20 червня 2019 року
м.Суми
Справа №573/1677/18
Номер провадження 22-ц/816/2567/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Хвостик С. Г. , Орлов І. В.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
у присутності позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 01 лютого 2019 року в складі судді Замченко А.О., ухваленого у м. Білопіллі, повний текст якого складено 01 лютого 2019 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білопільської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лев-груп», про встановлення сервітуту, знесення паркану та звільнення будівель від майна,
25 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом про зобов'язання Білопільську міську раду встановити сервітут на право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кадастровим номером НОМЕР_1 , а також зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати заявниці доступ до належного їй майна шляхом знесення паркану та звільнення будівель від майна відповідачів.
Свої вимоги заявниця обґрунтувала тим, що на підставі укладеного з Білопільською міською радою 02 січня 2015 року договору оренди вона користується земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 , на якій розташовані належні їй на праві власності нежитлові будівлі площею 228,9 кв.м і 165,3 кв.м. Орендована земельна ділянка межує з ділянкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кадастровим номером НОМЕР_1 , яку відповідачі загородили парканом, перекривши таким чином доступ до належних заявниці нежитлових будівель. Вважає, що Білопільська міська рада, не встановивши сервітутів, розподілила земельні ділянки таким чином, що заявниця не має змоги користуватись належними їй будівлями.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 01 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 оскаржила судове рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В апеляційній скарзі вказує, що про судовий розгляд даної справи вона не була належним чином повідомлена, оскільки про судове засідання 01 лютого 2019 року її повідомлено 31 січня 2019 року, тобто менше, ніж за 5 днів до засідання, як це передбачено ч. 5 ст. 128 ЦПК України. Крім того, суд жодного разу належним чином не повідомив її про судові засідання. Вважає, що позовні вимоги доведені наявними у справі письмовими доказами, а також фотографіями, на яких зображено місце розташування належного їй нежитлового приміщення та встановленого відповідачами паркана, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 є власницею будівлі кузнечно-пресовий цех «К'» зі складовою частиною - прибудовою «к», загальною площею 228,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Також позивачу з 01 вересня 2016 року належить будівля - центральна розподільча підстанція (ЦРП) «К», загальною площею 165,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7).
З 24 листопада 2015 року позивач має право користуватись орендованою у Білопільської міської ради на підставі укладеного 02 січня 2015 року договору земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,087 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 8-10, 12, 14-15).
Відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 35/100 і 65/100 частин відповідно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 , площею 0,9651 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 18, 19).
З листів ОСОБА_1 , адресованих Товариству з обмеженою відповідальністю «Лев-груп» (далі - ТОВ «Лев-груп»), вбачається, що третя особа займає приміщення належного позивачу кузнечно-пресового цеху «К», яке раніше ТОВ «Лев-груп» орендувало у попереднього власника цієї нежитлової будівлі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Металургмаш» (а.с. 23, 24).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що позивач про час та місце розгляду справи 01 лютого 2019 року була повідомлена належним чином. Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідачів встановити сервітут, суд вказав, що заявницею не надано доказів того, що задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, як встановлення права земельного сервітуту, ОСОБА_1 не може. Також суд вважав недоведеними вимоги в частині вчинення відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перешкод у користуванні належним заявниці на праві власності майном, зокрема, щодо розміщення в будівлях позивача майна відповідачів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.
Вказуючи про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи 01 лютого 2019 року о 16 год. 00 хв., суд першої інстанції послався як на доказ такого повідомлення на рекомендовані повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштових відправлень 26 грудня 2018 року та 31 січня 2019 року (а.с. 103, 104).
Проте, як вбачається з даних статусу відстеження поштових відправлень на сайті Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), за ідентифікатором поштового відправлення № 4180001945290 поштове відправлення було прийнято відділенням пошти у м. Білопілля 03 грудня 2018 року, у той час як судовий розгляд даної справи було призначено ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 04 січня 2019 року (а.с. 91, 92). Таким чином, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4180001945290, яке позивач отримала 26 грудня 2018 року, не є доказом належного повідомлення заявниці про розгляд справи 01 лютого 2019 року.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Рекомендоване повідомлення № 4180001955392 разом з ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 04 січня 2019 року про призначення судового розгляду даної справи на 01 лютого 2019 року о 16 год. 00 хв. та супровідним листом (а.с. 91, 92) вручено ОСОБА_1 31 січня 2019 року (а.с. 104), тобто з порушенням вимог ч. 5 ст. 128 ЦПК України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Крім того, у п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Однак, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції зазначені вимоги законодавства до уваги не взяв, розглянув справу за відсутності позивача, порушив конституційне право ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді та не забезпечив їй можливість надати суду докази та навести доводи, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 128 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
При цьому, посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини, в яких викладена позиція щодо готовності заявника брати участь у судових засіданнях, а також щодо вжиття заходів, щоб дізнатись про стан відомого судового провадження, були б правильними лише у разі, якщо було б доведено, що заявниця, знаючи, що на її адресу надійшов рекомендований лист з суду, не отримувала його або, завчасно будучи повідомленою про час та місце розгляду даної справи, вчиняла дії з метою затягування розгляду справи тощо. Проте, суд першої інстанції таких обставин не встановив.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України рішення Білопільського районного суду Сумської області від 01 лютого 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з аналізу вказаних норм процесуального закону можна зробити висновок про те, що захист судом прав відбувається у випадку їх порушення, невизнання чи оспорення у спосіб, який не суперечить закону за умови доведення особою того, що її права порушені.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 послалась на порушення відповідачами її права володіння та користування належними на праві власності нежитловими приміщенням. Зокрема, вимоги про зобов'язання встановити сервітут на право користування земельною ділянкою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кадастровим № НОМЕР_1 обґрунтовані тим, що належні заявниці нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці, яка межує із ділянкою відповідачів. При цьому, ділянка відповідачів огороджена парканом таким чином, що частина будівель позивача знаходиться за парканом і заявниця не має доступу до своєї нерухомості.
З вказаного слідує, що належна на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельна ділянка є суміжною з ділянкою позивача, яку вона орендує у Білопільської міської ради, проте доказів, на підставі яких було б можливо встановити, що приміщення заявниці розташовані на земельній ділянці вказаних відповідачів, матеріали справи не містять. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачами Білопільською міською радою, ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 порушені права ОСОБА_1 як землекористувача чи як власниці нежитлових приміщень.
Не надано таких доказів і апеляційному суду.
Додані до позовної заяви листи ОСОБА_1 на адресу третьої особи ТОВ «Лев-груп» свідчать про існування договірних відносин з приводу оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , у той час як позивач є власницею будівлі кузнечно-пресового цеху по АДРЕСА_1 та будівлі - центральної розподільчої підстанції по АДРЕСА_2 (а.с. 6, 7, 23, 24).
Доказів використання відповідачами належних позивачу нежитлових будівель матеріали справи не містять, а з доданих до позовної заяви фотозображень (а.с. 20, 21) неможливо встановити належність будівель чи земельної ділянки, на якій вони розміщені, будь-кому з учасників даної справи. Співставити зображені на фото будівлі з наявними у справі кадастровими планами земельних ділянок також неможливо.
Інших письмових доказів, які б підтверджували порушення, невизнання чи оспорення прав ОСОБА_1 матеріали справи не містять та апеляційному суду не надано, а відтак позивачем не доведено, що відповідачами порушено її права на володіння користування чи розпорядження нежитловими приміщеннями.
За вказаних вище обставин, оскаржуване рішення з підстав порушення судом першої інстанції п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 3 п. 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 01 лютого 2019 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Білопільської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лев-груп», про встановлення сервітуту, знесення паркану та звільнення будівель від майна, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 20 червня 2019 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: С. Г. Хвостик
І. В. Орлов