ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 червня 2019 року Справа № 924/1134/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Діонісьєв І.М. Москаль Я.О.
відповідача: Мазуркевич О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.19р. у справі №924/1134/18, ухвалене суддею Танасюк О.Є., повний текст складено 17.04.2019 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія"
до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання"
про визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., укладеного між Комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" звернулося з позовом до комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" про визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., укладеного між Комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія".
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.04.2019р. у справі №924/1134/18 позов задоволено.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" звернулось до Північно - західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.19р. у справі №924/1134/18 скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" у задоволені позову про визнання недійсним Договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р.
Скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на те що, судом помилково встановлено, що позивач вважав укладеним договір на купівлю-продаж теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р. (протокол №3 від 10.10.2017р.) та який за твердженням позивача був переданий на підпис відповідачу 19.10.2017р. Позивач вказує, що примірник підписаного відповідачем договору не отримав, однак, враховуючи наявність між сторонами партнерських відносин, приступив до його виконання. Однак, дана інформація не відповідає дійсності, та спростовується наявними у справі Доказами, зокрема платіжними дорученнями № 1423 від 30 липня 2017 року, платіжним дорученням № 1527 від 27 грудня 2017 року, платіжним дорученням № 1547 від 04 січня 2018 року, № 1561 від 11 січня 2018 року, № 1683 від 15 лютого 2018 року, платіжне доручення № 1929 від 20 квітня 2018 року, платіжне доручення № 1396 від 24 листопада 2017 року, платіжного доручення № 1389 від 17 листопада 2017 року та платіжного доручення №1481 від 13 грудня 2017 року, оскільки в призначенні платежу чітко зазначено: виробництво теплової енергії населення, бюдж. Ор згідно договору про надання послуг від 19.10.2017 б/н. та зазначається номер рахунку, яким підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплова компанія» здійснював оплату саме по договору на виробництво теплової енергії, а не купівлі-продажу теплової енергії, як зазначено в рішенні суду.
Також, судом не досліджено, що в матеріалах справи наявні лише відомості про вартість статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплова компанія», проте відсутні відомості про вартість майна Товариства, в зв'язку з чим не можливо стверджувати про перевищення повноважень директора на підписання Договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., так як на момент його укладання контрагент, тобто КП «Славутське ЖКО», не володів інформацією про такі обмеження, якщо такі і існували., та, як було зазначено представниками Позивачів, протокол про погодження Договору з КП «Славутське ЖКО», хоч і був, але для Відповідача не надавався.
Крім того, в рішенні зазначається, що згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» №22 від 21.02.2019р. за підписом головного бухгалтера товариства, станом на 19.10.2017р. позивач був власником майна, яке складається із вкладу майна учасників товариства вартістю 3400000,00 грн. Таким чином, директор позивача міг самостійно укладати та підписувати договори, вартість яких не перевищує 1700000,00 грн.
Таким чином, рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.2019 р. прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалами апеляційного господарського суду від 22.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.19р. у справі №924/1134/18 та призначено справу для розгляду у судовому засіданні.
11.06.2019р. на адресу апеляційного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволені апеляційної скарги Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.19р. у справі №924/1134/18, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні представник Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.19р. у справі №924/1134/18 ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважають, що рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.19р. у справі №924/1134/18 є законним та обґрунтованим, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 20.09.2017р. №349 ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання з використанням альтернативних джерел для споживачів, які отримують такі послуги від котелень, розташованих за адресами: вул. Садова, 4 та вул. Здоров'я, 11 у м.Славута.
09.10.2017р. на електронну адресу ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія з електронної адреси КП «Славутське житлово-комунальне об'єднання» надійшов проект договору купівлі-продажу теплової енергії.
Предметом даного договору визначено наступне: теплопостачальна організація виробляє та відпускає теплову енергію споживачу, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до приєднаного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. п. 1.1., 1.4. проекту договору).
Згідно з п. 3.1. проекту договору розрахунки за вироблену теплову енергію, що надається споживачеві, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Вказаний договір купівлі-продажу теплової енергії не був підписаний позивачем.
