19.06.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2703/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Кот М.І., довіреність № 30/828 від 28.12.2018 р., адвокат;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" м. Бердянськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019, ухвалене суддею Колодій Н.А., повний текст якого складений 12.04.2019, у справі №908/2703/18
за позовом Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Марганець
до Приватного акціонерного товариства "Азовкабель", Запорізька область, м. Бердянськ
про стягнення суми 322565,47 грн.,
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" про стягнення суми 322565,47 грн., з яких: 209685,25 грн. - пеня, 112880,22 грн. - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов"язань в частині вчасної поставки продукції за договором поставки № 14 від 16.01.2018.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 у справі №908/2703/18 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" на користь Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" суму 40485 грн. 25 коп. пені, суму 112880 грн. 21 коп. штрафу, суму 4838 грн. 48 коп. судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в задоволеній частині, яка становить суму 153 365,46 грн, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Азовкабель" м. Бердянськ Запорізької області, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, просить рішення суду змінити та зменшити розмір штрафних санкцій.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд, зменшивши розмір неустойки на суму вже сплачену відповідачем на користь позивача (через банка-гаранта) банківської гарантії в розмірі 169 200,00 грн., фактично не врахував тих обставин, на які посилався відповідач, і які не були належним чином оцінені судом.
Так, судом першої інстанції не враховані такі істотні обставини:
- ступінь виконання з боку ПрAT "Азовкабель" своїх договірних зобов'язань - поставка відбулась в повному обсязі:
- відсутності збитків, як у самого позивача, так і інших учасників господарських відносин, про що позивач навіть не зазначає в позовній заяві;
- незначні строки простроченим поставки товару відповідачем - 35, 41 день;
- надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій - 28% від вартості поставленого товару, в 3,6 разів перевищує прибуток за поставкою, який розрахований спеціалістами відповідача;
- економічний ефект для відповідача від здійснених господарської операції 84303,77 гри. прибутку, без врахування списаних коштів по банківській гарантії.
Фактично, за твердження скаржника, судом першої інстанції під час прийняття рішення не було враховано вимог ст. 216, 233 ГК України, ст. 551 ЦК України; а, зменшивши розмір неустойки на суму банківської гарантії, яка вже була списана з рахунку відповідача банком-гарантом до подачі позовної заяви, суд першої інстанції лише частково захистив права відповідача від подвійного стягнення неустойки в розмірі 169200,00 грн. за порушення строків поставки, однак не врахував, що позивач в цілому з урахуванням присудженої суми неустойки в розмірі 153 365,46 грн. все одно отримає неустойку в розмірі 322 565.46 грн., яка і була заявлена до стягнення в позові.
Вказує, що присуджені до стягнення з відповідача штрафні санкції в розмірі 112 880,21 грн. штрафу та 40 485,25 грн. пені в повному обсязі не відповідають таким засадам, як добросовісність та справедливість, а також є неспіврозмірними із збитками позивача (які навіть не заявлені) та не розумними з урахуванням таких обставин, як незначні строки затримки поставки товару, поставка в повному обсязі, незначної суми прибутку по поставці, надмірно великий розмір санкцій у порівнянні з сумою поставки (322 565,46 грн. неустойка та 1 127 846,02 грн. вартість поставленого товару), що призведе до значних матеріальних втрат відповідача.
Слід зазначити, що позовні вимоги у цій справі заявлені про стягнення з відповідача пені та штрафу, в апеляційній скарзі скаржник вважає правомірним стягнення загальної суми штрафних санкцій у розмірі 84 303,77 грн, втім, не конкретизував, яким має бути, на його думку, розмір штрафу або розмір пені окремо, тобто до якої величини їх має зменшити суд.
03.06.2019 скаржником до Центрального апеляційного господарського суду подано клопотання, в якому останній уточнює вимоги апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції сума пені зменшена з 209 685,25 грн до 40 485,25 грн (на розмір банківської гарантії - 169 200,00 грн), в той час як розмір штрафу - 112 880,21 грн, зменшений не був. Отже, скаржник вважає обґрунтованим розміром неустойки, який може бути стягнутий з нього - 84 303,77 грн, з яких 40 485,25 грн. пеня та 43 818,52 грн. штраф.
