12 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/67/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Селянського фермерського господарства "Корнієнко" - Вовка С.П., Бобошка В.М.,
Ялосовецької сільської ради Полтавської області - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Корнієнко"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (у складі колегії суддів: Склярук О.І.(головуючий), Дучал Н.М., Сіверін В.І.)
та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.10.2018 (суддя Солодюк О.В.)
у справі № 917/67/18
за позовом Селянського фермерського господарства "Корнієнко"
до Ялосовецької сільської ради Полтавської області
про визнання поновленим договору оренди землі,
У січні 2018 року Селянське фермерське господарство "Корнієнко" (далі - СФГ "Корнієнко") звернулося до суду з позовом до Ялосовецької сільської ради Полтавської області, у якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило визнати поновленим договір оренди землі від 01.11.2007, укладений між ним і відповідачем, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га кадастровий номер 5324888215:15:001:0001, яка знаходиться на землях запасу комунальної власності на території Ялосовецької сільської ради, на умовах раніше укладеного договору.
Позов обґрунтовано тим, що позивач як орендар земельної ділянки, який належним чином виконує обов'язки за договором оренди, має право на поновлення цього договору з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано закінченням строку дії договору 01.11.2017, не дотриманням позивачем порядку, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі на новий термін, а відтак і відсутності підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у квітні 2019 року СФГ "Корнієнко" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу СФГ "Корнієнко" обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховано і не надано оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження дотримання відповідної процедури та порядку для поновлення договору оренди землі, що встановлено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі"; судом не враховано ту обставину, що процедура поновлення договору оренди землі в порядку частин 1-5 статті 33 зазначеного Закону почалася ще до його закінчення, а судами помилково кваліфіковано заперечення відповідача у поновленні договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
10.06.2019 на адресу суду надійшли пояснення СФГ "Корнієнко", до яких долучено додаткові докази.
Колегія суддів зазначає, що подані позивачем додаткові докази не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції з огляду на заборону, обумовлену приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), приймати до розгляду нові докази. Письмові пояснення, в свою чергу, залишаються судом без розгляду на підставі статті 118 ГПК.
Ялосовецька сільська рада в судове засідання свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 01.11.2007 між Ялосовецькою сільською радою (орендодавець) і СФГ "Корнієнко" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га, у тому числі рілля 21,59 га, яка знаходиться на території Ялосовецької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 1, 2, 15); орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошові формі у розмірі 150,00 грн за 1 га, що становить 3 238,50 грн у рік (пункти 9, 11).
Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43).
Зазначений договір зареєстровано у Хорольському РВ Полтавської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2008 за № 04085600007.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-5306712422017, сформованим 30.11.2017, речове право (право оренди) на земельну ділянку загальною площею 21,5863 га кадастровий номер 5324888215 :15:001:0001 , яка знаходиться на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, зареєстровано 13.02.2008 за СФГ "Корнієнко", строк дії речового права 10 років.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що 31.08.2017 позивач звернувся до сесії Ялосовецької сільської ради з заявою про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк на умовах, визначених у додатковій угоді, та готовність провести перемовини щодо підписання додаткової угоди.
28.11.2017 Ялосовецькою сільською радою надіслано СФГ "Корнієнко" лист за № 458/02-26, в якому повідомлено, що у зв'язку з недотриманням орендарем встановлених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку та процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, не долученням до заяви проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, у задоволенні заяви про поновлення договору оренди землі відмовлено.
01.12.2017 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 21,5863 га, кадастровий номер 5324888215:15:001:0001, розташованої на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, до якого було додано проект додаткової угоди із зазначенням строку договору оренди - 7 років та розміру орендної плати - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У листі від 03.01.2018 № 02-27/07 Ялосовецькою сільською радою повідомлено СФГ "Корнієнко" про те, що за результатами розгляду його клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки на засіданні сесії Ялосовецької сільської ради 27.12.2017 рішення з цього питання прийнято не було. Водночас позивача повідомлено про те, що строк дії договору оренди закінчився 01.11.2017, а оскільки позивачем у встановлений договором строк на адресу ради не було направлено повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, цей договір оренди між сторонами не поновлений, то він припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі"; оскільки припинилося переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі, тому відсутні правові підстави для поновлення договору на новий строк.
Цей лист отримано позивачем 04.01.2018.
23.01.2018 відповідач повторно повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.11.2007 з мотивів, викладених в листі від 03.01.2018.
23.01.2018 СФГ "Корнієнко" звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило визнати поновленим договір оренди землі від 01.11.2007, укладений між ним і Ялосовецькою сільською радою, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га кадастровий номер 5324888215:15:001:0001, яка знаходиться на землях запасу комунальної власності на території Ялосовецької сільської ради, на умовах раніше укладеного договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Суди встановили, що предметом позову, а відповідно і об'єктом захисту за позовними вимогами, є право орендаря (позивача) на поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Щодо моменту виникнення у орендаря права на поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відповідно і щодо моменту, коли це право може бути порушено, суд зазначає таке.
