18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
18 червня 2019 року м. Черкаси справа № 925/409/19
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ПАУЕР", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Сушка Віктора Вікторовича, м. Шпола, Шполянський район, Черкаська область
про стягнення 135013,40 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ПАУЕР" (код ЄДРПОУ 41047794, 02154, м. Київ, проспект Соборності, будинок 21) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сушка Віктора Вікторовича (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів № ДГ-0005142 від 23 жовтня 2017 року: 82537,97 грн основного боргу, 3351,00 грн 3 % річних, 37935,36 грн пені, 11189,07 грн інфляційного збільшення боргу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на підставі видаткових накладних № РН-0072105 від 31.10.2017 на суму 112562,12 грн, № РН-0099703 від 30.11.2017 на суму 822475,85 грн на виконання договору № ДГ-0005142 від 23 жовтня 2017 року він здійснив відпуск (заправку) паливно-мастильних матеріалів, а відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань, а саме повністю не розрахувався за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 11 год. 00 хв. 21 травня 2019 року. Відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження запропоновано надати суду відзив на позов, позивачу - не пізніше 20.05.2019 відповідь на відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 травня 2019 року задоволені клопотання сторін про відкладення розгляду справи, розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 11 год. 00 хв. 04 червня 2019 року.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ПАУЕР" надійшло клопотання від 03.06.2019 № 03 про проведення судового засідання без його участі, відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості добровільно врегулювати спір, в якому також йдеться про те, що відзив на позов відповідач не надавав.
Від представника Фізичної особи-підприємця Сушка Віктора Вікторовича надійшло клопотання від 04.06.2019 про відкладення розгляду справи в зв'язку з частковим погашенням заборгованості та наміром укласти мирову угоду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 червня 2019 року задоволені клопотання сторін про відкладення розгляду справи, розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 12 год. 00 хв. 18 червня 2019 року.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ПАУЕР" надійшло клопотання від 12.06.2019 № 12 про проведення судового засідання без його участі.
Від представника Фізичної особи-підприємця Сушка Віктора Вікторовича надійшло клопотання від 18.06.2019 про відкладення розгляду справи в зв'язку з частковим погашенням заборгованості та наміром укласти мирову угоду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Позивач неодноразово звертався до суду з клопотаннями про проведення судового засідання без його участі, відповідач надав докази погашення основної заборгованості, а тому суд вважає, що розгляд справи слід провести за відсутності представників сторін за наявними документами у справі.
У судовому засіданні 18.06.2019 були підписані вступна та резолютивна частини рішення в порядку ст. 240 ГПК України без його проголошення.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних пав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.
23 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ПАУЕР» (позивач у справі, постачальник за договором) та Фізичною особою-підприємцем Сушком Віктором Вікторовичем (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) № ДГ-0005142 (далі - договір) (а.с. 13-17).
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати відпущені паливно-мастильні матеріали (надалі іменуються «ПММ»).
Відповідно до п. 1.3. договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначаються у рахунку-фактурі.
Розділом 2 договору «Порядок розрахунків та відпуску ПММ» сторони погодили порядок розрахунків за відпущені ПММ із застосуванням бланку-дозволу (талона), електронної паливної картки (старт-картка) літрова, електронної паливної картки (старт-картка) грошова.
Згідно з п. 2.3.1. договору Покупець перераховує у безготівковому вигляді грошові кошти в якості передплати за ПММ на банківський рахунок Постачальника у розмірі за домовленістю Сторін.
ТОВ «ЄВРО ПАУЕР» виконало усі зобов'язання в повному обсязі, та здійснювало відпуск (заправку) паливно-мастильними матеріалами.
Будь-яких претензій щодо якості, чи кількості отриманого товару (ПММ) від покупця не надходило.
Відповідач звернувся до ТОВ «ЄВРО ПАУЕР» з листом № 22 від 06.11.2017 із проханням надати овердрафт (авансом) пального в сумі 100000 гривень терміном на 10 днів для безперебійної роботи транспорту.
ТОВ «ЄВРО ПАУЕР» надало (передало) у відповідь на даний лист овердрафт (авансом) пального в сумі 100000 грн терміном на 10 днів.
Відтак, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 935037,97 грн згідно з видаткових накладних № РН-0072105 від 31.10.2017 на суму 112562,12 грн, № РН-0099703 від 30.11.2017 на суму 822475,85 грн (а.с. 19-20), останній згідно з виписками з рахунку (а.с. 21-22) сплатив за нього частково - 852500,00 грн.
З метою врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направляв вимогу № 26/1 від 26.03.2019 про виконання зобов'язань за договором (а.с. 23-26).
Однак, відповідач взяті на себе грошові зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар не виконав.
За розрахунком позивача, станом на день звернення до суду, заборгованість відповідача перед ним становить 82537,97 грн основного боргу, 3351,00 грн 3 % річних, 37935,36 грн пені, 11189,07 грн інфляційного збільшення боргу.
Спірні правовідносини сторін виникли за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) № ДГ-0005142 від 23 жовтня 2017 року, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки.
Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським зобов'язанням визнає зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що позивач поставив відповідачу відповідно до умов договору ПММ, а останній отримав, що підтверджується видатковими накладним.
Відповідачем після відкриття провадження у справі згідно з платіжними дорученнями № 70 від 17.05.2019 на суму 25000,00 грн (а.с. 80), № 636 від 31.05.2019 на суму 10537,97 грн (а.с. 81), № 92 від 14.06.2019 на суму 47000,00 грн (а.с. 98) було сплачено основну заборгованість на загальну суму 82537,97 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем було сплачено 82537,97 грн після звернення позивача до суду, то провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості вказаної суми слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача у зв'язку із простроченням оплати ПММ 37935,36 грн пені за весь час прострочення з 17.11.2017 по 26.03.2019, 3351,00 грн 3 % річних, 11189,07 грн інфляційного збільшення боргу.
Відповідно п. 3.3. договору Покупець зобов'язаний за прострочення оплати при відстроченні платежу за Товар сплатити Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення за весь період прострочення.
17 листопада 2017 року настав строк повернення 100000 грн овердрафту згідно з листом № 22 від 06.11.2017, внаслідок завершення 10-ти денного терміну.
Відповідно штрафні санкції позивачем нараховуються з 17.11.2017.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.
Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пункт 3.3. договору не містить умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, розмір пені, нарахований за період з 17.11.2017 по 17.05.2018 (дата визначена з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 3.3. договору) на суму боргу в розмірі 82537,00 грн, складає 12961,48 грн.
Отже, з відповідача підлягає стягненню 12961,48 грн пені, в решті вимог про стягнення пені в розмірі 24973,88 грн слід відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначене, наведені норми законодавства і умови договору, вимоги позивача про стягнення 3351,00 грн 3 % річних, 11189,07 грн інфляційного збільшення боргу суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних і річних, за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем вірно.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області, -
Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Сушка Віктора Вікторовича заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів № ДГ-0005142 від 23 жовтня 2017 року в розмірі 82537,97 грн основного боргу - закрити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сушка Віктора Вікторовича (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ПАУЕР" (код ЄДРПОУ 41047794, 02154, м. Київ, проспект Соборності, будинок 21) заборгованість за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів № ДГ-0005142 від 23 жовтня 2017 року: 3351,00 грн 3 % річних, 12961,48 грн пені, 11189,07 грн інфляційного збільшення боргу та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,33 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане 21.06.2019.
Суддя О.В. Чевгуз