11 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2374/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Скадовське хлібоприймальне підприємство"
представник позивача - не з'явився
відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо"
представник відповідача-1 - Шеїна Н. О., адвокат
відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіквеструм"
представник відповідача-2 - не з'явився
відповідач-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеком Скай"
представник відповідача-3 - не з'явився
відповідач-4 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар'ї Володимирівни
представник відповідача-4 - не з'явився
третя особа-1 - Публічне акціонерне товариство "Банк "Юнісон"
представник третьої особи-1 - Свистунов А. В., адвокат
третя особа-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро"
представник третьої особи-2 - Сотнікова І. В., адвокат
третя особа-3 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
представник третьої особи-3 - не з'явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 (суддя Курдельчук І.Д.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 (головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіквеструм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком Скай", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар'ї Володимирівни за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відсутності прав, скасування записів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, визнання права власності,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 28.02.2018 Приватне акціонерне товариство "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (далі - Позивач, Підприємство) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" (далі - Відповідач-1, Компанія), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікверструм" (далі - Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком Скай" (далі - Відповідач-3), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар'ї Володимирівни (далі - Відповідач-4, Нотаріус) з позовом про:
- визнання відсутності у Відповідач-1 права заставодержателя (обтяжувача) рухомого майна за Договором застави № 15/14/КЛ-КБ-ЗО-1 від 05.02.2014 (далі - Договір застави), укладеного між Позивачем та Публічним акціонерним товариством "Банк Юнісон" (далі -Третя особа-1, Банк);
- скасування змін до запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 14166577 від 06.02.2014, внесених реєстратором - Нотаріусом 14.09.2017 о 16 год. 11 хв. 46 сек. (з урахуванням виправлення помилки 14.09.2017 о 17 год. 54 хв. 40 сек.) (далі - Реєстраційний запис-1);
- скасування запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 16490238 від 28.09.2017 о 15 год. 49 хв. 39 сек., внесений Нотаріусом (далі - Реєстраційний запис-2);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна (що є предметом Договору застави), укладеного Відповідачем-1 з Відповідачем-3 (далі - Договір купівлі-продажу);
- визнання за Позивачем права власності на рухоме майно згідно з переліком, зазначеним в позові (далі - Майно).
1.2 Позовна заява мотивована тим, що, за змістом Договору відступлення права вимоги від 26.04.2016, укладеного Банком з Компанією, сторони дійшли згоди щодо майбутньої передачі права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії № 15/14 КЛ-КБ від 05.02.2014 (далі - Кредитний договір), укладеним Банком з Товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (далі - Третя особа-2); також сторони домовились, що права вимоги за забезпечувальними зобов'язаннями мають бути передані за окремими договорами відступлення права вимоги. Однак такі договори укладені не були, акт приймання-передачі відповідних документів не складався. Компанії відмовлено у здійсненні будь-яких дій щодо документального оформлення переходу прав первісного кредитора до нового кредитора відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 826/14000/16. Отже Компанія не набула та не має прав заставодержателя рухомого майна за Договором застави. При цьому реєстрація зміни обтяжувача за Договором про відступлення права вимоги відбулась з істотним порушенням п'ятиденного строку, встановлено статтями 13, 20 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", отже Компанія не набула прав обтяжувача.
1.3 У зв'язку з тим, що Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором не є належною підставою для зміни відомостей про обтяжувача, запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14.09.2017 (з урахуванням виправленої помилки 14.09.2017), внесений Нотаріусом, є неправомірним. Також неправомірним є запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 16490238 від 28.09.2017 про звернення стягнення на рухоме майно, внесений Нотаріусом, оскільки, відповідно до статей 23, 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 20 Закону України "Про заставу", таке право належить виключно заставодержателю (обтяжувачу) майна.
Крім того запис № 16490238 від 28.09.2017 про звернення стягнення на рухоме майно внесений до Реєстру з порушенням Розділу 3 Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 73/5 від 29.07.2004.
1.4 Компанія не набула прав заставодержателя рухомого майна за Договором застави, тому не мала права на звернення стягнення на заставне майно та, відповідно, укладення Договору купівлі-продажу цього майна. При цьому Компанія, всупереч статтям 27, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", не надіслала Позивачу та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення зі змістом, що відповідає вимогам закону, про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання відповідно до статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що має наслідком істотне порушення процедури звернення стягнення та свідчить про недійсність Договору купівлі-продажу. Також всупереч статті 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Позивач не був повідомлений про продаж Майна, Відповідач-1 не надав обтяжувачам письмовий звіт про результати продажу.