За змістом частини 2 статті 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 33 цього Закону регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 зазначеної статті).
Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Щодо прав і обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Правову позицію щодо підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.
Ураховуючи викладене, слід дійти висновку, що порушення прав орендаря на поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", може мати місце, а відповідно і право на захист цього права орендаря може виникнути лише після закінчення дії договору оренди землі - після спливу одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, упродовж якого орендодавець, у разі якщо він заперечує стосовно поновлення цього договору, має право заявити таке заперечення, однак не заявляє його, водночас орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, однак при цьому орендодавець відмовляє або зволікає у задоволенні вимоги орендаря укласти додаткову угоду до договору оренди землі, обов'язковість якої передбачена положеннями частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Отже, у спорі про поновлення договору оренди землі при вирішенні питання, чи порушене право орендаря на поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", серед іншого, підлягають встановленню обставини щодо закінчення строку дії договору оренди землі.
Стосовно строку дії договору оренди землі суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК).
За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній як на час укладення договору оренди, так і на час його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
Таким чином перебіг строку дії договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації, а тому спір про поновлення договору оренди землі в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є передчасним у разі, якщо на час звернення із відповідним позовом та ухвалення рішення судом договір оренди землі не припинив свою дію, у зв'язку з тим, що строк, на який його було укладено, не закінчився.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 532/129/16-ц, у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц, від 15.08.2018 у справі № 532/384/16-ц, від 29.01.2019 у справі № 917/108/18.
Крім цього, у правових висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 19.02.2014 у справі № 6-162цс13 та від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16, які також враховані та на які міститься посилання в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц, від 29.01.2019 у справі № 917/108/18, також йдеться про те, що моментом укладення договору оренди землі є день, коли сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і скріпили його своїми підписами, однак договір набирає чинності в момент його державної реєстрації.
Наведені вище висновки щодо набрання чинності договору оренди земельної ділянки не суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц (предметом позову в якій є вимога позивача про визнання недійсним договору оренди землі), як помилково вважали суди першої та апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, оскільки у цій постанові Великої Палати Верховного Суду наведено правовий висновок саме щодо моменту вчинення правочину.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що договір оренди землі, вимоги щодо визнання поновленим якого є предметом позову СФГ "Корнієнко", укладено між сторонами 01.11.2007; за умовами цього договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації; договір зареєстровано у Хорольському РВ Полтавської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2008 за № 04085600007; земельна ділянка надана в оренду позивачу на 10 років; речове право (право оренди) на цю земельну ділянку зареєстровано 13.02.2008; строк дії речового права 10 років.
За наведених обставин, строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки розпочав свій перебіг після набрання ним чинності - з моменту його державної реєстрації, тобто з 13.02.2008, а не з моменту його укладення - 01.11.2007, як помилково зазначили суди першої та апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, а відтак права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, сторони набули після відповідної державної реєстрації.
Ураховуючи викладене та встановлені фактичні обставини у справі щодо здійснення державної реєстрації договору оренди 13.02.2008, укладеного строком на 10 років, закінчення строку дії цього договору, відповідно 13.02.2018, і звернення позивача 23.01.2018 з вимогами про визнання поновленим зазначеного договору в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд касаційної інстанції вважає, що заявлений орендарем (СФГ "Корнієнко") позов є передчасним, оскільки на час звернення із цим позовом договір оренди земельної ділянки від 01.11.2007 не припинив свою дію, у зв'язку з тим, що строк, на який його було укладено, не закінчився, через що у орендаря (позивача) не виникло право на поновлення цього договору з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", і відповідно, не могли настати обставини, з якими пов'язується порушення цього права позивача, що стало об'єктом захисту за позовними вимогами у цій справі.
Отже, наведені обставини з урахуванням зазначених вище норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, є достатніми для висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову про визнання поновленим договору оренди землі від 01.11.2007, укладеного між СФГ "Корнієнко" та Ялосовецькою сільською радою, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га кадастровий номер 5324888215:15:001:0001, яка знаходиться на землях запасу комунальної власності на території Ялосовецької сільської ради, на умовах раніше укладеного договору з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на передчасність заявлених позовних вимог.
За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно дотримання позивачем процедури щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки з підстав, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки зазначені обставини не є предметом доказування у даній справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Статтею 311 ГПК визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Ураховуючи наведене, мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши їх в редакції даної постанови.
Водночас колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому резолютивні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.
З огляду на те, що судом касаційної інстанції не змінено судові рішення в частині остаточного їх висновку по суті позовних вимог, тому розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК, не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Корнієнко" задовольнити частково.
2. Змінити мотивувальні частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.10.2018 у справі № 917/67/18, виклавши їх в редакції даної постанови, в решті залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: І. С. Міщенко
В. Г. Суховий