Таким чином, вимогою апеляційною скарги є зміна судового рішення від 27.03.2019 в частині присудженого до стягнення розміру штрафу, а саме, зменшення цієї суми зі 112880,21 грн до 43 818,52 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає, що твердження Відповідача є необґрунтованими, недостовірними та такими, що суперечить наявним обставинам справи, зокрема, банківська гарантія виконання передбачена положеннями Додатку № 2 до Договору поставки № 14 від 16.01.2018, вказані положення договору погодженні обома сторонами без зауважень та заперечень; в свою чергу, санкції (пеня та штраф) по Договору були розраховані Позивачем у зв'язку з порушенням (простроченням) Відповідачем терміну (строків) поставки товару у відповідності до п. 11.2 Договору, який жодним чином не залежить від банківської гарантії виконання. При цьому, судом першої інстанції було враховано факт сплати Відповідачем на користь Позивача банківської гарантії в розмірі 169200,00 грн., та було зменшено суму позовних вимог, а саме: пеня зменшена з 209685,25 грн. до 40485,25 грн. (209685,25 грн. - 169200,00 грн.). Позивачу зауважує, що сторонами було погоджено, що виконання зобов'язань по Договору забезпечується гарантією виконання, сума якої у певних випадках сплачується Відповідачем на користь Позивача (Додаток № 2 до Договору), а відповідальність за порушення Відповідачем термінів (строків) поставки товару передбачається п. 11.2 Договору (пеня та штраф).
Позивач стверджує, що, з урахуванням клопотання про уточнення вимог апеляційної скарги, Відповідач погоджується із стягненням пені та штрафу, що разом не перевищує 84303,77 грн., тобто не більше розрахованого прибутку по поставці цієї партії товару, але, посилання Відповідача на цю суму (84303,77 грн.) є недостовірним та необґрунтованим, передусім з огляду на те, що для розрахунку Відповідачем взято по видатковій накладній № 547 від 05.06.2018 суму 225703,77 грн. (без ПДВ), тобто тільки по першій позиції товару, тоді як загальна сума по вказаній видатковій накладній становить 534385,05 грн. (без ПДВ); крім того, копія наданої в суді першої інстанції Відповідачем вантажно-митної декларації (ВМД) не може братися судом до уваги, так як вона містить товар з іншими параметрами, ніж ті, що зазначені у відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних, які є в матеріалах справи, тобто вказана ВМД не має відношення до товару, який поставлявся Відповідачем Позивачу.
Посилання скаржника на необхідність зменшення розміру санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 233 Господарського кодексу України, позивач вважає недоречним, оскільки дані норми передбачають можливість, а не обов'язок суду зменшувати розмір штрафних санкцій з урахуванням інтересів боржника, які в даному випадку не були ним доведені суду. В свою чергу зазначає, що посилання Відповідача на те, що Позивач не посилається на обставини, які б підтвердили наявність збитків, які завдані йому у зв'язку із порушенням строків поставки товару, то в даному випадку таке посилання Відповідача є необгрунтованим, так як Позивачем не було заявлено розмір збитків в позовній заяві, а питання щодо визначення розміру збитку Відповідачем не заявлялося в господарському суді. До того ж, строки прострочення поставки товару - 36 та 42 дні, відповідно, є значними для Позивача в даному випадку, оскільки придбаний товар використовується Позивачем виключно в своїй господарській діяльності, яка пов'язана з добуванням руди.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" м. Бердянськ Запорізької області залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, з наданням Позивачу строку на усунення недоліків апеляційної скарги - сплати судового збору у розмірі 3450,72 грн. та уточнення вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" м. Бердянськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 року у справі №908/2703/18; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 19.06.2019.
19.06.2019 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про розгляд справи за відсутності його представника, в якій відповідач підтримав доводи скарги, наполягає на її задоволенні.