Крім того відчуження заставного майна відповідно до Договору купівлі-продажу в порядку звернення стягнення не відповідає волі Позивача, яка раніше була зафіксована в пункті 6.2 Договору застави, отже Майно відчужене поза волею продавця. Наведене свідчить про недодержання вимог щодо дійсності правочину, встановлених частинами першою, третьою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та є підставою для визнання недійсним Договору купівлі-продажу.
1.5 Таким чином, враховуючи, що заставне майно відчужене особою, яка не мала на це права - Відповідачем-1, відповідно до статей 330, 388, 658 ЦК України право власності на це майно не перейшло ні до Відповідача-3, ні до Відповідача-2, отже підстав для витребування майна немає, оскільки Майно фактично перебуває у володінні Позивача.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 02.10.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, яким позов задовольнив частково; скасував Реєстраційні записи-1, 2; визнав недійсним Договір купівлі-продажу та визнав за Позивачем право власності на Майно; у задоволенні решти позову відмовив.
2.2 Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що вимога про визнання відсутності у Компанії прав заставержателя рухомого майна за Договором застави не підлягає задоволенню, оскільки Позивач, заявляючи цю вимогу, діє не у власних інтересах і не з метою захисту свого порушеного права, оскільки відповідна вимога може бути заявлена Банком як особою, права якої можуть бути цим порушені, оскільки саме Банк був позбавлений прав заставодержателя.
2.3 Суди дійшли висновку про те, що Договір відступлення за Договором застави не укладено, а акт приймання-передачі відповідних документів, що стосується саме застави, не складався, документи не передавались. Суди зазначили, що Договір відступлення є нікчемним з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору. Крім того, є підстави для визнання Договору відступлення нікчемним відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки цей правочин залишився безоплатною операцією, докази щодо здійснення розрахунків за цим договором судам не надані.
2.4 Оскільки матеріалами справи підтверджено нікчемність Договору відступлення, вчинені Нотаріусом Реєстраційний записи-1, 2 мають бути скасовані з метою ефективного захисту прав Позивача. Крім того, судам не надано жодного документального підтвердження виконання Компанією вимог статей 26, 28, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що свідчить про недобросовісність правочинів та відсутність підстав для внесення відповідних записів у Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
2.5 Оскільки Договір відступлення є нікчемним, Компанія не набула прав заставодержателя рухомого майна за Договором застави, тому не мала права на звернення стягнення на заставне майно та, відповідно, укладення Договору купівлі-продажу. При цьому звернення стягнення через продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем допускається виключно якщо заставне майно перебуває у володінні обтяжувача, однак Майно знаходиться у володінні та користуванні Позивача. Отже Компанія не мала права на звернення стягнення на предмет обтяження в позасудовому порядку шляхом укладення Договору купівлі-продажу.
2.6 Враховуючи, що заставне майно фізично перебуває у Позивача, підстав для його витребування немає, однак, оскільки право власності Позивача на майно не визнається Відповідачами та існує договір, за яким кінцевий набувач може претендувати на майно, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є визнання права власності Позивача в порядку статті 392 ЦК України.
3 Встановлені судами обставини
3.1 05.02.2014 між Підприємством (завтаводавець) та Банком (заставодержатель) укладений Договір застави, за умовами якого заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором передає заставодержателю у заставу рухоме майно (предмет застави), а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця (т. 1 а. с. 77 - 87).
3.2 Відповідно до пункту 7.3 Договір застави вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє до припинення зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з Договором застави.
3.3 Договір застави укладено на забезпечення виконання зобов'язань боржника - Третьої особи-2 за Кредитним договором, укладеним між Банком (кредитор) та Третьою особою-2 (боржник) (т. 1 а. с. 88 - 95).
3.4 На виконання умов Договору застави рухоме майно, визначене в Додатку № 1 до Договору застави, зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.02.2014 за №14166577 реєстратором Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.12.2017 №54468702 (т. 1 а. с. 111 - 118).
3.5 26.04.2016 між Банком (первісний кредитор) і Компанією (новий кредитор) підписано Договір відступлення, за умовами якого новий кредитор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора, а первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредиторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за Кредитним договором (т. 1 а. с. 96 - 99).