Натомість, 10.10.2017р. ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія проведено загальні збори учасників, оформлені протоколом №3 від 10.10.2017р., на порядок денний яких винесено питання погодження договору, що перевищує 50% вартості майна товариства та надання повноважень на його підписання. За результатами проведених загальних зборів було прийнято рішення про погодження договору купівлі-продажу теплової енергії в іншій редакції.
Зокрема, п. п. 1.4. та 3.1. договору викладено в такій редакції:
„п. 1.4. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до приєднаного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
п. 3.1. Розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених на дату підписання даного договору тарифів для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на транспортування та постачання теплової енергії:
Населення теплова енергія: ______ грн. за 1 Гкал з ПДВ
В тому числі:
- виробництво теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- транспортування теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- постачання теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
Бюджетні організації теплова енергія: _______ за 1 Гкал з ПДВ
- виробництво теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- транспортування теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- постачання теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- виробництво теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- транспортування теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- постачання теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал.
Згідно витягу з книги протоколів загальних зборів ТОВ "Альтернативна Теплова Компанія", під порядковим номером 11 значиться протокол загальних зборів №3 від 10.10.2017р.
За твердженням позивача, 19.10.2017р. директором ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» Деркачем А.С. у м.Славуті було передано відповідачу саме такий примірник договору з підписом директора та печаткою підприємства на останній сторінці договору. При цьому, будь-яких заперечень щодо тексту договору у відповідача не виникло. Однак, позивачу не було надано примірник підписаного відповідачем договору, пославшись на відсутність в останнього печатки.
В матеріалах справи наявний скріншот листування електронною поштою, який наданий позивачем про відправлення з електронної адреси ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія на електронну адресу відповідача (електронну адресу начальника юридичного відділу - Юлії Коробчук) договору купівлі-продажу теплової енергії з додатками.
Також у справі міститься скріншот листування електронною поштою, який наданий відповідачем про направлення на його адресу з електронної адреси позивача (електронної адреси Юрія Федина) договору на виробництво теплової енергії.
Як вбачається із проекту вказаного договору п.п.1.4.1 та 3.1. викладені в наступній редакції:
„п. 1.4. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до КТМ 204 України. 244-94 „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також: на господарсько-побутові потреби в Україні.
п. 3.1. Розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених на дату підписання даного договору тарифів для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на транспортування та постачання теплової енергії.
19.10.2017р. між КП „Славутське житлово-комунальне об'єднання (виробник теплової енергії) та ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія (теплопостачальна організація) укладено договір на виробництво теплової енергії, відповідно до п. 1.1. якого виробник теплової енергії виробляє та відпускає теплову енергію теплопостачальній організації, яка зобов'язана оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.
Відповідно до п. 1.2. договору теплова енергія використовується теплопостачальною організацією для:
- реалізації її наступним категоріям споживачів, які отримують послуги від котелень за адресами: вул. Садова, 4 та Здоров'я, 11, що в м. Славута: населення; бюджетні організації та установи; інші споживачі;
- підтримання належного температурного режиму (опалення) приміщення.
В п.1.4. договору передбачено, що кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до КТМ 204 України. 244-94 „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також: на господарсько-побутові потреби в Україні.
Згідно п. 3.1. договору, розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п.1.2. даного договору проводяться виключно в грошовій формі і відповідно до встановлених на дату підписання договору регульованих тарифів на теплову енергію для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на електричну енергію та в подальшому можуть змінюватися відповідно до встановлених регульованих тарифів на теплову енергію, що діють на день оплати:
Населення теплова енергія: 1 367,77 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії 1 289,27 грн. за 1 Гкал з ПДВ
Бюджетні організації теплова енергія: 1 405,94 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії 1 323,02 грн. за 1 Гкал з ПДВ
Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії 1 767,23 грн. за 1 Гкал з ПДВ
За домовленістю сторін розрахунки за теплову енергію можуть проводитись і іншими не забороненими чинним законодавством формами.