Слід зазначити, що зазначене клопотання надійшло засобами електронного зв"язку та не підписано електронним цифровим підписом представника, що не відповідає вимогам ч.8 ст.42 ГПК України стосовно подачі документів в електронній формі та Закону України "Про електронний цифровий підпис". В зв"язку з викладеним вказане клопотання до уваги судом не приймається.
В судовому засіданні 19.06.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
16.01.2018 між ПрАТ "Азовкабель" (постачальник, позивач у справі) та АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору (а.с.16-19)).
Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар способом і на умовах, зазначених в специфікаціях (додатках) до цього договору. Умови поставки визначається відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.
Датою поставки товару, зокрема, є дата передачі товару постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються повністю виконаними в момент підписання сторонами договору акту приймання-передачі товару за якістю (п. 3.7, п. 3.8).
Пунктом 11.2 договору сторони визначили, що у разі порушення термінів поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.
Відповідно до п. 13.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника протягом усього гарантійного строку на товар.
16.01.2018 сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору, за якою відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 1127846,02 грн.; виробник та країна походження "Helі Industry Group Co., Ltd", Китай; умови поставки: DDP, склад ПАТ Марганецький ГЗК", м.Марганець; термін відкриття акредитива: протягом 20 календарних днів з моменту надання покупцю банківської гарантії виконання; у разі, якщо протягом 40 календарних днів з моменту надання гарантії виконання акредитив не буде відкритий покупцем, то сторони мають право розірвати договорів поставки зі складанням відповідної додаткової угоди та повернення, відповідно, банківської гарантії; термін дії акредитива по специфікації № 1 - 90 календарних днів з моменту відкриття (а.с.23).
Також 16.01.2018 між сторонами підписано додаток № 2 до договору - "Банківська гарантія", якою передбачено, що з метою забезпечення зобов'язань за цим договором та специфікаціями постачальник зобов'язується оформити та надати покупцеві гарантію виконання (п.1); розмі гарантії виконання вказується у специфікаціях (п.2); банком-гарантом виступає ПАТ "Банк Кредит Дніпро" або інший першокласний український банк (п.3); серед ризиків, що покриваються гарантією, визначені поставка товару в повному обсязі, поставка товару обумовленої якості, поставка товару в обумовлені терміни та поставка товару за обумовленою ціною (п. 8); взаємовідносини сторін по гарантії регулюються ст.ст. 560-569 ЦК України (п.9); пунктом 12 банківської гарантії визначено, що у разі невиконання п.8 цього додатку № 2 до договору покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов"язання згідно з п.п.1, 8 додатку № 2 до договору (а.с.22).
Додатковою угодою № 1 від 18.01.2018 сторонами визначений термін поставки товару за Специфікацією № 1 - протягом 70 календарних днів з дати відкриття акредитиву; термін дії акредитива - 110 календарних днів з моменту відкриття; банківська гарантія оформлена на строк 140 календарних днів (а.с.24).
Додатковою угодою № 2 від 04.05.2018 до договору сторони внесли зміни в преамбулу договору стосовно найменування позивача, який змінив назву з ПАТ "Маранецький ГЗК" на АТ "Марганецький ГЗК" та в реквізити сторін, в зв"язку з зміною розрахункових рахунків позивача (а.с.25).
Для поставки товару по Специфікації № 1, 19.02.2018 було відкрито акредитив на загальну суму 1182981,57 грн., про що ПрАТ "Азовкабель" було повідомлено шляхом відправлення 19.02.2018 листа електронною поштою НБУ та повідомлення по системі СВІФТ на адресу банку відповідача - ПАТ "Альфабанк", що підтверджується листом Акціонерного банку "Південний" від 27.11.2018 № 016-56006 (а.с.33).
З урахуванням зазначеного, ПрАТ "Азовкабель" повинно було поставити товар по Специфікації № 1 від 16.01.2018 на загальну суму 1127846,02 грн. - до 30.04.2018 (включно).