3.6 За Договором відступлення відступаються такі права: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту, станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 12 000 000 грн.; право вимоги сплати процентів за користування кредитними коштами станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 1 559 108, 82 грн.; право вимоги сплати комісійної винагороди, станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 121 900 грн.; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів), нарахованих станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 1 012 993, 41 грн.; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором - у розмірі, передбаченому Кредитним договором; інші права вимоги, передбачені Кредитним договором - у розмірі, передбаченому Кредитним договором (додаток 2 до Договору відступлення).
3.7 Право грошової вимоги вважається відступленим новому кредиторові в день укладення та підписання Договору відступлення (пункт 1.3 Договору відступлення).
3.8 Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Договору відступлення сторони погодили, що за відступлення новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти у сумі 587 760, 09 грн протягом одного календарного місяця з моменту підписання Договору відступлення.
3.9 Згідно з підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 Договору відступлення новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 289 840, 80 грн. протягом одного календарного року з моменту підписання Договору відступлення, пропорційно кожної з отриманих частин зазначеної в цьому абзаці суми, не пізніше десяти календарних днів з моменту отримання новим кредитором від боржників відповідних сум у рахунок виконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами.
3.10 Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору відступлення сторони визначили, що новий кредитор має право вимагати від первісного кредитора укладення та підписання договорів про передачу прав по договорам іпотеки та застави, укладеним первісним кредитором у забезпечення виконання основного договору та/або вимагати підписання акта приймання-передачі документів.
3.11 Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору шляхом підписання акта приймання-передачі документів, визначених в додатку 1 до Договору відступлення (підпункт 4.4.1 пункту 4.1 Договору відступлення).
3.12 Пунктом 6.2 передбачено, що Договір відступлення вважається укладеним та вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором відступлення.
3.13 Договір відступлення підписано від імені Банку представником Чепіжко Оксаною Вікторівною, яка діяла на підставі довіреності від 07.04.2016, а від імені Компанії - директором Давидкіним Михайлом Олександровичем, який діяв на підставі статуту.
3.14 Договір відступлення за Договором застави не укладено, акт приймання-передачі відповідних документів, що стосуються саме застави, не складався, документи не передавались.
3.15 27.04.2016 між Банком та Компанією укладено Договір № 1 про внесення змін до Договору відступлення, згідно з умовами якого внесено зміни до Договору відступлення в частині розрахунків між сторонами за відступлене право вимоги, а саме сторони домовилися підпункти 3.2.1 - 3.2.3 викласти у такій редакції (т. 1 а. с. 102):
"3.2.1. Новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження (сплатити) Первісному кредитору грошові кошти в сумі, зазначеній в пункті 3.2 цього Договору, у строк з 01 липня 2017 року до 26 квітня 2018 року (включно).
3.2.2. У випадку виконання Боржниками перед Новим кредитором в повному обсязі зобов'язань за Основним договором до настання терміну, передбаченого в підпункті 3.2.1 Договору, Новий кредитор зобов'язується перерахувати Первісному кредитору суму, зазначену в пункті 3.2 Договору, протягом одного місця з дати повного виконання Боржником зобов'язань за Основним договором.".
3.16 28.04.2016 (через два дні після укладення Договору відступлення) на підставі постанови Правління Національного Банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" до категорії неплатоспроможних" №300, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 28.04.2016 №614 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Юнісон" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
3.17 Наказом уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації Банку Шевченко А.М. від 01.08.2016 за №71/ач Договір відступлення визнано нікчемним.
3.18 Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 у справі №826/14000/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, наказ уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації було скасовано.
3.19 У вказаних судових рішеннях встановлено, що листом уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації Банку Шевченко А.М. від 15.07.2016 за вих. № 1223/02 відмовлено Компанії у здійсненні будь-яких дій щодо документального оформлення переходу прав первісного кредитора до нового кредитора.
3.20 14.09.2017 о 16:11:46 год. реєстратором - Нотаріусом у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про відступлення прав на предмет обтяження, зокрема до запису від 06.02.2014 №14166577 внесено зміни, а саме: вилучено обтяжувача: Банк і додано обтяжувача: Компанію, при цьому визначено підставу: "договір про внесення змін до Договору відступлення, №1, 27.04.2016, ПАТ "Банк Юнісон", ТОВ КУА "Ексельсіор".
3.21 14.09.2017 о 17:54:40 год. реєстратором - Нотаріусом виправлено помилку у вказаному записі, а саме, вилучено документ - підставу: "договір про внесення змін до Договору відступлення, №1, 27.04.2016, Третя особа-1, Відповідач-1" та додано документ-підставу: "договір відступлення права вимоги, бн 26.04.2016, ПАТ "Банк Юнісон", ТОВ КУА "Ексельсіор".
3.22 28.09.2017 о 15:49:39 за №16490238 реєстратором - Нотаріусом до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про звернення стягнення на рухоме майно (основні засоби елеваторного комплексу), перелік якого наведено в Додатку №1 до Договору застави.
3.23 Інформація про вчинені записи у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.12.2017 № 54468702 (т. 1 а. с. 111 - 118).
3.24 07.11.2017 Компанія (продавець) та Відповідачем-3 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу заставного майна, відповідно до умов якого продавець продає покупцю предмет забезпечувального обтяження, а саме обладнання, що знаходиться у приміщенні майнового комплексу, що розташований за адресою: Херсонська область, місто Скадовськ, вул. Шевченка, 2, у кількості, комплектності відповідно до додатку № 1 до Договору купівлі-продажу, та який є невід'ємною його частиною (т. 2 а. с. 174 - 177).
3.25 Відповідно до пункту 2.1 Договору купівлі-продажу вартість обладнання встановлюється в національній валюті України - гривнях та складає 942 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.
3.26 Пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу передбачено, що умови оплати: протягом 364 календарних днів з моменту підписання сторонами Договору купівлі-продажу.
3.27 Згідно з пунктом 9.1 Договір купівлі-продажу вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами його умов.
3.28 Договір купівлі-продажу від імені Компанії підписано директором ОСОБА_1, яка діяла на підставі статуту, а від імені Відповідача-3 - директором Кічігіною О.С., яка діяла на підставі статуту.
3.29 У преамбулі Договору купівлі-продажу є вказівка на те, що Компанія діє від імені Позивача на підставі статей 26, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
3.30 18.12.2017 Відповідач-3 (продавець) та Відповідач-2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продає покупцю обладнання, що знаходиться у приміщенні майнового комплексу, що розташований за адресою: Херсонська область, місто Скадовськ, вул. Шевченка, 2, у кількості, комплектності відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу, та який є невід'ємною його частиною (т. 1 а. с. 126 - 132).
3.31 Згідно з пунктом 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти обладнання, вказане у пункті 1.1 договору купівлі-продажу від 18.12.2017, та оплатити його на умовах договору купівлі-продажу від 18.12.2017.
3.32 За пунктом 2.1 договору загальна вартість обладнання встановлюється у національній валюті України - гривнях та складає 300 000,00 грн.
3.33 Пунктом 2.3 договору передбачено умови сплати вартості обладнання: відстрочення оплати до 31.12.2019 з моменту підписання сторонами договору. Покупець може сплатити вартість обладнання частками або одноразовим платежем протягом строку, зазначеного в цьому пункті Договору купівлі-продажу від 18.12.2017. Підстави для перерахунку вартості обладнання в подальшому відсутні. Покупець не сплачує проценти на ціну обладнання, вказану в пункті 2.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017.
3.34 Відповідно до пункту 9.1 договір купівлі-продажу від 18.12.2017 вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами умов Договору купівлі-продажу від 18.12.2017.
3.35 СВ Скадовського ВП Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області порушено кримінальне провадження від 27.12.2017 за № 12017230230002144 (попередня кваліфікація: частина третя статті 358 Кримінального кодексу України - використання завідомо підробленого документа).
4 Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 07.03.2019 Відповідач-1 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 змінити, виключивши з мотивувальної частини цього рішення фрази: "Керуючись таким принципом господарського судочинства як верховенство права суд вважає за необхідне вказати на ознаки нікчемності Договору відступлення, незважаючи на те, що вказаний правочин не є предметом позовних вимог."; "Договір відступлення є нікчемним з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору."; "Також, суд вважає, що є підстави для визнання Договору відступлення нікчемним в силу приписів пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вказаний правочин так і залишився безоплатною операцією."; Оскільки матеріалами справи підтверджено нікчемність Договору відступлення вимоги, то вчинені Нотаріусом записи мають бути скасовані з метою ефективного захисту прав позивача."; "Крім того, викликають обґрунтовані сумніви у добросовісності працівника Банку ОСОБА_6 при підписанні вказаного правочину, оскільки:- по-перше, строк оплати за Договором відступлення було визначено протягом одного календарного року з моменту підписання Договору, а потім шляхом укладення договору від 27.04.2016 № 1 про внесення змін до Договору відступлення (на наступний день після Договору відступлення) строк оплат було змінено - з 01.07.2017 по 26.04.2018; по-друге, ОСОБА_6 стала директором Компанії і вже 07.11.2017 підписала Договір купівлі-продажу від 07.11.2017, в якому вартість рухомого майна була визначена у сумі 942 000 грн., а за Договором купівлі-продажу від 18.12.2017 - 300 000 грн.; по-третє, суду не подано жодного документального підтвердження того, що за рухоме майно чи за право вимоги відступлене за Договором відступлення були здійснені хоча б якісь розрахунки. Відступивши право вимоги за Договором відступлення, ОСОБА_6. діяла не в інтересах Банку, а по суті, переслідуючи в майбутньому, будучи директором Компанії свої власні інтереси.". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 залишити без змін.
5 Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Апеляційний суд, погодившись з рішенням суду першої інстанції, однак дійшов помилкового висновку, що Договір відступлення не укладено, тоді як суд першої інстанції дійшов висновку щодо нікчемності цієї угоди, а Відповідач-1 оскаржував рішення суду першої інстанції, заперечуючи саме висновок про нікчемність Договору відступлення. Нікчемність та неукладеність угоди не є тотожними категоріями.
5.2 Відповідно до статей 3, 12, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статті 632 ЦК України, пункту 14.1.71 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" для встановлення факту заниження ціни продажу права вимоги необхідно встановити його ринкову ціну, яка може визначатись шляхом проведення незалежної оцінки, при здійсненні якої враховується не тільки рівень обслуговування проблемного активу, а й наявність забезпечення, його вартість та ступінь ліквідності. Враховуючи, що матеріали справи не містять звіту про незалежну оцінку майнових прав чи висновку експерта, отже належним чином не доведено реальну ціну права вимоги, тому суди без наявності доказів прирівняли номінальний розмір заборгованості до ринкової вартості відступленого права та дійшли висновку про нікчемність Договору відступлення.
5.3 Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нікчемність Договору відступлення з підстав, визначених в пункті 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки суди дійшли безпідставного висновку, що вартість відступленого права відрізняється від звичайної вартості цього права на 20 і більше відсотків, а факт заниження ціни продажу права вимоги за Договором відступлення встановлений за відсутністю доказів реальної ціни вимоги за Кредитним договором - звіту про незалежну оцінку майнових прав, іншого висновку експерта тощо.
5.4 Дійшовши висновку про нікчемність Договору відступлення, суди не врахували презумпцію правомірності правочину, яка не спростована у спірних правовідносинах, та вийшли за межі позовних вимог всупереч частині другій статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не обґрунтувавши це рішення, оскільки вимоги про нікчемність цього правочину не були серед позовних вимог, чим порушили принцип диспозитивності та порушили справедливий баланс інтересів сторін.
5.5 Висновок судів щодо сумнівів у добросовісності ОСОБА_1 під час підписання Договору відступлення не відповідає дійсності та викривлює дійсні обставини, оскільки Договір відступлення був укладений більш ніж за рік до набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Відповідача-1 та посади директора цієї особи, на момент укладення Договору відступлення ОСОБА_1 не знала та не могла знати про майбутню участь у статутному капіталі Відповідача-1, а суд не вказав, в чому полягають власні інтереси ОСОБА_1 під час укладення Договору відступлення.
5.6 Апеляційний суд лишив поза увагою аргументи Відповідача-1 в оголошеному усно представником Відповідача-1 клопотанні про зупинення провадження у цій справі щодо неможливості розгляду цієї справи до розгляду апеляційним судом справи № 910/11224/18 та Господарським судом міста Києва справи № 910/115/19, предметом спору у яких також є дійсність Договору відступлення, допустивши порушення положень статей 227, 269 ГПК України.
6 Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
6.1 Касаційна скарга не містить заперечень щодо прийнятих рішень в частині задоволенні вимог по суті, погоджуючись фактично з недійсністю Договору купівлі-продажу та незаконністю оскаржуваних реєстраційних дій, Скаржник просить зупинити виконання рішення, посилаючись на наслідки виконання цього рішення в частині, в якій не оскаржується.
