вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1491/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши заяву Інституту програмних систем Національної академії наук України від 13.06.2019 вих. № 239/А-99 про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаранжи Олександра Миколайовича заборгованості за договором №2-16 оренди майна, що належить Інституту програмних систем НАН України від 08.08.2016, та договором №2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016 на суму 1597,51 грн
14.06.2019 Інститут програмних систем Національної академії наук України подав до Господарського суду Київської області заяву до боржника (Фізичної особи-підприємця Гаранжи Олександра Миколайовича) про видачу судового наказу.
Дослідивши подану Інститутом програмних систем Національної академії наук України заяву на предмет відповідності її приписам ст. ст. 147, 148, 150 ГПК України, господарський суд встановив, що наявні підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу з огляду на таке.
За ч. 1 ст. 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 ст. 147 ГПК України встановлено, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника.
Відповідно до ст. 60 ГПК України унормовано, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Судом встановлено, що заяву від 13.06.2019 вих. № 239/А-99 про видачу судового наказу від імені Інституту програмних систем Національної академії наук України було подано за підписом заступника директора з загальних питань Інституту програмних систем Національної академії наук України Щербака Богдана Валерійовича.
На підтвердження повноважень останнього на подачу до суду та підписання заяви про видачу судового наказу було подано копію довіреності від 29.12.2018 вих. №239/А-228 зі строком дії до 31.12.2019.
З оглянутої судом копії довіреності суд встановив відсутність у Щербака Богдана Валерійовича права на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, оскільки в межах наданих довіреністю повноважень, Щербак Богдан Валерійович наділений правом лише підпису договорів з забезпечення господарської діяльності інституту, договорів оренди, фінансових документів, штатного розпису, кошторису, актів та звітів про виконані роботи, статистичної звітності, наказів на відпустку, інших наказів та документів, пов'язаних з оперативним керуванням інститутом.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на вказане, наявні підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі поданої ним заяви від 13.06.2019 вих. № 239/А-99 за п. 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Окрім іншого, суд вказує, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відмовідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
На підтвердження обставин, що заявник звернувся до суду із вимогою, що грунтується на укладеному з боржником письмовому договорі, до матеріалів заяви про видачу судового наказу заявником було долучено копію договору №2-16 оренди майна, що належить Інституту програмних систем НАН України від 08.08.2016, та копію договору №2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016.
У заяві про видачу судового наказу заявник вказує, що станом на 01.06.2019 за боржником рахується заборгованість за вищевказаними договорами в частині сплати орендної плати за користування приміщенням - кімнатою №103, загальною площею 9,8 кв.м, розміщеним за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, на 1 поверсі 5 корпусу, та відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 на суму 1597,51 грн.
Для підтвердження обов'язку боржника розрахуватися за отримані послуги заявник посилається у заяві на п. 3.1 та п. 3.4 договору №2-16 оренди майна, що належить Інституту програмних систем НАН України від 08.08.2016, та п. 2.2.3, п. 2.2.7 договору №2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016.
Суд встановив, що за домовленістю сторін строк чинності договорів було визначено з 08.08.2016 по 31.12.2016.
Також сторони погодили, що продовження терміну дії договорів, строк дії яких закінчується, за умови належного виконання орендарем своїх договірних зобов'язань та за відсутності заперечень орендодавця проти продовження дії договору, оформлюється додатковою угодою. Для договору оренди майна обов'язковою умовою є також наявність дозволу НАН України (п. 10.4 договору №2-16 від 08.08.2016, п. 5.5 договору №2-16/1 від 08.08.2016).
З наданих заявником до заяви про видачу судового наказу документів вбачається, що 01.01.2017 між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору №2-16 оренди майна, що належить Інституту програмних систем НАН України від 08.08.2016, згідно з якою було внесено зміни до п. 10.1 договору в частині продовження строку його дії до 31.12.2017 включно. Додакову угоду зі сторони орендодавця було підписано ОСОБА_3
На підтвердження повноважень ОСОБА_3 . на підписання додаткової угоди № 2 від 01.01.2017 заявником було подано до суду копію довіреності від 01.07.2016 вих. №239/А-82 зі строком дії до 31.12.2016.
Інших документів, які б підтвержували право ОСОБА_3 від імені Інституту програмних систем НАН України на підписання 01.01.2017 додаткової угоди № 2 до договору №2-16 оренди майна, що належить Інституту програмних систем НАН України від 08.08.2016, до суду разом з матеріалами заяви про видачу судового наказу подано не було.
Вказане дає суду підстави для висновку, що додаткова угоди № 2 від 01.01.2017 до договору №2-16 від 08.08.2016 підписана неуповноваженою особою, отже договір оренди майна свою дію на 2017 рік не продовжив.
Що стосується іншого договору, то заявником взагалі не було подано до суду жодного документа, який би засвідчив намір сторін на продовженння строку дії договору №2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016 на 2017 рік.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги заявника про видачу судового наказу про стягнення з боржника грошових коштів, які є заборгованістю за користування орендованим майном за період з 01.04.2017 по 27.04.2017, не грунтуються на письмовому договорі, отже заявником у заяві про видачу судового наказу від 13.06.2019 вих. № 239/А-99 заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Згідно з приписів ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунками 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 148, п.п. 2,3 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст. 153, ст. 234 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити Інституту програмних систем Національної академії наук України у задоволенні заяви від 13.06.2019 вих. № 239/А-99 про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаранжи Олександра Миколайовича 1597,51 грн заборгованості за договором №2-16 оренди майна, що належить Інституту програмних систем НАН України від 08.08.2016, та договором №2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.М. Антонова