Відповідно до п. 3.3. договору теплопостачальна організація зобов'язується проводить оплату за вироблену теплову енергію шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виробника теплової енергії в термін до 25 числа звітного місяця в порядку передоплати в сумі, що дорівнює 50% споживання попереднього місяця згідно діючого тарифу (ціни) поточного місяця. Остаточний розрахунок за вироблену теплову енергію проводиться теплопостачальною організацією згідно акту виконаних робіт виробника теплової енергії на протязі п'яти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Фактом отримання теплопостачальною організацією теплової енергії від виробника являється акт прийому-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки) акт прийому-передачі теплової енергії та повернути один примірник акту виробнику теплової енергії до 3 числа наступного місяця надання теплової енергії. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту прийому-передачі теплової енергії теплопостачальною організацією протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою теплопостачальною організацією в кількості, вказаній в акті (п. 3.5. договору).
Згідно з п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30 квітня 2018 року.
Договір підписано представниками позивача (директором) та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.
За період з грудня 2017р. по квітень 2018р. позивачем було сплачено відповідачу 3850000,00 грн. в рахунок оплати за придбану теплову енергію, що підтверджується платіжними дорученнями №1389 від 17.11.2017 року на суму 100000,00 грн., №1396 від 24.11.2017 року на суму 100000,00 грн., №1423 від 30.11.2017 року на суму 100000,00 грн., №1481 від 13.12.2017 року на суму 150000,00 грн., №1527 від 27.12.2017 року на суму 300000,00 грн., №1547 від 04.01.2018 року на суму 200000,00 грн., №1561 від 11.01.2018 року на суму 100000,00 грн., №1683 від 15.02.2018 року на суму 70000,00 грн., №1929 від 20.04.2018 року на суму 30000,00 грн., а також банківськими виписками від 01.03.2018 року, від 19.03.2018 року, від 27.03.2018 року, від 26.04.2018 року.
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Славутське житлово-комунальне об'єднання» за період з 01.03.2015р. по 31.05.2018р., за результатами якої складено акт №06-08/34 від 05.09.2018р. В акті зазначено, що в ході ревізії дотримання вимог КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також: на господарсько-побутові потреби в Україні» щодо розрахунків обсягів виробленої теплової енергії порушень не встановлено. Ревізією встановлено, що КП «Славутське житлово-комунальне об'єднання» здійснювало нарахування за тарифами, встановленими виконавчим комітетом Славутської міської ради за винятком складової тарифу «Електрична енергія». Порушень щодо достовірності застосування регульованих при здійснені розрахунків ревізією не встановлено.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.12.2018р. у справі №918/635/18 частково задоволено позовом КП „Славутське житлово-комунальне об'єднання до ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» про стягнення заборгованості за надану теплову енергію на підставі договору на виробництво теплової енергії від 19.10.2017р. Зазначене рішення не набрало законної сили та перебуває на розгляді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням апеляційної скарги ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія.
Відповідно до п. 2.1. Статуту ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія, товариство створено з метою більш повного забезпечення суспільних потреб у товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах і послугах та реалізації на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу.
Як слідує із п. 2.3. Статуту одним із видів діяльності позивача є виробництво, розподілення та постачання теплової енергії.
В п. 10.5.6. Статуту передбачено, що директор товариства має право укладати угоди (договори, контракти) від імені товариства, сума яких становить до 50% вартості майна товариства. Відповідні відомості також містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг наявний в матеріалах справи).
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» №22 від 21.02.2019р. за підписом головного бухгалтера товариства, станом на 19.10.2017р. позивач був власником майна, яке складається із вкладу майна учасників товариства вартістю 3400000,00 грн.
Позивач посилаючись на те, що пункти 1.4., 3.1. спірного договору не відповідають відповідним пунктам договору купівлі-продажу теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р., а також вимогам чинного законодавства та крім того, укладений без дотримання вимог Закону України „Про публічні закупівлі, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., укладеного між комунальним підприємством «Славутське житлово-комунальне об'єднання» та товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернативна Теплова Компанія».
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.04.2019р. у справі №924/1134/18 позов задоволено.
Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.
Згідно з ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначаються ст. 203 Цивільного кодексу України.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).
З огляду на презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (правова позиція Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 24.06.2015 р. у справі №3-231гс15).
Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Як встановлено ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання - це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що між КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання", як виробником теплової енергії та ТОВ "Альтернативна Теплова Компанія", як теплопостачальною організацією склалися правовідносини з виробництва та постачання теплової енергії, у зв'язку з чим відповідач виробляв та відпускав теплову енергію позивачу, а позивач приймав теплову енергію та зобов'язався її оплатити.
Однак, як слідує із наявних у справі документів та пояснень учасників справи, позивач вважав укладеним договір на купівлю-продаж теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р. (протокол №3 від 10.10.2017р.) та який за твердженням позивача був переданий на підпис відповідачу 19.10.2017р. Позивач вказує, що примірник підписаного відповідачем договору не отримав, однак, враховуючи наявність між сторонами партнерських відносин, приступив до його виконання.
В свою чергу відповідач виконував умови договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., який містить підписи та відбитки печаток обох сторін та оспорюється позивачем.
Підставами для визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р. укладеного між комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об'єднання та товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія, позивач зазначає:
- укладення спірного договору без дотримання вимог Закону України „Про публічні закупівлі;
- підписання договору директором позивача з перевищенням повноважень, встановлених п. 10.5.6. Статуту товариства;
- невідповідність пунктів 1.4., 3.1. спірного договору відповідним пунктам договору купівлі-продажу теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р., а також вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Згідно визначених термінів, що вживається у ст.1 Закону України „Про публічні закупівлі, діяльність в окремих сферах господарювання - діяльність, що здійснюється зокрема у сфері забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).
В п. 9 ч. 1 ст. 1 даного Закону визначено критерії, яким повинні відповідати юридичні особи, щоб набути правового статусу замовника. Так, замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак:
- органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання;
- наявність спеціальних або ексклюзивних прав.
З п.2.3. Статуту ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» слідує, що одним із видів діяльності позивача є виробництво, розподілення та постачання теплової енергії. Таким чином, господарська діяльність позивача підпадає під поняття окремої сфери господарювання з розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». Також вартість отриманої теплової енергії за спірним договором перевищує вартість послуг, визначених у ч. 1 ст. 2 даного Закону, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів часткової оплати за придбану теплову енергію в розмірі 3850000,00 грн.
Однак, само ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» не має ознак, за наявності яких юридична особа вважається замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», а тому норми цього Закону не можуть бути застосовані до правовідносин, з приводу яких виникли спірні відносини сторін у цій справі.
Крім того, слід звернути увагу, що з тексту оспорюваного договору вбачається, що підпис під ним вчинено директором ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія».
У п.10.5.6. Статуту ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» передбачено, що директор товариства має право укладати угоди (договори, контракти) від імені товариства, сума яких становить до 50% вартості майна товариства. Відповідні відомості також містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» №22 від 21.02.2019р. за підписом головного бухгалтера товариства, станом на 19.10.2017р. позивач був власником майна, яке складається із вкладу майна учасників товариства вартістю 3400000,00 грн. Таким чином, директор позивача міг самостійно укладати та підписувати договори, вартість яких не перевищує 1700000,00 грн.
З приводу посилань апелянта, що грошові та майнові вклади учасників є лише однією із складових майнового стану товариства позивача, який відповідно до п. 3.1. Статуту має бути підтверджений самостійним балансом товариства, суд зазначає, що оцінці підлягають ті докази, які наявні в матеріалах справи. При цьому, у суду відсутні підстави не приймати (не врахувати) бухгалтерську довідку ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» №22 від 21.02.2019р., в якості доказу на підтвердження вартості майна позивача станом на момент укладення спірного договору. Інші докази, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що вартість поставленої теплової енергії позивачу за спірним договором перевищує 1700000,00 грн. (50% вартості майна товариства), оспорюваний договір на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р. підписаний директором ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» з перевищенням повноважень, визначених п. 10.5.6. Статуту товариства.
В преамбулі спірного договору зазначено, що керівник діє на підставі Статуту, в якому зазначено про певні обмеження в укладанні ним договорів із третіми особами. Про дане обмеження міститься також інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 12.06.2018 у справі №927/976/17, згідно якої, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Тому будь-які посилання сторони на те, що КП «Славутське житлово-комунальне об'єднання» не володіло інформацією про наявність обмежень директора на момент укладення договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., апеляційним судом не приймається.
Також не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що виконання договору, а саме здійснення позивачем оплати за спірним договором, свідчить про його подальше схвалення згідно ст. 241 ЦК України.
Частиною 1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Однак, в даному випадку здійснення оплати на поставлену теплову енергію не може свідчити про схвалення та факт укладення спірного правочину позивачем, примірник якого у нього був відсутній, оскільки дії ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» щодо здійснення оплати були спрямовані на виконання іншого договору, який погоджений був загальними зборами, а саме, договору купівлі-продажу теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази схвалення позивачем спірного правочину.
За таких обставин, директор ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» не мав повноважень на укладення договору, вартість якого перевищує 50% вартості майна товариства, загальними зборами товариства було надано дозвіл на укладення правочину (договору купівлі-продажу теплової енергії) на умовах, затверджених загальними зборами товариства позивача (протокол №3 від 10.10.2017р.).
Зокрема, п. п. 1.4. та 3.1. договору купівлі-продажу теплової енергії викладено в такій редакції:
„п. 1.4. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до приєднаного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
п. 3.1. Розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених на дату підписання даного договору тарифів для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на транспортування та постачання теплової енергії:
Населення теплова енергія: ______ грн. за 1 Гкал з ПДВ
В тому числі:
- виробництво теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- транспортування теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- постачання теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
Бюджетні організації теплова енергія: _______ за 1 Гкал з ПДВ
- виробництво теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- транспортування теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- постачання теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- виробництво теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
транспортування теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал
- постачання теплової енергії ______ грн. за 1 Гкал.
При цьому договір, який оспорюється позивачем містить іншу назву, а саме, договір на виробництво теплової енергії, та іншу редакцію п. п. 1.4. та 3.1., зокрема:
„п. 1.4. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до КТМ 204 України. 244-94 „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також: на господарсько-побутові потреби в Україні.
п. 3.1. Розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводяться виключно в грошовій формі і відповідно до встановлених на дату підписання договору регульованих тарифів на теплову енергію для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на електричну енергію та в подальшому можуть змінюватися відповідно до встановлених регульованих тарифів на теплову енергію, що діють на день оплати:
Населення теплова енергія: 1 367,77 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії 1 289,27 грн. за 1 Гкал з ПДВ
Бюджетні організації теплова енергія: 1 405,94 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії 1 323,02 грн. за 1 Гкал з ПДВ
Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії 1 767,23 грн. за 1 Гкал з ПДВ.
Таким чином, в п. п. 1.4. та 3.1. спірного договору було змінено спосіб визначення кількості відпущеної виробником (продавцем, відповідачем) позивачу теплової енергії та структуру і вартість встановленого тарифу за яким позивач має розраховуватися з відповідачем за придбану теплову енергію. Так, у п. 3.1. договору відсутня фраза: „за винятком витрат на транспортування та постачання теплової енергії та відсутні посилання на складові тарифу на виробництво, транспортування постачання та постачання теплової енергії, які мали б формувати ціну на виробництво теплової енергії без врахування транспортування та постачання теплової енергії, що включено до тарифу відповідача на теплову енергію.
Таким чином, спірний договір було укладено на інших умовах, ніж погоджено рішенням загальних зборів учасників товариства ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» від 10.10.2017р.
Також судом першої інстанції правомірно враховано, що відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами часників ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія» було погоджено та затверджено редакцію договору на купівлю-продаж теплової енергії.
При цьому спірний договір має назву «договір на виробництво теплової енергії», що не узгоджується з положеннями п.4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією.
Відносини у сфері виробництва, постачання та транспортування теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ст. 25 Закону України „Про теплопостачання теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані здійснювати технічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів, а також комерційний облік теплової енергії.
Пунктом 20 Правил користування тепловою енергією передбачено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, у договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії.
Враховуючи вказані норми законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність у договорі навантажень, за якими здійснюється розрахунок теплової енергії у випадку відсутності приладів комерційного обліку є істотною умовою договору, оскільки в повній мірі впливає на визначення предмету договору. Вказані навантаження є безумовною договірною категорією і не можуть бути визначені однією із сторін договору без погодження з іншою.