6.2 Скаржник неправильно застосовує норму щодо презумпції правомірності правочину, оскільки відповідна норма не підлягає застосуванню у разі нікчемності правочину, обставини чого були встановлені щодо Договору відступлення.
6.3 Скаржник не довів відмінність ринкової від номінальної вартості права вимоги, що виключає можливість посилатись на порушення судами відповідних норм права, а доводи в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі.
6.4 Доводи скаржника щодо недобросовісності ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не заслуговують на увагу, з огляду на право суду вирішувати справу за своїм внутрішнім переконанням, а обставини участі цієї особи в укладенні угод у спірних правовідносинах Скаржником не спростовані.
6.5 Позиція Третьої особи-1 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-3), викладена у відзивах на касаційну скаргу.
6.6 Суди дійшли правильних та обґрунтованих висновків щодо нікчемності Договору відступлення та щодо недобросовісності у діях ОСОБА_1 у спірних правовідносинах.
6.7 Факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатись порушенням прав іншої сторони, оскільки правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку; накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку.
6.8 Відповідач-1 заявив клопотання про зупинення провадження у цій справі з пропуском строку для вчинення цієї процесуальної дії без порушення питання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповідного клопотання.
6.9 Судові рішення у цій справі ухвалені відповідно до існуючої судової практики з вирішення подібних спорів.
7 Позиція Верховного Суду
7.1 Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання відсутності у Відповідач-1 права заставодержателя за Договором застави, скасування запису та змін до запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна (що є предметом договору застави), визнання права власності на це рухоме майно з тих підстав, що Договір відступлення не є належною підставою зміни відомостей щодо обтяжувача, а також внесення запису про звернення стягнення на заставне рухоме майно.
7.2 Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
7.3 Згідно з статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
7.4 Водночас, застава - це один із способів забезпечення виконання зобов'язання, особливістю якого є передача майна: заставодавець передає майно у заставу заставодержателю. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і майновий поручитель - власник певного майна, який має право на його відчуження.
7.5 Абсолютний характер застави виявляється в тому що у кредитора виникає переважне право перед іншими кредиторами боржника; це речове право наслідує юридичну долю речі; право застави не дає заставодержателю правомочностей щодо володіння та користування річчю (майном), але заставодержатель має правомочність щодо позбавлення заставодавця його права власності у випадку невиконання боржником забезпеченого заставою основного зобов'язання.
7.6 Таким чином, застава є речовим правом на чуже майно, реалізація якого кредитором за основним зобов'язанням може привести до примусового позбавлення власника майна права власності на належне йому майно.
7.7 Застава створює між кредитором у забезпеченому (основному) зобов'язанні та особою, що забезпечує зобов'язання, особливий вид відносин - акцесорне (додаткове) по відношенню до основного зобов'язання, яке характеризується тим, що має охоронну спрямованість, є способом забезпечення майнових інтересів кредитора при невиконанні або неналежному виконанні основного зобов'язання боржником; передбачає можливість залучення третіх осіб до реалізації механізму захисту кредитора; його захисний механізм базується на праві вимоги кредитора, а не на обов'язку виконання забезпечувального зобов'язання (тому що обов'язок належного виконання зобов'язання покладений законом на боржника за основним зобов'язанням); виникнення охоронювального зобов'язання із забезпечення інтересів кредитора в цих зобов'язаннях можливе лише при настанні відкладальної умови, якою є юридичний факт неправомірної поведінки боржника у вигляді невиконання або неналежного виконання ним основного зобов'язання.
7.8 Суттю застави є задоволення вимог кредитора у випадку невиконання/неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором (зокрема, за кредитним договором) за рахунок предмета застави.
7.9 Оцінка (розмір ринкової вартості) майнових прав (прав вимоги) за кредитними зобов'язаннями не обов'язково дорівнює розміру заборгованості позичальників за кредитними договорами та залежить від низки факторів, які тим чи іншим чином впливають на вартість майнових прав. Такими факторами, зокрема, можуть бути обставини щодо реальної можливості отримання виконання зобов'язання від боржника: платіжна здатність боржника (відсутність грошових коштів), сплив позовної давності (що матиме наслідком за певних обставин неможливість отримання судового захисту та права на примусове виконання); інфляційні процеси в економіці тощо.
7.10 Одним з таких факторів є наявність забезпечувальних зобов'язань, якими забезпечується виконання боржниками за кредитними договорами своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати інших платежів за кредитними договорами, адже у випадку невиконання/неналежного виконання основного зобов'язання позичальником кредитор має право звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором.