На виконання умов договору відповідач здійснив поставку товару:
- 06.06.2018 на суму 641262,06 грн., що підтверджується видатковою накладною №547 від 05.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 05/06/18-1 від 05.06.2018 (підписані представником позивача 06.06.2018), тобто з простроченням 36 календарних днів (а.с.26, 27);
- 06.06.2018 на суму 270844,52 грн., що підтверджується за видатковою накладною № 549 від 05.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 05/06/18-2 від 05.06.2018 (підписані представником позивача 06.06.2018), тобто з простроченням 36 календарних днів (а.с.28, 29);
- 12.06.2018 на суму 216695,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №577 від 11.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 11/06/18-1 від 11.06.2018 (підписані представником позивача 12.06.2018 (з урахуванням коригувальної видаткової накладної № 577-К від 09.08.2018), тобто з простроченням 42 календарних дня (а.с.30-32).
Таким чином, відповідачем неналежним чином виконані свої зобов'язання в частині своєчасної поставки товару, в строк передбачений Специфікацією № 1 від 16.01.2018.
31.01.2018 Банком-гарантом ПАТ "Банк Кредит Дніпро" було складено та підписано банківську гарантію № 325РВG/UAH/3607 на суму 169200 грн., умовами якої було передбачено, що у випадку не виконання постачальником обов'язків за договором № 14 від 16.01.2018, специфікації № 1 від 16.01.2018 до цього договору, строк виконання яких згідно умов договору настав до 01.05.2018 включно, банк зобов'язується виплатити покупцю будь-яку суму, що не перевищує гарантовану суму. Оскільки товар відповідачем був поставлений з порушенням обумовлених строків поставки, то позивач звернувся до банка-гаранта з вимогами про виплату гарантованої суми. Так, 27.06.2018 з рахунку відповідача була сплачена сума 169200 грн. на користь АТ “Марганецький ГЗК” з формулюванням “виконання зобов'язань за гарантією № 325РВG/UAH/3607 від 31.01.2018 ПАТ “Азовкабель” в результаті отримання вимоги № 30/380 від 30.05.2018. Бенефіціар АТ “МГЗК” (00190911) (копію виписки банку надано) (а.с.62-64). Відповідач не спростував факт отримання суми 169200 грн.
15.06.2018 листом № 30/149 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафних санкцій у розмірі 339 358,43 грн. за неналежне виконання умов договору № 14 від 16.01.2018, яку надіслано відповідачу 20.06.2018 (а.с.34-36).
Відповідач на вказану претензію не відповів, штрафних санкцій не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду про стягнення неустойки за договором в сумі 322 565,47 грн., з яких 209 685,25 грн пені та 112 880,22 грн штрафу.
У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на підставі ст..233 ГК України та ст.551 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують прострочення відповідачем позивачу поставки товару за договором від 16.01.18 № 14, за що позивачем обґрунтовано нараховано неустойку (штраф і пеню) згідно п.11.2 договору, яку перевірено судом та визнано правильним її нарахування щодо пені, а в частині штрафу невірним нарахування на одну копійку, в той же час, з урахуванням встановлених обставин справи, а саме щодо сплати банківської гарантії на суму 169 200 грн, враховано клопотання відповідача та зменшено розмір пені з 209 685,25 грн, на суму гарантії, до 40 485,25 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Поняття гарантії наведено у статті 560 ЦК України, відповідно до якої за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання (ст.562 ЦК України).
Відповідно до ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При розгляді справи в суді першої інстанції між сторонами виникли розбіжності щодо дати поставки товару; так, на думку відповідача, датами поставки є дати, зазначені у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме: 05.06.2018 та 11.06.2018, в зв"язку з чим останній заперечував правильність здійсненого розрахунку позивачем штрафних санкцій, а Позивач стверджував, що ним отримано товар 06.06.2018 та 12.06.2018, про що свідчить відповідний запис особи, яка отримала товар. З урахуванням умов договору та того, що товар мав бути поставлений на склад покупця у місто Марганець, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов правильного висновку, що датою поставки товару слід вважати день, в який товар фактично отримано покупцем, тобто 06.06.2018 та 12.06.2018.
