Справа № 513/386/19
Провадження № 2/513/376/19
Саратський районний суд Одеської області
19 червня 2019 року
Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.
при секретарі - Коротаєвій О.В.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача за дорученням Кіріченко В.М. звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №б/н від 24 листопада 2015 року в розмірі 42966 гривень 92 копійки та судовий збір в розмірі 1921 гривня 00 копійок.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 24 листопада 2015 року ОСОБА_1 отримала строковий кредит у розмірі 15247 гривень 43 копійки на термін 36 місяців з 24 листопада 2015 року по 30 листопада 2018 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, в обмін на зобов'язання відповідача по повернення кредитну, сплаті відсотків в розмірі 1.5 % в місяць (18 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом в зазначені в заяві, Умовах та правилах терміни. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 553 гривні 18 копійок для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотків, а також інших витрат у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30 листопада 2018 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими банком Умовами та правилами, Тарифами складають між ними договір, що підтверджується її підписом у заяві. Однак, відповідачка не виконувала умови договору, тобто не сплачував кожного місяця обов'язковий мінімальний платіж, внаслідок чого виникла заборгованість. Що й стало підставою для звернення представника позивача до суду з вказаним позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явився. Надав суду заяву в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за відсутністю представника банку. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення з її підписом, який засвідчує отримання нею судової повістки. Причини неявки суду не повідомила.
Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про судове засідання, відзиву на позовну заяву не надала, в судове засідання не з'явилась та не повідомила причини неявки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.
Враховуючи, що представник позивача не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 24 листопада 2015 року ОСОБА_1 отримала строковий кредит у розмірі 15247 гривень 43 копійки на термін 36 місяців з 24 листопада 2015 року по 30 листопада 2018 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, в обмін на зобов'язання відповідача по повернення кредитну, сплаті відсотків в розмірі 1.5 % в місяць (18 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом в зазначені в заяві, Умовах та правилах терміни. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 553 гривні 18 копійок для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотків, а також інших витрат у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30 листопада 2018 року (а.с.61).
Однак відповідачка не виконувала умови договору, тобто не сплачував кожного місяця обов'язковий мінімальний платіж, у зв'язку з чим виникла заборгованість за наданим кредитом.
Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 17 березня 2019 року складає 42966 гривень 92 копійки (а.с. 54) в тому числі :
заборгованість за кредитом - 13735 гривень 57 копійок;
заборгованість по процентам за користування кредитом - 7305 гривень 86 копійок;
заборгованість пені - 18680 гривень 28 копійок;
штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 3245 гривень 21 копійка.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов'язковими для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідачка, підписавши договір встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.
Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 гривня 00 копійок, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № PROM9BFWSR від 19 березня 2019 року (а.с.1).
Таким чином, враховуючи, що відповідачка кошти отримала, але своїх зобов'язань за договором належним чином не виконала, суд вважає, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 42966 гривень 92 копійки, судовий збір в розмірі 1921 гривня 00 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 623,625, 629, 638, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Новоселівка Саратського району Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» загальну суму заборгованості в розмірі 42966 (сорок дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки та суму судових витрат в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н. М. Тончева