ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.06.2019Справа № 910/2313/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Обрій"
до Приватного акціонерного товариства "Транспортні системи"
про розірвання договору
Представники:
від позивача: Кородюк І.Ш.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Обрій" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Транспортні системи" (далі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Обрій" та Приватним акціонерним товариством "Транспортні системи".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у терміни встановлені п. 3.2. договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018 не вносилися чергові платежі, що на думку позивача, є підставою для розірвання договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Обрій" - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Обрій" строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
13.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Обрій" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.04.2019.
У судовому засіданні 11.04.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2313/19 призначено на 13.06.2019.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 18.03.2019, від 11.04.2019 та від 16.05.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою: «не знаходиться».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 13.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
23.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» (далі - продавець) та Приватним акціонерним товариством «Транспортні системи» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити вартість майнових прав на квартиру, у складі об'єкта будівництва, та прийняти у власність майнові права в порядку та на умовах, визначених цим договором. Майнові права передаються продавцем у власність покупця виключно після повної сплати покупцем вартості майнових прав (у тому числі з врахуванням випадків коригування її розміру та інших платежів, передбачених цим договором) шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі майнових прав відповідно до умов цього договору, набуття та оформлення права власності на квартиру з отриманням правовстановлюючих документів на квартиру в порядку, передбаченому законодавством та на підставі ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України.
Відповідно до преамбули договору, майнові права на квартиру належать продавцю відповідно до договору № 1 на організацію будівництва житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва від 21.07.2015 з усіма додатками та додатковими угодами до нього та договору № 2 про передачу функцій замовника будівництва на частину комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва від 23.07.2015 укладеними між продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь».
Статтею 2 договору, визначено, що майнові права на квартиру являють собою права на отримання у власність квартири з наступними попередніми технічними характеристиками: номер квартири - 497 , секція № 3, поверх - 8, кількість кімнат - 1, проектна загальна площа - 39, 27 кв.м., проектна житлова площа - 15, 25 кв.м.
Згідно з п. 3.1 договору на дату підписання договору орієнтовна ціна (вартість) майнових прав на квартиру складає 537 999, 00 грн.
У п. 3.2 договору зазначено, що покупець зобов'язується здійснити перший платіж у розмірі 206 048, 00 грн., що складає вартість майнових прав на 15, 04 кв.м. загальної площі квартири протягом 7 (семи) банківських днів після підписання договору.
Відповідно до п. 4.1 договору, цей договір укладений під відкладальною умовою, якою сторони визнають пред'явлення до виконання форвардного контракту. Договір набирає чинності з моменту настання відкладальної обставини та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором, якщо він не буде припинений раніше у відповідності до положень цього договору та чинного законодавства України. З дати набрання чинності цим договором форвардний контракт вважається належним чином виконаним і зобов'язання сторін за форвардним контрактом припиняються.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 15.03.2018 на виконання п. 3.2. договору, сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 206 048, 00 грн., що складає вартість майнових прав на 15, 04 кв.м. загальної площі квартири, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6811 за 01.01.2018-22.02.2019.
При цьому, п. 3.2.2. договору сторони погодили графік сплати покупцем (відповідачем) наступних платежів, зазначивши, що 10.05.2018 покупець сплачує продавцю 4,04 кв.м. квартири, 10.08.2018 - 4,04 кв.м. квартири, 10.11.2018 - 4,04 кв.м. квартири, 10.02.2019 - 4,04 кв.м. квартири, 10.05.2019 - 4,04 кв.м. квартири та 10.08.2019 - 4,03 кв.м. квартири. Сума коштів, яка підлягає сплаті, розраховується відповідно до формул, наведених у п. 3.2.2. договору.
Як зазначає позивач, відповідачем не було здійснено жодного платежу відповідно до графіку сплати чергових платежів, встановленого п. 3.2.2 договору у розмірах, визначених умовами вказаного договору.
Позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 632 від 18.09.2018, в якому позивач повідомив відповідача про розірвання з 27.09.2018 договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018 у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань із внесення платежів згідно графіку, який отриманий відповідачем 24.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо сплати чергових платежів, передбачених умовами договору № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018, що, на думку позивача, є істотним порушенням умов договору, у зв'язку з чим просить суд розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» та Приватним акціонерним товариством «Транспортні системи».
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що відповідно до п. 4.2 договору, сторони можуть достроково припинити дію цього договору з нижче наведених підстав за умови попереднього письмового повідомлення про таке іншої сторони за 10 календарних днів. При цьому, договір вважається розірваним за згодою сторін після спливу строку, зазначеного у відповідному повідомленні.
Пунктом 4.2.1 договору сторони погодили, що підставами для дострокового розірвання договору за ініціативою продавця є випадок, коли покупець більш ніж на 10 календарних днів підряд затримував виконання будь-якого грошового зобов'язання за цим договором.
Відповідно до п. 4.4 договору належним доказом повідомлення про припинення цього договору (дострокове розірвання) є поштова квитанція про відправлення такого повідомлення та опис вкладення у цінний лист.
У п. 6.4 договору зазначено, що у разі порушення покупцем умов цього договору щодо здійснення оплати за цим договором, з урахуванням коригування ціни (вартості) майнових прав, та укладення договору про внесення змін до договору продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення рекомендованим листом на адресу покупця, вказану в цьому договорі, або вручення під розписку повідомлення про розірвання. У цьому разі цей договір є розірваним і вважається припиненим в повному обсязі без укладення будь-яких інших документів із дня, наступного за днем направлення повідомлення про розірвання.
Відповідно до п. 9.3 договору, датою одержання будь-якого повідомлення, передбаченого цим договором, в залежності від того, котра з цих подій відбудеться раніше, є: - дата одержання повідомлення особисто покупцем чи його представником при врученні продавцем; - або дата одержання іншою стороною рекомендованого листа з повідомленням про вручення; - або дата, вказана на письмовому повідомленні стороною-одержувачем при особистому отриманні повідомлення нею або її уповноваженим представником; - у випадку, якщо впродовж 5 календарних днів з моменту, коли відповідне поштове повідомлення потрапило на поштове відділення за адресою сторони-одержувача, вказаної в договорі, і ця сторона з будь-яких причин не отримала повідомлення, вважається, що ця сторона отримала повідомлення на 5 календарний день знаходження повідомлення на поштовому відділенні за адресою сторони-одержувача; - дата розміщення інформації на офіційному сайті продавця та/або дата здійснення повідомлення засобами мобільного, стаціонарного, стільникового зв'язку, та/або дата здійснення повідомлень через інформаційно-телекомунікаційні системи, електронною поштою, за допомогою соціальних мереж, смс номер покупця. Сторони визнають скриншот повідомлення доказом його відправлення.
Таким чином, умовами договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018 передбачено право продавця (позивача) розірвати вказаний договір шляхом односторонньої відмови від нього у випадку, коли покупець більш ніж на 10 календарних днів підряд затримує виконання будь-якого грошового зобов'язання за цим договором (п. 4.2.1 договору) та у разі порушення покупцем умов цього договору щодо здійснення оплати за цим договором, з урахуванням коригування ціни (вартості) майнових прав (п. 6.4 договору).
Судом встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо сплати чергових платежів, вказаних у графіку (п. 3.2.2 договору) більше ніж на 10 календарних днів, що є підставою для розірвання продавцем договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018 в односторонньому порядку.
Позивач звертався до відповідача листом № 632 від 18.09.2018, в якому позивач зазначив, що відповідач прострочив оплату 10.05.2018 та 10.08.2018, та посилаючись на п.п. 4.2, 4.4, 6.2, 6.4 договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018, повідомив відповідача про намір розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018 за ініціативою продавця в зв'язку з невиконанням покупцем зобов'язань за 10 календарних днів до дати розірвання; та вказаний договір вважатиметься розірваним з 27.09.2018. Продавець з 27.09.2018 є звільненим від зобов'язання з передачі покупцю майнових прав на квартиру №497.
При цьому, позивач у вказаному листі зазначив, що для врегулювання даного питання іншим шляхом відповідачу необхідно прибути до офісу продавця протягом 2-х календарних днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору.
Суд зазначає, що з наведеного листа позивача не вбачається чіткого та однозначного волевиявлення позивача в односторонньому порядку розірвати договір, відмовившись від нього, оскільки позивач вказує, що він має «намір» розірвати договір та надає можливість відповідачу врегулювати «дане питання іншим шляхом».
Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у суді договір купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018 є чинним.
Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).
Крім того, з аналізу норм статей 638, 655-657, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов'язок з оплати товару є основним обов'язком покупця. Отже, порушення покупцем обов'язку щодо оплати товару є істотним порушенням договору.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/23976/16.
Як встановлено судом, п. 3.2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити перший платіж у розмірі 206 048, 00 грн., що складає вартість майнових прав на 15, 04 кв.м. загальної площі квартири протягом 7 (семи) банківських днів після підписання договору.
Як встановлено судом, відповідач 15.03.2018 на виконання п. 3.2. договору, сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 206 048, 00 грн., що складає вартість майнових прав на 15, 04 кв.м. загальної площі квартири, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6811 за 01.01.2018-22.02.2019.
Водночас, п. 3.2.2. договору сторони погодили графік сплати покупцем (відповідачем) наступних платежів, зазначивши, що 10.05.2018 покупець сплачує продавцю 4,04 кв.м. квартири, 10.08.2018 - 4,04 кв.м. квартири, 10.11.2018 - 4,04 кв.м. квартири, 10.02.2019 - 4,04 кв.м. квартири, 10.05.2019 - 4,04 кв.м. квартири та 10.08.2019 - 4,03 кв.м. квартири. Сума коштів, яка підлягає сплаті, розраховується відповідно до формул, наведених у п. 3.2.2. договору.
Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів сплати Приватним акціонерним товариством «Транспортні системи» чергових платежів, обов'язок сплати яких встановлений у п. 3.2.2. договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018.
При цьому, станом на дату розгляду справи у суді в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання зі сплати чергових платежів, які повинен був сплатити відповідач 10.05.2018, 10.08.2018, 10.11.2018, 10.02.2019 та 10.05.2019, що в своїй сукупності становлять 537 999, 00 грн. (з урахуванням ціни визначеної у п. 3.2.1 договору).
Суд зазначає, що невиконання відповідачем обов'язку зі сплати ціни (вартості) майнових прав відповідно до розстрочки платежу, встановленого у п. 3.2.2 Договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018, є істотним порушенням умов вказаного договору, оскільки позивач як продавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору (отримання грошових коштів (доходу), та внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати ціни договору позивачу як продавцю завдані збитки у вигляді упущеної вигоди (щонайменше у сумі 537 999, 00 грн.).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем було істотно порушено умови договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018 (у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо сплати ціни договору відповідно до графіку платежів), що є підставою для розірвання вказаного договору у судовому порядку.
При цьому, відповідачем не надано доказів існування обставини, що є підставами для продовження строків виконання зобов'язань відповідачем, - відповідно до розділу 8 Договору купівлі-продажу майнових прав № 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018 «Форс мажор».
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача на підставі умов договору та чинного законодавства України щодо розірвання договору, оскільки відповідачем було порушено п.п. 3.2. та 3.2.2. договору купівлі-продажу майнових прав 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» задовольнити.
2. Розірвати договір купівлі-продажу майнових прав 2.497-04Т43-23022018-МП від 23.02.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 18, офіс 6/4; ідентифікаційний код - 39556547) та Приватним акціонерним товариством «Транспортні системи» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код - 31629539).
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код: 31629539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 18, офіс 6/4; ідентифікаційний код: 39556547) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 19.06.2019.
Суддя С.О. Щербаков