1. Вимоги скарги полягали у визнанні незаконними дій ВДВС щодо поновлення вчинення виконавчих дій та арешту коштів боржника у виконавчому провадженні №58029418; скасуванні постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.01.2019 та постанови про арешт коштів боржника від 18.01.2019.
2. Скарга мотивована тим, що боржника включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 18.02.2013 №96-р "Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу" та від 10.05.2018 №358-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році". Станом на момент прийняття спірних постанов ВДВС боржника із вказаного переліку не виключено, а дія розпорядження КМУ від 10.05.2018 №358-р була продовжена на підставі іншого розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності", яке набрало чинності з моменту його прийняття. Отже, визначені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для зупинення вчинення виконавчих дій щодо відповідача не усунуті, а отже спірні постанови прийняті незаконно.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01 лютого 2019 року у задоволенні скарги відповідача відмовлено.
4. Ухвала мотивовано тим, що статтею 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено щорічне формування та затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, яке здійснюється на кожен календарний рік та оприлюднюється в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України до 15 січня поточного року. Так, розпорядженням КМУ від 10.05.2018 № 358-р затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, тобто до 31.12.2018 включно. Відповідно, на 2019 рік вказане розпорядження свою дію не розповсюджує. Що стосується розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р, то на дату винесення спірних постанов ВДВС воно не було опубліковано в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, як це передбачено статтею 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а отже станом на 17.01.2019 були відсутні передбачені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) підстави для зупинення виконавчого провадження щодо відповідача.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2019 року вказану ухвалу скасовано, скаргу відповідача задоволено, визнано незаконними дії начальника ВДВС щодо поновлення вчинення виконавчих дій та арешту коштів боржника у виконавчому провадженні №58029418; скасовано постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.01.2019 та постанову про арешт коштів боржника від 18.01.2019 у вказаному виконавчому провадженні.
6. Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями частини 2 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", констатував, що розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р набрало чинності з моменту його прийняття тобто 16.01.2019, а отже було чинним станом на момент прийняття спірних постанов ВДВС. Оскільки приписи пункту 12 частини 1 статті 34 Закону пов'язують зупинення виконавчого провадження саме з фактом включення боржника до відповідного переліку, то спірні постанови прийнятті державним виконавцем із порушенням вимог частини 5 статті 35 вказаного Закону.
7. Одночасно судом апеляційної інстанції зауважено про безпідставність посилання боржника в якості підстави для зупинення виконавчого провадження на розпорядження КМУ від 18.02.2013 №96-р, оскільки підставою для такого зупинення за пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону є факт включення боржника до відповідного переліку об'єктів великої приватизації, яке у даному випадку відбулося на підставі розпорядження КМУ від 10.05.2018 №358-р (у 2018 році) та розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р (у 2019 році).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
8. Не погоджуючись із указаною постановою, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
9. Також не погодившись із указаною постановою, касаційну скаргу подав ВДВС, у якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
9. Суд апеляційної інстанції порушив норми статті 58 Конституції України, статей 34, 35 Закону, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", визначивши включення боржника до відповідного переліку об'єктів приватизації на підставі розпорядження КМУ від 18.02.2013 №96-р.
10. Щодо розпорядження КМУ від 10.05.2018 №358-р, то суд апеляційної інстанції не спростував висновків місцевого господарського суду щодо терміну дії вказаного розпорядження до 31.12.2018, а лише встановив чинність розпорядження на 2019 рік. У той же час розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р станом на 17-18.01.2019 не було опубліковано в офіційних друкованих органах, а тому державний виконавець не міг знати про його існування на момент прийняття спірних постанов. На думку позивача, розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р є актом органу виконавчої влади, який впливає на права та інтереси громадян, зокрема потенційних покупців об'єктів приватизації, а тому в силу частини 2 статті 57 Конституції України набрало законної сили тільки після його офіційного оприлюднення, що відбулося лише 07.02.2019. Отже, станом на 17.01.2019 були відсутні підстави для зупинення спірного виконавчого провадження, а висновки суду апеляційної інстанції про правомірність дії ВДВС зроблені в порушення норм матеріального права, наведених в пункті 9 Постанови.
Доводи ВДВС, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
11. Розпорядження КМУ від 18.02.2013 №96-р, на яке послався боржник, не є підставою для зупинення виконавчого провадження відповідно до статті 34 Закону, а розпорядження КМУ від 10.05.2018 № 358-р діяло лише до 31.12.2018, як правильно визначив суд першої інстанції. Станом на дату прийняття спірних постанов ВДВС Кабінет Міністрів України не прийняв розпорядчого акту в порядку статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", тобто до 15 січня поточного 2019 року, щодо затвердження переліку об'єктів великої приватизації, які підлягають приватизації у 2019 році. У зв'язку з чим судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права при відмові у задоволенні скарги відповідача на дії ВДВС.
Позиція відповідача у відзиві касаційну скаргу позивача (узагальнено)
12. У період з 1 по 18 січня 2019 року та станом на даний час відповідач перебуває у переліку об'єктів приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році, а тому дії ВДВС суперечать положенням частини 5 статті 35 Закону, оскільки у 2019 році продовжують існувати обставини, що перешкоджають поновленню виконавчого провадження щодо боржника, які обумовлені прийняттям розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
13. Щодо доводів касаційних скарг в пунктах 10, 11 Постанови Верховний Суд зазначає, що частиною 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" для актів Кабінету Міністрів України нормативного характеру, які видаються у формі постанов (крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом) встановлений механізм набрання чинності з дня офіційного опублікування.
14. Проте щодо актів Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, які видаються у формі розпоряджень, частиною 2 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено інший порядок набрання чинності - з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
15. Оскільки самим розпорядженням КМУ від 16.01.2019 № 36-р іншого не встановлено, то в силу імперативних вимог частини 2 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" датою набрання ним чинності є дата прийняття такого розпорядження - 16.01.2019, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції (пункт 6 Постанови). За замістом вказаного розпорядження продовжено приватизацію об'єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році. Отже, з огляду на положення частини 2 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відповідач є таким, що включений до затвердженого розпорядженням КМУ від 10.05.2018 № 358-р переліку об'єктів великої приватизації, які підлягають приватизації і у 2019 році, а тому визначені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону підстави для зупинення вчинення щодо відповідача виконавчих дій у 2019 році не усунуті.
16. Оскільки порядок набрання чинності розпорядженням КМУ визначений законодавчо, то посилання скаржників на дату офіційного оприлюднення розпорядження від 16.01.2019 № 36-р в обґрунтування законності дій ВДВС з поновлення вчинення виконавчих дій щодо боржника є юридично неспроможним.
17. З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє і доводи касаційної скарги позивача в пункті 9 Постанови як такі, що не відповідають правовим підставам для прийняття та змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та спростовуються висновками суду в пункті 7 Постанови.
18. Оцінюючи доводи касаційних скарг, Верховний Суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
19. У рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
20. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), касаційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" та Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі №924/1048/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.