7.11 При цьому невиконання боржником обов'язку з повернення кредиту/сплати процентів за користування кредитом (одна з обставин, яка оцінювалась при складанні звітів) не може достовірно свідчити про відсутність у боржника коштів для належного виконання зобов'язання та не може бути єдиним підґрунтям для визначення ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, враховуючи наявність чинних застав, якими забезпечуються права вимоги за кредитними договорами та які, по суті, завжди гарантують право на задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням.
7.12 Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 910/21375/16.
7.13 Суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, виходили з того, що Договір відступлення, на підставі якого в Державний реєстр обтяжень рухомого майна внесено відомості щодо зміни обтяжувача, а в подальшому запис про звернення стягнення на заставне майно, є нікчемним відповідно до частини другої статті 215 ЦК України та пунктів 1, 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість предмета застави відрізняється більш ніж на 20 %, а саме на 60 %, та з огляду на відсутність доказів перерахування коштів за укладення Договору відступлення.
7.14 Так, відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
7.15 При цьому для застосування пункту 3 частини третьої зазначеної статті необхідним є встановлення обставин відчуження майна Банку (майнових прав) за цінами, нижчими (гіршими) від звичайних.
7.16 Відповідно до пункту 14.1.71 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
7.17 Згідно з пунктом 14.1.219 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
7.18 Ринкова вартість майнових прав (права вимоги) за Кредитним договором у будь-якому випадку повинна бути не меншою, ніж вартість предметів застави, яка вказана у відповідних договорах застави. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 910/21375/16.
7.19 Таким чином, у разі, якщо сторонами погоджено вартість майнових прав (права вимоги), що відступається за відповідним договором, така вартість, визначена умовами договору, вважається звичайною (ринковою) у тому разі, якщо у встановленому законом порядку не доведено інше.
7.20 Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
7.21 Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
7.22 При цьому не може бути визнаний недійсним, а також і, відповідно, вважатись нікчемним в силу закону договір, який не вчинено (не укладено).
7.23 Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
7.24 Водночас, сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом.
7.25 Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним. (пост пленуму ВГСУ)
7.26 Таким чином, неукладений договір не може створювати для його сторін жодних прав та обов'язків, оскільки не є вчиненим, що виключає можливість визнання такого правочину недійсним чи його нікчемність, враховуючи, що підставою для цього є недотримання вимог закону саме під час вчинення цього правочину або встановлена законом недійсність такого правочину.
7.27 Втім, наведене суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, не дослідили усі надані учасниками справи докази на підтвердження їх вимог та заперечень, зокрема Договір відступлення щодо обсягу прав та обов'язків, визначених цим Договором. Суди не надали оцінку Договору відступлення та не з'ясували, чи є цей Договір підставою виникнення у його сторін прав та обов'язків та яких саме, чи є цей правочин таким, що вчинений, чи спрямований на настання реальних обумовлених ним наслідків,.
7.28 Суди дійшли висновку про нікчемність Договору відступлення на підставі як пункту 1, так і пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
7.29 Втім зазначені пункти визначають дві окремі самостійні підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку, а саме: пунктом 1 передбачено, що нікчемним є правочин неплатоспроможного банку, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Натомість пунктом 3 частини третьої зазначеної статті визначено, що правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
7.30 Таким чином, застосовуючи наведені положення, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували, чи є Договір відступлення тим, за яким Банк здійснив безоплатне відчуження майна, якщо ні, то чи відповідає встановлена Договором відступлення вартість права вимоги поняттю "звичайна ціна", визначеному положеннями законодавства.
7.31 З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про нікчемність Договору відступлення відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є передчасними.
7.32 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно з частиною четвертою цієї статті суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
7.33 Встановлені у цій справі порушення норм процесуального права, які полягали у тому, що суд не дослідив зібрані у справі докази, потягли за собою неправильне застосування норм матеріального права, а саме одночасне застосування пунктів 1 та 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для обґрунтування висновку про нікчемність правочину, тому Суд вважає за необхідне вийти за межі вимог касаційної скарги.
7.34 З огляду на викладене, прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд, у зв'язку з чим касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
7.35 Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, з'ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну правову оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.
8 Судові витрати
8.1 З огляду на те, що розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яка діє від власного імені в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі № 910/2374/18 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак