Номер провадження: 22-ц/813/2831/19
Номер справи місцевого суду: 505/3492/15-ц
Головуючий у першій інстанції
Нікітішин В. П.
Доповідач Комлева О. С.
12.06.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів: Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.
з участю секретаря Ткачука В.О.
учасники справи:
позивач -публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської областівід 26 січня 2016 року, ухваленого у складі судді Нікітішина В.П.
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позову зазначено, що 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 50 тис. грн. зісплатою 14,04 % річних на строк до 12 липня2017 року.
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 29 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 33 605 грн. 33 коп., із яких: тіло кредиту - 25 581 грн. 61 коп.; проценти - 5 015 грн. 41 коп.; пеня - 1 169 грн. 96 коп.; штраф (процентна складова) - 1 588 грн. 35 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн., позивач просив вказану заборгованість стягнути із солідарних боржників.
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними.
Зазначала, що банк неодноразово в односторонньому порядку збільшував процентну ставку за кредитним зобов'язанням. Про зміну процентної ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна процентної ставки є недійсною.
ОСОБА_3 з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом, зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити коригуючи операції щодо зниження процентної ставки за кредитним договором починаючи з 15 жовтня 2008 року та здійснити перерахунок сплачених нею сум за період з 15 жовтня 2008 року до 10 квітня 2013 року за процентною ставкою 14,04% річних.
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання поруки припиненою.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2016 року у складі судді Нікітішина В.П. у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
В апеляційній скарзіПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, постановите нове рішення про задоволення позовних вимог банка та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с.141-147 т. 1).
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що суд безпідставно задовольнив зустрічний позов, визнавши дії банку щодо підвищення процентної ставки неправомірними, а договір поруки припиненим, пославшись на той факт, що обсяг відповідальності поручителя (відсоткова ставка) збільшився без згоди останнього та відмовив у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представник ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що боржник не була належним чином повідомлена про зміну умов кредитного договору, проценти за підвищеною процентною ставкою не сплачувала, тобто пропозицію про зміну умов договору не прийняла, тому суд правомірно визнав, що права ОСОБА_1 були порушені.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання поруки такою, що припинена, а отже вірно застосував дію норми ст. 559 ЦК України.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.
За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Комлева О.С. - головуючий суддя, судді - Журавльов О.Г., Кравець Ю.І.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року цивільна справа за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12 червня 2019 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право Європейського Суду з прав людини є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов'язане з тлумаченням права національними судами.
В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов'язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.
У пункті 33, 35 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.
У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал.
Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв'язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством.
З січня по червень 2019 року внаслідок автоматизованого розподілу до судді Комлевої О.С. надійшло понад 450 справ.
З урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі, призначити справу до розгляду, вирішити інші процесуальні питання, пов'язані з розглядом справи, та розглянути справу у строки, передбачені національним законом.
В судове засідання, призначене на 12 червня 2019 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, був сповіщений належним чином (а.с. 185 т. 1, а.с. 53 т. 2).
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи за відсутності представника ПАТ КБ «ПриватБанк», який був повідомлений про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторони, яка своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 50 тис. грн зі сплатою 14,04 % річних на строк до12 липня 2017 року. Виконання зобов'язань за кредитом забезпечено порукою ОСОБА_2
10 квітня 2013 року до кредитного договору сторонами укладено додаткову угоду, за умовами якої відбулося збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 23 % річних.
Банк в односторонньому порядку підвищував процентну ставку за користування кредитом, а саме: з 15 жовтня 2008 року до 15,12 % річних, з 01 лютого 2009 року до 26,88 % річних, з 16 липня 2010 року до 24,88 % річних.
За змістом положень пункту 2.3.1. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за наявності певних умов, визначених в пункті 2.3.1. При цьому Банк надсилає Позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що банк неодноразово збільшував процентну ставку за кредитним зобов'язанням, а саме:
- з 15.10.2008 року процентна ставка збільшилась до 15,12 %;
- з 01.02.2009 року процентна ставка збільшилась до 26.88%;
- з 16.07.2010 року процентна ставка збільшилась до 24,88%;
- з 10.04.2013 року процентна ставка збільшилась до 23 %.
До 10.04.2013 року зміни процентної ставки за користування кредитними коштами за кредитним договором від 12.07.2007 року №ODKTGA00000303 відбувались за власним рішенням банку, без зазначення умов зміни та без повідомлення позичальника протягом 7 календарних днів про такі зміни, тобто з порушенням вимог п.2.3.1 кредитного договору від 12.07.2007 року №ODKTGA00000303.
Згідно із частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка була чинною на час укладення кредитного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що процентна ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну процентної ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна процентної ставки є недійсною.
Доказів того, що банк протягом 7 календарних днів повідомляв позичальника про збільшення процентної ставки за користування кредитом до 15,12 % річних з 15.10.2008 року по 22.10.2008 року, а отже дане збільшення процентної ставки є недійсним в силу положень ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відмовляючи у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, та задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, суд першої інстанції виходив з того, що наданий ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості за кредитним договором виконано на підставі порушень умов кредитного договору і закону, а тому не може слугувати належним доказом заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, крім того збільшення зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є підставою для припинення поруки.
Виходячи з аналізу ст.ст. 627, 629, 653 ЦК України, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.
Судом вірно встановлено, що зміна процентної ставки за користування кредитом від 01.02.2009 року до 26.88% та від 16.07.2010 року до 24,88% - неправомірна в силу вимог ч.4 ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та ст. 1056-1 ЦК України.
Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.
За правилами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинної на час укладення кредитного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з пункту 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
Аналогічні положення містять пункти 2, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
З огляду на зазначене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» доведено не було.
Також судом встановлено, що 10.04.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.07.2007 року №ODKTGA00000303 про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 23 %.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч.1,2 ст. 553 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
За змістом ч.1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Доказів укладання будь-яких додаткових угод, де б вказувалося на збільшення обсягу майнової відповідальності між поручителем і банком матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Отже, збільшення зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, з 10.04.2013 року є підставою припинення поруки.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що суд безпідставно задовольнив зустрічний позов, визнавши дії банку щодо підвищення процентної ставки неправомірними, а договір поруки припиненим, пославшись на той факт, що обсяг відповідальності поручителя (відсоткова ставка) збільшився без згоди останнього та відмовив у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», колегія суддів вважає безпідставними, оскількипозивачем на підтвердження доводів того, що банк повідомляв позичальника про збільшення процентної ставки за користування кредитом доказівнадано не було, на підставі чого збільшення процентної ставки є недійсним у відповідності до норм ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а збільшення зобов'язання без згоди поручителя є підставою припинення поруки.
Також суд зазначає, що суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні першої та апеляційної інстанціях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- залишити без задоволення.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської областівід 26 січня 2016 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20 червня 2019 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов
______________________________________ Ю.І. Кравець