ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2019Справа № 910/5212/19
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
до Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Миколайовича
про стягнення 11 250,00 грн.,
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (надалі - ДІФКУ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Миколайовича (надалі - ФОП Марков Д.М.) про стягнення 11 250,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було сплачено аванс згідно договору на проведення незалежної оцінки вартості майна №1408-10 від 15.08.2018, а відповідачем належним чином зобов'язання з виконання робіт не виконано, в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 11 250,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ФОП Марков Д.М. поштовим відправлення за №0103049241660, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 24.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
15.08.2018 між ДІФКУ (замовник) та ФОП Марков Д.М. (виконавець) був укладений договір на проведення незалежної оцінки вартості майна №1408 - 10 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по проведенню незалежної оцінки (нежитлового приміщення, загальною площею 536,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) та подальшого рецензування звіту про оцінку майна .
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що термін виконання робіт: 15 (п'ятнадцять) робочих днів з моменту укладення цього договору та надання замовником всієї необхідної документації для проведення робіт з незалежної оцінки.
Згідно з п. 2.1 Договору за виконану роботу замовник здійснює оплату виконавцю в сумі: 22 500,00 грн., без урахування ПДВ.
Замовник здійснює оплату робіт виконавцю у розмірі 100% від суми цього договору безготівковим шляхом на рахунок виконавця, зазначений у п. 7.5 договору, з них 50% до початку робіт та 50% по закінченню робіт з оцінки майн та рецензування даного звіту (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору по завершенню робіт виконавець передає замовнику звіт, виконаний в одному примірнику; вихідна інформація для виконання звіту у виконавця не залишається, вона передається в додатках; електронна версія звіту у виконавця не зберігається. Виконавець на вимогу замовника надає пояснення по звіту. Одночасно з наданням звіту виконавець надає акт виконаних робіт. Замовник зобов'язаний у 10-денний термін надати виконавцю підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову його підписання з зазначенням конкретних недоліків виконаної роботи. У випадку, якщо замовник в 10 - денний термін не підписує отриманий від виконавця акт виконаних робіт чи не надає виконавцю мотивовану відмову, робота вважається прийнятою та підлягає оплаті.
На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу суму передоплати у розмірі 11 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2616 від 20.08.2018.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з виконання робіт за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути сплачений позивачем аванс розмірі 11 250,00 грн.
Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 2.2 Договору позивачем було сплачено відповідачу аванс у розмірі 50 % вартості робіт на загальну суму 11 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2616 від 20.08.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 1.3 Договору відповідач мав виконати роботи до 06.09.2018, проте в матеріалах справи не міститься доказів передачі замовнику результатів виконаної на підставі Договору роботи та акту виконаних робіт.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
22.03.2019 позивач направив відповідачу лист №07-210/19 від 21.03.2019, в якому повідомив ФОП Маркова Д.М. про розірвання договору в односторонньому порядку та просив повернути суму передоплати у розмірі 11 250,00 грн. в строк до 31.03.2019.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за Договором станом на 06.09.2018.
Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а позивач реалізував своє право передбачене ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням того, що судом встановлений факт не виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за Договором, суд приходить до висновку про те, що ФОП Марков Д.М. зобов'язаний повернути ДІФКУ отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 11 250,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги ДІФКУ про стягнення з ФОП Маркова Д.М. заборгованості у розмірі 11 250,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 65-Б; ідентифікаційний код 00041467) заборгованість у розмірі 11 250 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий