?
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/1671/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання - помічника судді Зуєвої А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс"
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018
у справі № 914/1671/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс"
до Відкритого акціонерного товариства "Львівська макаронна фабрика",
за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: розпорядника майна ТОВ "Оберіг-Сервіс" Гупала Т.В.,
за участю у справі в якості третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ",
за участю у справі третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум",
про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У серпні 2017 року ТОВ "Оберіг-Сервіс" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ВАТ "Львівська макаронна фабрика" про зобов'язання відповідача передати позивачу у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили транспортні засоби: ГКБ 8350 д.н.з. ВС2498ХХ; ЗИЛ 441510 д.н.з. ВС6476АО; МАЗ 543240-2120 д.н.з. ВС0385АА; МАЗ 543240-2120 д.н.з. ВС0392АА; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС5236ХХ; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС5234ХХ; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС3179ХХ вартістю по 15 000,00 грн. кожен; вартість усього майна 105 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі №914/1671/17 (колегія суддів: Манюк П.Т. - головуючий, Бортник О.Ю., Пазичев В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
За висновком суду першої інстанції, спірні транспортні засоби знаходиться за адресою їх державної реєстрації, що співпадає з місцезнаходженням позивача та відповідача, а враховуючи наявність накладеного в рамках кримінального розслідування чинного арешту на все майно ТОВ "Оберіг Сервіс" та ВАТ "Львівська макаронна фабрика", в тому числі на спірне, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про його витребування з чужого незаконного володіння відповідача.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі №914/1671/17 (колегія суддів: Дубник О.П. - головуючий, Зварич О.В., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі №914/1671/17 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Оберіг Сервіс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі №914/1671/17;
- ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Оберіг Сервіс" до ВАТ "Львівська макаронна фабрика" в повному обсязі, а саме: зобов'язати ВАТ "Львівська макаронна фабрика" передати ТОВ "Оберіг Сервіс" у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили транспортні засоби: ГКБ 8350 д.н.з. ВС2498ХХ; ЗИЛ 441510 д.н.з. ВС6476АО; МАЗ 543240-2120 д.н.з. ВС0385АА; МАЗ 543240-2120 д.н.з. ВС0392АА; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС5236ХХ; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС5234ХХ; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС3179ХХ.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наголошує на тому, що він є власником спірного майна (транспортних засобів), а ВАТ "Львівська макаронна фабрика" самовільно, без будь-яких правових підстав, заволоділо майном ТОВ "Оберіг-Сервіс" та утримує його всупереч волі власника.
За твердженням заявника касаційної скарги, саме по собі порушення кримінальної справи (без вироку суду) та накладення арешту на спірне майно не є підставою для позбавлення права на користування власним майном, а лише обмежує підприємство у праві розпорядження таким майном.
Позивач вважає, що судами обох інстанцій неправильно застосовано норми ст.ст. 125, 126 КПК України (1960 року) шляхом їх тлумачення як таких, що забороняють користування арештованим майном, водночас, безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 170 КПК України (2012 року).
Крім того, заявник касаційної скарги вказує на те, що тільки власник може визначати місце зберігання (утримання) належного йому майна та посилається на те, що жодними нормами не передбачено обов'язку юридичної особи утримувати належне йому майно за місцем реєстрації, а відповідач не є особою уповноваженою на зберігання спірного майна.
При цьому, заперечуючи висновки судів про те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ "Оберіг-Сервіс" права власності на спірне майно, позивач наголошує, що право власності на спірні транспортні засоби зареєстроване за ним у встановленому законом порядку, що підтверджується інформацією Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області.
Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.02.2019 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Оберіг-Сервіс" у справі № 914/1671/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Жуков С.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2019 касаційну скаргу ТОВ "Оберіг-Сервіс" на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі № 914/1671/17 залишено без руху; надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/1671/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оберіг-Сервіс" на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі № 914/1671/17; розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ "Оберіг-Сервіс" призначено на 19.06.2019 на 10:45.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1671/17 задоволено клопотання ТОВ "Оберіг-Сервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 914/1671/17; доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення відеоконференції 19.06.2019 об 10 год. 45 хв. у приміщенні суду, що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Личаківська, 128, ЗАЛ. ВКЗ.
