ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.06.2019Справа № 910/1889/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Трейд"
про стягнення 613834,33 грн.
Представники:
від позивача: Гамрецький Є.О.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Трейд" про стягнення 613834,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості нафтопродуктів за договором №1706-2901/НП-ДЖ поставки нафтопродуктів від 29.06.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 556644,80 грн., штраф у розмірі 27832,24 грн., пеню у розмірі 21960,78 грн., 3% річних у розмірі 1830,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5566,45 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на категорію та складність спору, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 суд ухвалив, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.03.2019; зобов'язати позивача надати суду докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором №1706-2901/НП-ДЖ поставки нафтопродуктів від 29.06.2017 (щодо спірних видаткових накладних), зокрема, належним чином засвідчені копії платіжних доручень/банківських виписок по рахунку/тощо.
У підготовче засідання 12.03.2019 з'явився представник позивача, представники відповідача не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Представник позивача подав клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.04.2019.
Підготовче засідання 09.04.2019 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
З огляду на повернення судді Картавцевої Ю.В. з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 суд ухвалив призначити підготовче засідання на 21.05.2019.
У підготовче засідання 21.05.2019 з'явився представник позивача. Представники відповідача не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 21.05.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2019.
У судове засідання 11.06.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позов, представник відповідача не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 11.06.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
При цьому, суд зазначає, що у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні 11.06.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд
29.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джаз Ойл» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» (покупець) укладено договір про №1706-2901/НП-ДЖ поставки нафтопродуктів (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передавати у власність і відпускати покупцеві нафтопродукти через мережу автозаправних станцій продавця по одноразових бланках-дозволу (талонах), які дають право на отримання нафтопродуктів і належать покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати нафтопродукти згідно з умовами договору.
Згідно з п. 4.12 Договору видаткова накладна на кількість нафтопродуктів, що відпущена на підставі талонів покупця протягом звітного місяця складається продавцем та передається для підписання покупцю. Покупець зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дати отримання видаткової накладної від продавця підписати таку накладну або цей же строк надати продавцю свої обґрунтовані заперечення з посиланням на докази та документи, що обґрунтовують заперечення покупця.
Відповідно до п. 4.11 Договору у випадку якщо за результатами підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків виявиться, що сума, яка була сплачена покупцем за нафтопродукти шляхом попередньої оплати, виявиться недостатньою для покриття кількості відвантажених/відпущених нафтопродуктів, покупець протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту звірки розрахунків зобов'язаний перерахувати на рахунок продавця суму у розмірі, необхідному для покриття вартості відпущених нафтопродуктів.
Як передбачено п. 7.2. Договору, за прострочку оплати поставленого, але неоплаченого товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (несплати) від вартості несплаченої суми, а у випадку порушення строків оплати за поставлені нафтопродукти більше ніж на 20 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити продавцю додатково штраф у розмірі 5% від вартості поставлених, але не оплачених нафтопродуктів.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що у період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року позивачем було передано відповідачеві товар за Договором на суму 2550690,70 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №4476 від 31.10.2018 на суму 1220015,00 грн., №4942 від 30.11.2018 на суму 751761,80 грн., №5248 від 31.12.2018 на суму 578913,90 грн.
Судом встановлено, що сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на грудень 2018 року, в якому відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем станом 31.12.2018 у розмірі 556644,80 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості нафтопродуктів за договором №1706-2901/НП-ДЖ поставки нафтопродуктів від 29.06.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 556644,80 грн., штраф у розмірі 27832,24 грн., пеню у розмірі 21960,78 грн., 3% річних у розмірі 1830,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5566,45 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, у період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року позивачем було передано відповідачеві товар за Договором на суму 2550690,70 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №4476 від 31.10.2018 на суму 1220015,00 грн., №4942 від 30.11.2018 на суму 751761,80 грн., №5248 від 31.12.2018 на суму 578913,90 грн.
Як встановлено судом, згідно з п. 4.12 Договору видаткова накладна на кількість нафтопродуктів, що відпущена на підставі талонів покупця протягом звітного місяця складається продавцем та передається для підписання покупцю. Покупець зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дати отримання видаткової накладної від продавця підписати таку накладну або цей же строк надати продавцю свої обґрунтовані заперечення з посиланням на докази та документи, що обґрунтовують заперечення покупця.
Відповідно до п. 4.11 Договору у випадку якщо за результатами підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків виявиться, що сума, яка була сплачена покупцем за нафтопродукти шляхом попередньої оплати, виявиться недостатньою для покриття кількості відвантажених/відпущених нафтопродуктів, покупець протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту звірки розрахунків зобов'язаний перерахувати на рахунок продавця суму у розмірі, необхідному для покриття вартості відпущених нафтопродуктів.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на грудень 2018 року, в якому відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем станом 31.12.2018 у розмірі 556644,80 грн.
За таких обставин, строк сплати заборгованості за Договором є таким, що настав 04.01.2019.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано доказів повної сплати вартості отриманого товару за Договором, в тому числі на суму 556644,80 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі - 556644,80 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 5566,45 грн. інфляційних втрат за період з 05.01.2019 по 31.01.2019 та 1830,06 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару за період з 05.01.2019 по 13.02.2019.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено урахуванням встановленого Договором строку оплати, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1830,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5566,45 грн. підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21960,78 грн. пені. та 27832,24 грн. штрафу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як передбачено п. 7.2. Договору, за прострочку оплати поставленого, але неоплаченого товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (несплати) від вартості несплаченої суми, а у випадку порушення строків оплати за поставлені нафтопродукти більше ніж на 20 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити продавцю додатково штраф у розмірі 5% від вартості поставлених, але не оплачених нафтопродуктів.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу за прострочення оплати, з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, та враховуючи, що прострочення оплати складає більше 20 календарних днів, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 21960,78 грн. та штрафу у розмірі 27832,24 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Трейд" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4А, офіс 208; ідентифікаційний код: 40458839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26Д, офіс 1; ідентифікаційний код: 41201266) основний борг у розмірі 556644 (п'ятсот п'ятдесят шість тисяч шістсот сорок чотири) грн. 80 коп., штраф у розмірі 27832 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 24 коп., пеню у розмірі 21960 (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 1830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 5566 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 9207 (дев'ять тисяч двісті сім) грн. 51 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.06.2019
Суддя Ю.В. Картавцева