Однак, в оспорюваному договорі відсутні навантаження, за якими здійснюється розрахунок спожитої (відпущеної) теплової енергії, у випадку відсутності приладів комерційного обліку.
Також однією з умов щодо предмету договору постачання (виробництва) теплової енергії є визначення межі продажу теплової енергії.
Так, відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла.
Проте, в оспорюваному договорі відсутнє визначення меж продажу теплової енергії, як при наявності приладу комерційного обліку, так і за його відсутності.
Щодо ціни (вартості) теплової енергії, яка виробляється (продається), судом враховується наступне.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869: тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку;
одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу.
Однак, згідно постанов НКРЕКП (№1090 від 09.06.2016р. та №151 від 01.02.2017р.) та рішень виконавчого комітету Славутської міської ради (№378 від 27.10.2017р., №42 від 30.01.2018р., №65 від 26.02.2018р.) для відповідача не визначено тарифу на виробництво, тарифу на постачання та тарифу на транспортування теплової енергії, а лише передбачено тариф на теплову енергію в розрізі категорій споживачів.
Таким чином, у п. 3.1. спірного договору у тариф на теплову енергію включені витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрати на власні потреби виробництва теплової енергії та інші витрати відповідача, які враховані в грошовому виразі тарифу на теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання з використанням альтернативних джерел для споживачів, які отримують такі послуги від котелень, розташованих за адресами: вул. Садова, 4 та вул. Здоров'я, 11 у м. Славута, у зв'язку з чим позивач купував теплову енергію у відповідача.
Тобто позивач не є кінцевим споживачем теплової енергії в розумінні Закону України «Про теплопостачання», відповідно до нього не може бути застосований тариф на теплову енергію встановлений ч. 12. ст. 20 даного Закону.
Тому, тариф на теплову енергію, що застосовує КП «Славутське житлово-комунальне об'єднання» є некоректним при продажу теплової енергії за спірним договором, оскільки включає в себе витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а має включати лише витрати на виробництво теплової енергії, яка в подальшому реалізується ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія, як теплопостачальною організацією кінцевим споживачам (населенню, бюджетним організаціям, іншим споживачам), які отримують послуги теплопостачання від котелень, розташованих за адресами: вул. Садова, 4 та вул. Здоров'я, 11 у м. Славута.
Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами учасників ТОВ «Альтернативна Теплова Компанія» в п. 3.1. проекту договору купівлі-продажу теплової енергії (протокол №3 від 10.10.2017р.) було погоджено, що тариф на теплову енергію, яка в подальшому реалізується позивачем кінцевим споживача не включає в себе витрати на транспортування та постачання теплової енергії.
Враховуючи вищезазначене, п. п. 1.4. та 3.1. в редакції, викладеній у спірному договорі не узгоджуються з вимогами Закону України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією.
Для визнання угоди недійсною суд зобов'язаний встановити такі обставини, наявність яких свідчить про невідповідність змісту угоди нормам цивільного законодавства, а також інші обставини, які, згідно положень ст.203,215 ЦК України призводять до подолання презумпції правомірності правочину і визнання його недійсним. Оскільки такі обставини були встановлені судом першої інстанції, висновок суду про визнання договору недійсним є правильним.
Крім того, застосовуючи в порядку правил частин 1,4 статті 11 ГПК України судову практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р. підписаний директором позивача з перевищенням повноважень, визначених п. 10.5.6. Статуту товариства, редакція даного договору, зокрема пунктів 1.4. та 3.1., які визначають предмет та ціну договору, тобто істотні умови договору, є відмінними від редакції договору купівлі-продажу, погодженого загальними зборами товариства позивача, а також дані пункти спірного договору не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, відтак такий договір підлягає визнанню недійсним.
При цьому, оскільки пунктами 1.4. та 3.1. договору визначаються істотні умови договору (предмет і ціна), підстав для припущення про те, що договір був би укладений і без включення його недійсних частин немає, відтак правочин підлягає визнанню недійсним повністю.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку на підставі доказів, що були надані сторонами. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
З врахуванням вище викладеного, рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.19р. у справі №924/1134/18 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.19р. у справі №924/1134/18 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №924/1134/18 повернути господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "20" червня 2019 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.