Відзиви на касаційну скаргу позивача до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.
Судове засідання 19.06.2019 в режимі відеоконференції через Господарський суд Львівської області не проводилось, оскільки представники сторін та третіх осіб не з'явились в судове засідання у приміщенні Господарського суду Львівської області. При цьому, представники сторін та третіх осіб не з'явились і в судове засідання 19.06.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Про день та час судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.06.2017 ТОВ "Оберіг-Сервіс" звернулося до ВАТ "Львівська макаронна фабрика" із заявою № 22/06-03 із проханням надати в десятиденний строк з моменту отримання даної заяви доступ до спірних транспортних засобів для працівників ТОВ "Оберіг-Сервіс" та залучених підприємством спеціалістів для проведення огляду технічного стану транспортних засобів з метою їх наступного вивезення за межі території ВАТ "Львівська макаронна фабрика" та використання в господарській діяльності ТОВ "Оберіг-Сервіс.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач відмовився надати ТОВ "Оберіг-Сервіс" доступ до спірних транспортних засобів, про що надав відповідь від 25.07.2017 № 27-354.
Судами з'ясовано, що позивач звернувся до відповідача із вимогою від 31.07.2017 № 31/07-03 у дводенний строк із дня отримання вимоги передати ТзОВ "Оберіг-Сервіс" на прохідній ВАТ "Львівська макаронна фабрика" по вул. Городоцькій, 170 в м. Львів спірні транспортні засоби, що отримана відповідачем 03.08.2017.
Як встановлено місцевим та апеляційним судами, дана вимога залишена без задоволення, тому на думку позивача, моментом початку незаконного володіння відповідачем майна є 06.08.2017, коли останній на вимогу позивача відмовився самостійно передати позивачу спірні транспортні засоби.
Предметом даного судового розгляду є вимоги ТОВ "Оберіг-Сервіс" до ВАТ "Львівська макаронна фабрика" про зобов'язання передати у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили транспортні засоби: ГКБ 8350 д.н.з. ВС2498ХХ; ЗИЛ 441510 д.н.з. ВС6476АО; МАЗ 543240-2120 д.н.з. ВС0385АА; МАЗ 543240-2120 д.н.з. ВС0392АА; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС5236ХХ; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС5234ХХ; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС3179ХХ.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він є власником спірних транспортних засобів, про що свідчить відповідь Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району від 18.01.2014 № 174зп та витяг ж журналу карток транспортних засобів.
При цьому, ТОВ "Оберіг-Сервіс" посилається на те, що в ході проведення 25.05.2017 в межах кримінальної справи слідчої дії - огляду належних на праві власності ВАТ "Львівська макаронна фабрика" приміщень, будівель та споруд, а також території товариства, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька,170, було встановлено, що вищезгадані транспортні засоби знаходяться на території відповідача, якого постановою Господарського суду Львівської області від 10.01.2012 у справі № 8/29 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, та який безпідставно, на думку позивача, відмовився надати ТОВ "Оберіг-Сервіс" доступ до належних останньому транспортних засобів.
Цивільним Кодексом України передбачено засади захисту права власності.
Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Отже, для застосування приписів ст. 387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.
Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.
До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.
Разом з цим, вимога у віндикаційному позові є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна. Крім того, віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження позивача - ТОВ "Оберіг Сервіс" співпадає із місцезнаходженням відповідача - ВАТ "Львівська макаронна фабрика" (м. Львів, вул. Городоцька,170). Отже, спірні транспортні засоби знаходяться за адресою реєстрації (місцезнаходженням) позивача. Згідно з інформацією Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області від 18.10.2017, спірні транспортні засоби, зареєстровані також за місцезнаходженням позивача: м. Львів, вул. Городоцька, 170, що співпадає із місцезнаходженням відповідача.
Як з'ясовано місцевим та апеляційним судами, Франківський районний суд м.Львова розглядає кримінальну справу № 1-636/11 про обвинувачення, зокрема, власника та голови правління ВАТ "Львівська макаронна фабрика" за фактом незаконного одержання кредитних коштів установах банків м. Львова.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області від 21.01.2011 накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно ТОВ "Оберіг-Сервіс", юридична адреса: м.Львів, вул. Городоцька, 170.
Записи про арешт рухомого та нерухомого майна внесені до відповідних реєстрів, а саме: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг від 25.01.2011 № 30096369) та Державний реєстр обтяжень рухомого майна (витяг від 25.01.2011 № 30096444).
Крім того, як встановлено судами, слідчим прокуратури Львівської області постановою від 31.01.2011 накладено арешт на майно ВАТ "Львівська макаронна фабрика" з метою забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову.
Як досліджено та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постанова про накладення арешту на усе нерухоме та рухове майно ТОВ "Оберіг-сервіс" ніким не оскаржувалась та є чинною.
Доказів скасування арешту майна ВАТ "Львівська макаронна фабрика" матеріали справи також не містять.
При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що чинним ГПК України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому КПК України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному КПК України.
Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому, згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 КПК України (в редакції, чинній на момент винесення постанов про арешт майна позивача та відповідача) слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Згідно зі ст. 170 КПК України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи), арешт майна - це тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Отже, арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду постанові від 15.05.2018 у справі №335/12096/15-ц та постанові від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області від 18.10.2017 за ТОВ "Оберіг Сервіс" за адресою: м. Львів, вул. Городоцька,170, зареєстровані спірні транспортні засоби. Підставами набуття спірних транспортних засобів вказані договори, біржові угоди, із зазначенням їх номерів.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що під час досудового слідства у рамках кримінальної справи № 181-0027, слідчими прокуратури проведено виїмку всієї фінансово-господарської документації ВАТ "Львівська макаронна фабрика" та ТОВ "Оберіг-Сервіс" (лист прокуратури Львівської області від 12.10.2011 № 03/3-181/0027). Вказана обставина унеможливлює з'ясування наявності чи відсутності укладених між сторонами господарських договорів щодо спірних транспортних засобів.
Разом з тим, місцевий та апеляційний суди дослідили та встановили, що в матеріалах справи відсутні, а учасниками справи не надані належні докази того, що позивач є власником майна, яке він просить витребувати у відповідача. Як з'ясовано місцевим судом, в матеріалах виїмки фінансово-господарської документації ТОВ "Оберіг-Сервіс" та ВАТ "Львівська макаронна фабрика" реквізити вказаних Регіональним сервісним центром МВС у Львівській області договорів відсутні.
Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.
Проте, надавши оцінку наведеним вище обставинам та наявним у справі доказам, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про факт вибуття спірного майна з володіння ТОВ "Оберіг-Сервіс" та перебування його у неправомірному володінні ВАТ "Львівська макаронна фабрика".
Таким чином, встановивши, що спірні транспортні засоби знаходяться за адресою їх державної реєстрації, що співпадає з місцезнаходженням позивача та відповідача, враховуючи наявність накладеного в рамках кримінального розслідування чинного арешту на все майно ТзОВ "Оберіг Сервіс" та ВАТ "Львівська макаронна фабрика", в тому числі на спірне, з огляду на те, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна (транспортних засобів) з незаконного володіння відповідача.
Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для зобов'язання відповідача передати позивачу транспортні засоби: ГКБ 8350 д.н.з. ВС2498ХХ; ЗИЛ 441510 д.н.з. ВС6476АО; МАЗ 543240-2120 д.н.з. ВС0385АА; МАЗ 543240-2120 д.н.з. ВС0392АА; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС5236ХХ; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС5234ХХ; МАЗ 9758-012 д.н.з. ВС3179ХХ, є законними та обґрунтованими.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду на визначені ст.300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються аргументи ТОВ "Оберіг-Сервіс" у касаційній скарзі стосовно неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм ст.ст. 125, 126 КПК України (1960 року) та ст. 170 КПК України (2012 року), оскільки вони зводяться до помилкового тлумачення названих норм та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного господарських судів.
Решта доводів касаційної скарги позивача, наведених в обґрунтування наявності підстав для задоволення позову про витребування у відповідача спірних транспортних засобів, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені судами під час розгляду справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
При цьому, при розгляді касаційної скарги колегія суддів також виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Відтак, наведені ТОВ "Оберіг-Сервіс" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі № 914/1671/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс" залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі № 914/1671/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Судді Білоус В.В.
Жуков С.В.