Таким чином, матеріалами справи доведено, що поставка за видатковою накладною №547 від 05.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 05/06/18-1 від 05.06.2018 (підписані представником позивача 06.06.2018), відбулась з простроченням у 36 календарних днів;
- за видатковою накладною № 549 від 05.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 05/06/18-2 від 05.06.2018 (підписані представником позивача 06.06.2018 ), відбулась з простроченням 36 календарних днів;
- за видатковою накладною №577 від 11.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 11/06/18-1 від 11.06.2018 (підписані представником позивача 12.06.2018 (з урахуванням коригувальної видаткової накладної № 577-К від 09.08.2018), відбулась з простроченням 42 календарних дня,
за що позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 209685,25 грн. за загальний період з 01.05.2018 по 11.06.2018, розмір якої здійснений вірно, та штраф в розмірі 112880,22 грн., який здійснений з арифметичною помилкою та правильною є сума 112880,21 грн. штрафу.
Стосовно ж клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, яке судом задоволено частково на суму виплаченої гарантії, колегія суддів погоджується, що відсутні підстави для задоволення такого клопотання у більшій частині, до суми визначеної відповідачем (84 303,77 грн), а також з урахуванням ст. 269 ГПК України, в межах перегляду справи в суді апеляційної інстанції, погоджуючись із мотивами, з яких господарський суд не задовольнив подане скаржником клопотання, вважає за необхідне навести більш детальний опис часткового задоволення клопотання.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
При цьому, статтями 6, 627 ЦК України встановлена свобода договору, відповідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В даному випадку сторонами в умовах передбачена і відповідальність за неналежне виконання зобов"язання постачальником у вигляді сплати неустойки (як штрафу, так і пені), поряд з цим, сторони передбачили ще додатково і гарантію виконання зобов"язання, які не виключать існування одна одної.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи клопотання відповідача критично, слід зазначити, що, враховуючи приписи ст.562 ЦК України, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання, тому є слушними доводи позивача, про те, що нарахування неустойки (штрафу і пені) жодним чином не впливає на передбачену договором гарантію, яка є окремим видом забезпечення виконання зобов"язання; при цьому договором, укладеним між сторонами, сторони самі визначили всі ці види відповідальності та забезпечення виконання зобов"язання.
Посилання заявника на те, що прострочення мало незначні строки є суто суб"єктивним, оскільки за доводами позивача вказане прострочення навпаки було значним.
Доводи скаржника про надмірний розмір штрафних санкцій не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки надмірним є розмір штрафних санкцій, які перевищують розмір основного зобов"язання або розмір основної заборгованості, а в даному випадку такого немає.
Також колегія суддів наголошує, що значність суми штрафу може порівнюватись лише з розміром збитків кредитора, при цьому під розміром збитків (в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України) слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму (вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16). В зв"язку з викладеним відхиляються доводи скарги стосовно того, що позивачем не наведено розрахунку його збитків, а також доводи стосовно неврахування судом економічного ефекту для відповідача від здійсненої господарської операції, оскільки принцип зменшення неустойки до економічно обґрунтованого, на думку відповідача, рівня (з урахуванням прибутковості господарської операції), та можливість його застосування в будь-якому випадку, взагалі нівелює застосування такої відповідальності за порушення зобов"язання.
Слід зауважити, що економічний ефект для відповідача від здійсненої господарської операції не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань та не має досліджуватись при зменшенні розміру неустойки.
Зважаючи на викладене, а також, що судом першої інстанції здійснено зменшення неустойки, зокрема пені, на суму сплаченої гарантії, колегія суддів констатує, що вказаним суд врахував клопотання відповідача та зменшив штрафні санкції. За цих обставин не приймаються до уваги доводи скаржника про неврахування судом всіх обставин справи та доводів, на які останній посилався.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" м. Бердянськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 року у справі №908/2703/18 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 року у справі №908/2703/18 - залишити без змін.
Судові витрати по справі Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" м. Бердянськ Запорізької області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.06.2019.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна