ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.06.2019 м. Київ Справа № 910/4169/19
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА";
до: державного підприємства "АНТОНОВ";
про: стягнення 167.720,22 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "АНТОНОВ" (далі - відповідач) про стягнення 167.720,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором від 18.12.2017 № 10, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 167.720,22 грн., з яких:
- сума основного боргу - 119.677,32 грн.;
- сума пені - 22.140,30 грн.;
- сума штрафу - 8.377,41 грн.;
- сума 3 % річних - 3.846,07 грн.;
- сума інфляційних втрат - 13.679,12 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4169/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак, у розумінні ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір від 18.12.2017 № 10 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити комплектуючі вироби (авіаційні підшипники) для літаків цивільної авіації (далі - товар), згідно з специфікацією № 1, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки за Договором проводяться відповідачем у національній валюті України шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок позивача, на підставі виставленого позивачем рахунку. Умови та терміни оплати вказуються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору.
Специфікацією від 18.12.2017 № 1 до Договору, зокрема, визначено:
- сума специфікації № 12 складає 119.677,32 грн.;
- оплата товару (партії товару) по специфікації № 1 здійснюється у розмірі 100 % вартості за партію товару, яка сплачується відповідачем на підставі отриманого від позивача рахунку, протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання товару (партії товару), що підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних.
Положеннями пункту 5.6 Договору передбачено, що прийняття товару за кількістю та якістю проводиться відповідачем згідно з вимогами інструкцій № П-6 (щодо якості) і № П-7 (щодо кількості) затверджених держарбітражем СРСР від 15.06.1965 та 25.04.1966.
Відповідно до пункту 5.7 Договору, товар вважається поставленим після проведення відповідачем вхідного контролю на підприємстві в термін 10 робочих днів з дати фактичного отримання на склад відповідачка партії товару.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар за Договором в сумі 119.677,32 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.02.2018 № РН-0000323, яка наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Вказана видаткова накладна з боку відповідача не підписана.
Проте, в поданому до суду позові містяться листи відповідача, в якій останній не заперечує отримання від позивача товару, який зазначений у вказаній вище накладній.
Позивачем виставлено рахунок-фактуру від 16.02.2018 № СФ-0000228 на суму 119.677,32 грн., який, в свою чергу, відповідачем сплачений не був.
Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 119.677,32 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в розмірі 22.140,30 грн. та штрафу в сумі 8.377,41 грн., а також про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3.846,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 91,68 грн. 13.679,12 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.
Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 119.677,32 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 119.677,32 грн.
Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу та пені за порушення грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Таким чином, в силу наведених положень закону штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).
З умов Договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені та штрафу у разі порушення умов договору в частині прострочення сплати грошових коштів за поставлений товар.
Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 22.140,30 грн. та штрафу сумі - 8.377,41 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Вказана позивачем підстава застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, зазначених у частині 2 статті 231 Господарського кодексу України стосується порушення не грошових зобов'язань, а тому не може бути застосована до порушень грошових зобов'язань.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3.846,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 13.679,12 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "АНТОНОВ" (03062, м.Київ, ВУЛ. АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 1, ідентифікаційний код: 14307529) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ГРЯЗНОВА, будинок 4-А, ідентифікаційний код: 24510970) основну заборгованість в сумі 119.677 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 32 коп.; 3 % річних в сумі 3.846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 07 коп.; інфляційні втрати в сумі 13.679 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 12 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 04 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац