21 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/1482/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Случа О.В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (головуючий суддя Подобєд І.М., судді Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.) та на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 (суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 908/1482/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про відшкодування шкоди у розмірі 1 114 723,00 грн,
20.05.2019 Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулось безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 17.05.2019 на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 908/1482/18 підтвердженням чого є відтиск календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.06.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О.В.- головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Могил С.К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 287-290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
У відповідності до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Повний текст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду було виготовлено та підписано 26.04.2019, а тому останнім днем строку на касаційне оскарження цієї постанови було 16.05.2019.
Як вже зазначалося вище, з даною касаційною скаргою скаржник звернувся до Суду 20.05.2019, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, а клопотання про поновлення такого строку не заявив. При цьому, одна лише згадка у тексті касаційної скарги про те, що оскаржувану постанову отримано засобами поштового зв'язку 07.05.2019 не є клопотанням про поновлення процесуального строку.
Відповідно частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Відтак, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області підлягає залишенню без руху з наданням строку для подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених в касаційній скарзі судових рішень з належним обґрунтування причин такого пропуску.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування.
Проте, у касаційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області описує обставини даної справи та зазначає про те, що позивач зловживає процесуальними правами. При цьому касаційна скарга не містить посилань на неправильне застосування будь-яких норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допущено судами нижчих інстанцій.
Таким чином, Суд вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що не відповідають суті та змісту наведеного вище пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони, по суті, зводяться лише до висловлення незгоди з оскаржуваними рішеннями судів.
Пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України визначено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, виходячи з приписів Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений в сумі 33 441,69 грн (1 114 723,00 грн x 1,5% x 200 %).
Разом з тим, скаржником не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у сумі 33 441,69 грн.
У відповідності до частини першої статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області не відповідає вимогам статті 291 ГПК України. Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, яка надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, до касаційної скарги не додано доказів надсилання товариству з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у нього відсутні.
Разом із цим до матеріалів касаційної скарги скаржником додано примірник копії касаційної скарги для позивача, проте наведені вище приписи статті 291 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують надсилати таку копію не Суду, а іншим учасникам справи, а на підтвердження виконання таких приписів закону скаржник має надати Суду докази такого надсилання (фіскальний чек, опис вкладення).
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 908/148218 підлягає залишенню без руху з наданням скаржникові строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, а саме, скаржникові необхідно: подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених в касаційній скарзі судових рішень з належним обґрунтуванням причин такого пропуску; зазначити про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень; надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 33 441,69 грн; надати докази надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншій стороні по справі у строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі № 908/1482/18 залишити без руху.
2. Надати скаржникові строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків скарги.
3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Случ