ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.06.2019Справа № 910/4654/19
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант»
про стягнення 2100,44 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повністю відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, що у доданому самим Позивачем до позову висновку про виплату страхового відшкодування від 25.01.2018 (додаток до страхового акта) вбачається, що Позивачем було розраховано коефіцієнт зносу застрахованого автомобіля, та з його врахуванням розмір збитку (відновлювального ремонту з урахуванням зносу) становить 6804,34 грн., і на думку Відповідача саме від цієї суми слід відняти встановлену договором страхування безумовну франшизу 3498,12 грн. та 1000 грн. франшизи за полісом, тому Відповідач був зобов'язаний відшкодувати 2306,22 грн., і вже відшкодував Позивачу навіть більшу суму 2503,11 грн., що визнає і Позивач, тому на думку Відповідача він понад вже відшкодовану суму нічого сплачувати не зобов'язаний.
Позивач з відзивом не погоджується, вважає подвійне відняття франшизи безпідставним. Також, у відповіді Позивач зазначає, що поданий Відповідачем відзив не відповідає ст. 165 ГПК України, але судом доводи Позивача у цій частині досліджені та визнані необґрунтованим, тому відзив прийнято та залучено до справи.
Відповідач з думкою Позивача не погоджується, та зазначає, що потерпілій стороні - власнику автомобіля, ОСОБА_4 , вже було виплачено страхове відшкодування, яке, за мінусом франшизи у полісі (1000 грн.), становить 2498,12 грн., і ще 2503,11 грн. було відшкодовано Позивачу, тому будь-які більші суми він відшкодовувати не зобов'язаний.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
18.01.2018 по вул. Алма-Атинська, в м. Києві, була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ 330202», д.р.н. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідкою ДАІ про ДТП та постановою суду, копії яких містяться у справі.
Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_4 на праві власності, був під керуванням ОСОБА_3 на час ДТП та був застрахований Позивачем на підставі договору добровільного страхування (копія залучена до справи, далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем та страхувальником за договором є страхувальник; докази, що Договір не був діючим на час ДТП, у справі відсутні.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, та враховуючи, зокрема, ремонтну з калькуляцію AUDATEX (вартість ремонту 8924,74 грн.), акт огляду автомобіля на СТО після ДТП, Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 5426,62 грн. згідно заяви вигодонабувача та в погашення несплаченої частини страхового платежу.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_2 , автомобіля «ГАЗ 330202», д.р.н. НОМЕР_1 , під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до справи постановою суду.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , як особи, яка експлуатувала автомобіль «ГАЗ 330202», д.р.н. НОМЕР_1 , на законних підставах була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) №АК/2434232 (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 100000 грн., франшиза - 1000).
Отже, на Відповідача полісом №АК/2434232 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_2 , автомобіля «ГАЗ 330202», д.р.н. НОМЕР_1 , на час ДТП.
Як було вказано вище, залученою до матеріалів справи ремонтною з калькуляцію, складеною в програмі AUDATEX (рекомендована до застосування Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (наказ МЮУ, ФДМУ від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092) підтверджується, що вартість ремонту Застрахованого автомобіля внаслідок пошкоджень при ДТП склала 8924,74 грн., та Позивач на підставі складеного на виконання умов Договору страхового акта розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 5426,62 грн.
Разом з цим, з залученого до позову висновку про виплату страхового відшкодування від 25.01.2018 (додаток до страхового акта) вбачається, що Позивачем було розраховано коефіцієнт зносу деталей Застрахованого автомобіля (2010 року випуску), та з його врахуванням розмір збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) становить 6804,34 грн.
Суд зазначає, що спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, Відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 зі справи № 910/3650/16 та зі справи № 910/32969/15).
Отже, враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АК/2434232 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати шкоду в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (100000 грн.), у розмірі - не більше вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу (6804,34 грн.), і за вирахуванням встановленої полісом №АК/2434232 франшизи (1000 грн.), тобто у розмірі не більше 5804,34 грн.
Залученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що потерпіла у ДТП особа, власник Застрахованого автомобіля, 22.01.2018, звернувся з заявами про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП і до Позивача, і до Відповідача.
Враховуючи наведені вище норми закону, та оскільки власник Застрахованого автомобіля звернувся до Відповідача раніше, ніж до Відповідача звернувся Позивач (05.03.2018), та надав Відповідачу документи, які підтверджували право вимоги за страховим випадком, то Відповідач обгрунтвоано здійснив першу виплату власнику Застрахованого автомобіля, та виплатив 2498,12 грн. Доказів, що власник Застрахованого автомобіля не погодився з отриманою сумою страхового відшкодування від Позивача, матеріали справи не містять.
Другим до Відповідача (05.03.2018) звернувся Позивач, виявивши вимоги про виплату страхового відшкодування в сумі 5426,62 грн., у відповідь на що Відповідачем було відшкодовано 2503,11 грн.
З таким розміром виплати Відповідача Позивачу суд не погоджується, оскільки розмір відповідальності Відповідача по даному страховому випадку 5804,34 грн., з яких було виплачено 2498,12 грн. власнику Застрахованого автомобіля, та 2503,11 грн. Відповідачу, відтак, ще залишилось 803,11 грн., які Відповідач був зобов'язаний виплатити, проте не виплатив.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування судом задовольняються частково у розмір 803,11 грн.; у решті вимог про стягнення страхового відшкодування суд відмовляє, оскільки Позивач не довів перед судом належними засобами доказування зобов'язання Відповідача виплатити Позивачу більшу суму, ніж вже була виплачена плюс 803,11 грн.
Щодо вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України, нарахованих на суму виплаченого Позивачем в зв'язку з ДТП страхового відшкодування, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.
Судом враховано викладене Верховним Судом обґрунтування своєї позиції у постанові від 07.02.2018 по справі № 910/18319/16, що оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, і правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то несплата відповідачем суми страхового відшкодування у встановлений строк є підставою для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму відшкодування шкоди.
Судом встановлено, що вимогу Позивача про відшкодування шкоди Відповідачем було отримано 05.03.2018, відтак за Законом граничний строк для виплати був - 05.06.2018, однак Відповідач вимогу не задовольнив, хоча судом встановлено що виплата повинна була бути здійснена, так як підстави відмови є необґрунтованими.
Наведене порушення Відповідачем грошового зобов'язання зі своєчасної та повної виплати страхового відшкодування є підставою для нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за ст. 625 ЦК України.
Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних судом перевірено та визнано необґрунтованим, оскільки Позивач нараховував санкції на більшу суму, ніж мав право отримати від Відповідача, тому суд робить власний розрахунок виходячи з визнаної судом обгрунтованою суми (803,11 грн.), та в межах заявлених періодів нарахування, та за розрахунками суду інфляційні втрати становлять 54,33 грн., а 3% річних - 19,54 грн., тому позовні вимоги про стягнення коштів за ст. 625 ЦК України задовольняються судом саме у вищевказаних сумах. У іншій частині суд у позові відмовляє за необґрунтованістю бази нарахування, що наведено вище.
Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; ідентифікаційний код 20033533) 803 (вісімсот три) грн. 11 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), 54 (п'ятдесят чотири) грн. 33 коп. втрат від інфляції, 19 (дев'ятнадцять) грн. 54 коп. 3% річних, а також 802 (вісімсот дві) грн. 06 коп. судового збору.
У іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені розділом IV ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.